“Совковий синдром”

“Ваш голос вирішальний” – таким було гасло помаранчевих під час президентських виборів. Тоді, українці почули це послання і проголосувати – а в тій ситуації це означало змінити щось у країні – стало справою честі. По тому, не отримавши відразу всіх благ від держави, українці впали у настрій “від нас нічого не залежить”.

У тій частині громадян, яка совками себе не вважає, вседно переважає активна соціальна позиція, - стверджує Лесь Подерв’янський. І поділяє українців на дві категорії: на совків і несовків:

“Совкам притаманно пасивне чекання від влади всяких негараздів і матюкання цієї влади на кухнях. Совків стає все менше і менше. Але це еволюційний процес, відбувається це повільно і от, коли вони повиздихають еволюційним шляхом, тоді несовки будуть домінувати, і тоді буде значний поступ”.

Людмила ж, яка живе вже 7 років у Німеччині каже, що “совковість” – це впевненість у тому, що все повинно бути на халяву. Наприклад, у Німеччині емігранти з України часто обурюються, коли їм за щось доводиться платити, чогось добиватися самим.

ПОЛЬСЬКИЙ “СОВОК”

Менталітет поляків все більше і більше віддаляється від менталітету українців. Але і там людей із совковим синдромом немало. Найбільше - у малих містечках і селах. Найчастіше це колишні працівники великих державних сільських господарств, люди, які звикли чекати допомоги від держави, - розповідає польський кореспондент Радіо “Свобода”, Єва Поштар.

Однак більшість поляків навчилися бути соціально активними. здебільшого завдяки демократичним перемінам у Польщі зламу 80-их та 90-их років. Перемога ідеї Солідарності переконала поляків, що пасуть задніх ті, які тихо, покірливо сидять та виконують настанови соціалістичної влади.

Упродовж останніх років виникло сотні тисяч родинних фірм, (наприклад зеленого туризму), які успішно стають до конкурсу на субсидії Євросоюзу. Більшість поляків розуміють, що вхід на західні ринки вони мають забезпечити собі самі.

Статистичні дані показують, що найбільш активно та ефективно працюють у Польщі органи місцевого самоврядування. Це в них і навколо них діють активні люди, які свідомі того, що працюють для себе, для своєї місцевості й регіону.

Парадоксально: хоч поляки більш соціально активні від українців, вони менш чисельно, ніж українці відвідують виборчі дільниці.

Совковий народ обирає совкових лідерів – про необхідність приходу нової генерації політиків торочать і політологи, і самі політики і люди. Втім, нове покоління – живе своїм активним соціальним життям і не має доступу до політики – розмірковує Тетяна, з якою спілкувалася Наталка Коваленко:

Слухати репортаж:


ПОЛІТИКИ ЗВІТУЮТЬ

Як стверджують українські політики, в нашій державі працює механізм зв’язку з виборцями. І соціалісти, і нашоукраїнці, і бютівці, і регіонали – усі запевняють, що виконують свої обіцянки, і крім цього, регулярно звітують перед своїми виборцями. Адже в кожній з цих партій депутати закріплені за певними округами.

Соціаліст Віталій Шибко ще й пропонує провести реформи і збільшити повноваження органам місцевого самоврядування, передати громадам більше можливостей для того, щоб вони змогли контролювати своїх делегатів до Верховної Ради.

Вже зараз соціологи стверджують: виборці голосуватимуть за принципом “найменшого лиха”, а сама ситуація в державі більшість громадян не влаштовує. Втім, вони підуть на вибори, сподіваючись змінити життя на краще. І це, напевно, вже є першим кроком до того, щоб позбутися синдрому, який залишив нам у спадок “Совєтський” союз.

Аудіозапис програми. Перша частина:

Аудіозапис програми. Друга частина: