Київ – Яким є майбутнє Української греко-католицької церкви за її нового глави? Про те, що церква продовжить об’єднувальну політику Блаженнішого Любомира, однак стане більш зорієнтованою на молодь, говорив у вівторок владика Святослав (Шевчук) на прес-конференції в Києві. Дуже важливим новообраний глава церкви назвав утвердження «сильного християнства», що може бути досягнуте тільки за умови співпраці між конфесіями. Цього ж дня владика Святослав вирушив до Ватикану. Він зазначив, що серед іншого під час аудієнції Папою Бенедиктом XVI має намір обговорити тему утворення патріархату УКГЦ.
Як згадує новообраний глава греко-католиків владика Святослав, у роки його армійської служби в Луганську він побачив цілі покоління людей, які виросли без церкви, однак віра їм була необхідна все одно. Теперішній владика на той час служив в авіації, у фельдшерському пункті.
«Я в медслужбі служив. І зі мною працювали прості люди: медсестри, санітарки, лікарі. І одного разу одна медсестра попросила у мене книжку – катехизм католицької церкви, побачила у мене на столі. Цей катехизм повернувся до мене через вісім місяців. Тобто він обійшов усю медслужбу і родини усіх працівників. Люди його читали. З такою повагою, що повернули мені його вже у твердій обкладинці», – розповів владика Святослав.
Від «локальної» церкви – до патріархату?
На думку владики, церква повинна бути якнайближчою до сучасного вірянина, зокрема, молодого, який найбільш вразливий до викликів сучасності. І не тільки в Україні, а й, наприклад, в Австралії та Південній Африці, де теж є греко-католики.
Новий глава Української греко-католицької церкви висловив намір розбудовувати виконавчу вертикаль, щоб прискорити втілення ухвалених синодом рішень.
На аудієнції у Папи Римського він має намір порушити тему надання Українській греко-католицькій церкві патріархального статусу. «Ми дійсно будемо говорити, що ми є та церква, яка розвивається. А кожна східна церква, яка розвивається, прямує до патріархату. Бо патріархат – це природне завершення розвитку цієї церкви», – зазначив владика Святослав.
Він також зауважув, що на часі залишається налагодження міжконфесійного діалогу і утворення стратегічного альянсу між католиками і православними.
«Нікому не нав’язуватись, але всім простягати руки»
Почати діалог про утворення патріархату потрібно, однак спочатку слід утриматися від надто радикальних заяв, вважає Людмила Філіпович, виконавчий директор Центру релігійної інформації та свободи. За її словами, для греко-католиків краще не отримати з Ватикану ніякої відповіді, аніж отримати негативну.
А от ідею утворення стратегічного альянсу всіх християн релігієзнавець називає надзвичайно прогресивною і корисною.
«Богослов’я греко-католиків змужніло. Воно стало серйозним, самостійним. Сьогодні протистояти всьому «світському», або знайти порозуміння з мусульманами чи з іншими релігіями, зусиллями однієї конфесії, однієї церкви неможливо, – говорить вона. – Ідея альянсу мені дуже подобається. Тобто ніхто не втрачає своєї самостійності, кожен зберігає свою ідентичність, автокефальність – просто вони об’єднуються для виконання такої великої мети».
Однак, зауважує Людмила Філіпович, можуть виникнути проблеми із прийняттям такої ідеї православними вірянами доволі консервативного Московського патріархату, що вважає греко-католицьку церкву яблуком розбрату між католиками і православними.
Окрім того, Блаженніший Святослав планує, як і декларував під час інтронізації, відвідати глав інших церков, щоб, як він каже, «нікому не нав’язуватись, але всім простягати руки».
«Я в медслужбі служив. І зі мною працювали прості люди: медсестри, санітарки, лікарі. І одного разу одна медсестра попросила у мене книжку – катехизм католицької церкви, побачила у мене на столі. Цей катехизм повернувся до мене через вісім місяців. Тобто він обійшов усю медслужбу і родини усіх працівників. Люди його читали. З такою повагою, що повернули мені його вже у твердій обкладинці», – розповів владика Святослав.
Від «локальної» церкви – до патріархату?
На думку владики, церква повинна бути якнайближчою до сучасного вірянина, зокрема, молодого, який найбільш вразливий до викликів сучасності. І не тільки в Україні, а й, наприклад, в Австралії та Південній Африці, де теж є греко-католики.
Новий глава Української греко-католицької церкви висловив намір розбудовувати виконавчу вертикаль, щоб прискорити втілення ухвалених синодом рішень.
На аудієнції у Папи Римського він має намір порушити тему надання Українській греко-католицькій церкві патріархального статусу. «Ми дійсно будемо говорити, що ми є та церква, яка розвивається. А кожна східна церква, яка розвивається, прямує до патріархату. Бо патріархат – це природне завершення розвитку цієї церкви», – зазначив владика Святослав.
Він також зауважув, що на часі залишається налагодження міжконфесійного діалогу і утворення стратегічного альянсу між католиками і православними.
«Нікому не нав’язуватись, але всім простягати руки»
Почати діалог про утворення патріархату потрібно, однак спочатку слід утриматися від надто радикальних заяв, вважає Людмила Філіпович, виконавчий директор Центру релігійної інформації та свободи. За її словами, для греко-католиків краще не отримати з Ватикану ніякої відповіді, аніж отримати негативну.
А от ідею утворення стратегічного альянсу всіх християн релігієзнавець називає надзвичайно прогресивною і корисною.
«Богослов’я греко-католиків змужніло. Воно стало серйозним, самостійним. Сьогодні протистояти всьому «світському», або знайти порозуміння з мусульманами чи з іншими релігіями, зусиллями однієї конфесії, однієї церкви неможливо, – говорить вона. – Ідея альянсу мені дуже подобається. Тобто ніхто не втрачає своєї самостійності, кожен зберігає свою ідентичність, автокефальність – просто вони об’єднуються для виконання такої великої мети».
Однак, зауважує Людмила Філіпович, можуть виникнути проблеми із прийняттям такої ідеї православними вірянами доволі консервативного Московського патріархату, що вважає греко-католицьку церкву яблуком розбрату між католиками і православними.
Окрім того, Блаженніший Святослав планує, як і декларував під час інтронізації, відвідати глав інших церков, щоб, як він каже, «нікому не нав’язуватись, але всім простягати руки».