Навіть перед загибеллю Політковської влада усіляко намагалася очорнити її та її роботу, створити образ комерційної журналістки, чиї писання не мають великого значення для читачів. Наприклад, ФСБ публічно звинувачувало Політковська в тому, що вона використовувала свої поїздки до Чечні для того, щоб вирішити «фінансові проблеми» «Нової газети». Тобто, вони натякали, що критичні щодо влади матеріали вона писала на чиєсь фінансове замовлення.
«Вона не просто виконувала свою журналістську роботу, вона виконувала свій людський обов’язок»
Однак людей, які знали Політковську, обурюють такі звинувачення. Марина Кондратьєва, вдова російського солдата, який посмертно отримав звання Героя Росії за участь у антитерористичній операції в Чечні. Вона зустрічалася з Політковською влітку 2001:
«Суспільство настільки корумповане й прогниле, чесно кажучи, що багато людей навіть не уявляють собі, що можна чесно виконувати свій обов’язок, чесно виконувати свою роботу. Працювати не лише чесно, але й на совість. Вона не просто виконувала свою журналістську роботу, вона виконувала свій людський обов’язок, відчуваючи й розуміючи, що країна в прірві. А у нас навіть громадянської самосвідомості немає. Пробудження громадянської самосвідомості – це саме те, що вона намагалася робити».
Людина честі і совісті
Журналістка з Башкортостану Вероніка Шахова допомагала Політковській збирати матеріали про брутальне побиття міліцією молодих людей у місті Благовещенськ у грудні 2004. Вона також каже, що неможливо не обурюватися звинуваченнями, які влада висувала щодо Політковської:
«Коли таку гидоту спрямовують проти неї, то це, напевне, звичайна заздрість до людини, до журналіста, або, може, просто до вродливої жінки, яка ніколи не служитиме нікому. Будь-хто, хто бодай раз у житті провів 5 хвилин з Анною, ніколи не повірить цим речам. Я ніколи не вірила їм. Мені досить, що я її знала. Що б вони не казали про неї, що вона працювала на ґранти чи не на ґранти, я ніколи не повірю в це. Вона завжди діяла згідно зі своїми переконаннями».
Мовладі Соїпов із Дагестану каже, що Політковська була людиною надзвичайної честі й совісті:
«Правда в тому, що вона могла отримати ці ґранти іншими засобами. Це не так уже й важко в нашій країні — отримати ґрант. Але я не думаю, що вона лізла під кулі заради ґрантів. Це була людина унікально влаштована, це було в її душі, в її совісті. Вона була вихована так, що не могла миритися з будь-якою несправедливість чи беззаконням у світі, вона не могла виносити цього й активно втручалася в це. І вона боролася з цим у будь-який доступний спосіб. Мало хто може так само ризикувати своєю безпекою й наражатися на загрозу, як вона це робила».
Вона захищала людей, а не сторони
Російська влада часто стверджувала, що статті Політковської написані з прочеченської позиції. Однак Елла Кесаєва, яка втратила кількох родичів під час терористичної атаки в Беслані, здійсненої переважно чеченцями, категорично заперечує таке твердження:
«Це все брехня. Вона не захищала одну зі сторін, що воюють, вона захищала конкретних людей. Вона збирала їх імена, вивчала їхні історії, розслідувала трагедію кожної людини. Унікальним у ній було те, що вона ніколи не робила жодних припущень, але все підтверджувала документальними свідченнями. А ми, читачі, робили висновки самі. На мою думку, вона ніколи не підтримувала сторону, що воює. Вона робила свою справу чесно, відкрито, як це й має робити журналіст. Її смерть – тяжка втрата для чеченців та для всього Кавказу. Якби вона була живою, вона працювала б без відпочинку до кінця життя, вона виконувала б свою роботу, і багато хто зі влади в нашій країні постраждав би через зібрані нею свідчення, зокрема й свідчення з Беслану».
Журналістські погляди Політковської поділяли відносно небагато репортерів і політиків. Однак такі люди, як Марина Кондратьєва, ті, кому допомогла її робота, кажуть про неї інше:
«Багато хто просто не розуміє, що можна самовіддано робити добро, самовіддано приносити жертву, самовіддано жертвувати життям. Суспільство атрофоване, зосереджено на грошах. Про совість, честь, право на життя і здоров’я забувають. Президент сказав, що її матеріали проходили непоміченими в Російській Федерації. Не думаю, що це так. Звісно, хто може уявити собі, що жінка добровільно піде на війну, що жінка братиме активну участь у цих жахливих ситуаціях у "Норд-Ості" та Беслані? Без сумніву, все, що говорять про Анну Степановну – це нісенітниця».
Матеріали до теми:
ФОТОГАЛЕРЕЯ: Пам’яті Анни Політковської
Жертви міліцейського побиття в Благовещенську згадують: «Вона жила виключно для інших людей» Українська сторінка «Російського щоденника» Анни Політковської Для жертв «Норд Осту» Анна була стіною
Архівні матеріали Радіо Свобода:
У світі вшанували пам’ять Анни Політковської. У 20 країнах світу вшанують пам’ять Ганни Політковської. ПАРЄ закликала країни Європи краще захищати журналістів. Чеченці про Анну Політковську. Меркель закликала Путіна розслідувати вбивство Анни Політковської. Оглядач "Новой газеты" Вячеслав Ізмайлов: "Ми розглядаємо чотири версії вбивства Анни Політковської". Відома російська журналістка Анна Політковська на час її вбивства готувала статтю про тортури в Чечні.
«Вона не просто виконувала свою журналістську роботу, вона виконувала свій людський обов’язок»
Однак людей, які знали Політковську, обурюють такі звинувачення. Марина Кондратьєва, вдова російського солдата, який посмертно отримав звання Героя Росії за участь у антитерористичній операції в Чечні. Вона зустрічалася з Політковською влітку 2001:
«Суспільство настільки корумповане й прогниле, чесно кажучи, що багато людей навіть не уявляють собі, що можна чесно виконувати свій обов’язок, чесно виконувати свою роботу. Працювати не лише чесно, але й на совість. Вона не просто виконувала свою журналістську роботу, вона виконувала свій людський обов’язок, відчуваючи й розуміючи, що країна в прірві. А у нас навіть громадянської самосвідомості немає. Пробудження громадянської самосвідомості – це саме те, що вона намагалася робити».
Людина честі і совісті
Журналістка з Башкортостану Вероніка Шахова допомагала Політковській збирати матеріали про брутальне побиття міліцією молодих людей у місті Благовещенськ у грудні 2004. Вона також каже, що неможливо не обурюватися звинуваченнями, які влада висувала щодо Політковської:
«Коли таку гидоту спрямовують проти неї, то це, напевне, звичайна заздрість до людини, до журналіста, або, може, просто до вродливої жінки, яка ніколи не служитиме нікому. Будь-хто, хто бодай раз у житті провів 5 хвилин з Анною, ніколи не повірить цим речам. Я ніколи не вірила їм. Мені досить, що я її знала. Що б вони не казали про неї, що вона працювала на ґранти чи не на ґранти, я ніколи не повірю в це. Вона завжди діяла згідно зі своїми переконаннями».
Мовладі Соїпов із Дагестану каже, що Політковська була людиною надзвичайної честі й совісті:
«Правда в тому, що вона могла отримати ці ґранти іншими засобами. Це не так уже й важко в нашій країні — отримати ґрант. Але я не думаю, що вона лізла під кулі заради ґрантів. Це була людина унікально влаштована, це було в її душі, в її совісті. Вона була вихована так, що не могла миритися з будь-якою несправедливість чи беззаконням у світі, вона не могла виносити цього й активно втручалася в це. І вона боролася з цим у будь-який доступний спосіб. Мало хто може так само ризикувати своєю безпекою й наражатися на загрозу, як вона це робила».
Вона захищала людей, а не сторони
Російська влада часто стверджувала, що статті Політковської написані з прочеченської позиції. Однак Елла Кесаєва, яка втратила кількох родичів під час терористичної атаки в Беслані, здійсненої переважно чеченцями, категорично заперечує таке твердження:
«Це все брехня. Вона не захищала одну зі сторін, що воюють, вона захищала конкретних людей. Вона збирала їх імена, вивчала їхні історії, розслідувала трагедію кожної людини. Унікальним у ній було те, що вона ніколи не робила жодних припущень, але все підтверджувала документальними свідченнями. А ми, читачі, робили висновки самі. На мою думку, вона ніколи не підтримувала сторону, що воює. Вона робила свою справу чесно, відкрито, як це й має робити журналіст. Її смерть – тяжка втрата для чеченців та для всього Кавказу. Якби вона була живою, вона працювала б без відпочинку до кінця життя, вона виконувала б свою роботу, і багато хто зі влади в нашій країні постраждав би через зібрані нею свідчення, зокрема й свідчення з Беслану».
Журналістські погляди Політковської поділяли відносно небагато репортерів і політиків. Однак такі люди, як Марина Кондратьєва, ті, кому допомогла її робота, кажуть про неї інше:
«Багато хто просто не розуміє, що можна самовіддано робити добро, самовіддано приносити жертву, самовіддано жертвувати життям. Суспільство атрофоване, зосереджено на грошах. Про совість, честь, право на життя і здоров’я забувають. Президент сказав, що її матеріали проходили непоміченими в Російській Федерації. Не думаю, що це так. Звісно, хто може уявити собі, що жінка добровільно піде на війну, що жінка братиме активну участь у цих жахливих ситуаціях у "Норд-Ості" та Беслані? Без сумніву, все, що говорять про Анну Степановну – це нісенітниця».
Матеріали до теми:
ФОТОГАЛЕРЕЯ: Пам’яті Анни Політковської
Жертви міліцейського побиття в Благовещенську згадують: «Вона жила виключно для інших людей» Українська сторінка «Російського щоденника» Анни Політковської Для жертв «Норд Осту» Анна була стіною
Архівні матеріали Радіо Свобода:
У світі вшанували пам’ять Анни Політковської. У 20 країнах світу вшанують пам’ять Ганни Політковської. ПАРЄ закликала країни Європи краще захищати журналістів. Чеченці про Анну Політковську. Меркель закликала Путіна розслідувати вбивство Анни Політковської. Оглядач "Новой газеты" Вячеслав Ізмайлов: "Ми розглядаємо чотири версії вбивства Анни Політковської". Відома російська журналістка Анна Політковська на час її вбивства готувала статтю про тортури в Чечні.