Замість перуки – бандана. Львів’янка придумала для онкохворих жінок головний убір

Жовтень – міжнародний місяць боротьби з раком грудної залози. Кожна восьма жінка у світі, в Україні – кожна сьома, має проблеми з молочними залозами. Але третина жінок звертається до лікарів уже на важчій стадії захворювання.

Львів’янка Діана Гайворонюк, яка сама бореться із хворобою, вигадала для жінок головний убір замість перуки – бандани з зачісками. Вони не лише стильні, зручні, але й доступні фінансово для жінок, які під час хіміотерапії втрачають волосся.

Лише на Львівщині щомісяця пів сотні жінок проходять первинну хіміотерапію.

Діана Гайворонюк і Людмила Шевчук довший час знались лише через листування у соціальних мережах. Зустрілись у перукаря. Обидві борються з онкологією грудної залози, обидві пережили повну втрату волосся через хіміотерапію.

Зустріч

«Сьогодні ми вперше зустрілись, і я тішусь, що Людмила носить мою бандану і їй так личить», зауважила при зустрічі Діана Гайворонюк. У Людмили таких головних уборів, а це до тканини прикріплене волосся, чотири.

«Для мене втрата волосся була шоком. Ти стоїш, а волосся падає, як листочки з дерева. Я під час крапельниці написала Діані. Вона мені відписала: і я собі вибрала по каталогу і отримала. Півроку ношу. Ціна бандани – 350, моєї перуки, яку не ношу, 4000. Одяг змінюю і бандану під колір. Почуваюсь стильно, модно, молодіжно. На роботі думали, що я ношу перуку і банданку вдягаю, ніби шапку», – каже Людмила Шевчук.

Вона пройшла 8 хіміотерапій. 10 вересня – прооперована. Зараз продовжує лікування, яке триватиме до червня 2021 року.

Людмила Шевчук

Шукала перуку – придумала бандану

Історія з пошиттям бандан почалась, коли торік радіоведучій, публічній особі Діані Гайворонюк діагностували карциному молочної залози. Ця форма раку зустрічається у жінок найчастіше. Діана пройшла 20 хіміотерапій, 23 опромінення, 2 операції. Процес триває. Ще 4 хіміотерапії попереду.

«У момент, коли почула діагноз, почався розпач, страх, а потім я зупинилась і собі сказала: «Чого ти панікуєш? Це треба пройти, це чергове випробування, ти обов’язково одужаєш – так себе налаштувала.Я сподіваюся дуже-дуже, що ці попереду 4 хіміотерапії – це вже буде фінішною прямою. Але сьогодні більше говорю про свій стан, любов до життя, позитив, про те, що будь-що треба пройти, але красиво, гарно, з усмішкою на обличчі», – говорить Діана Гайворонюк.

Діана у своїй бандані

І вона реалізовує ідею – дизайнує і шиє бандани для жінок, які втратили під час процедур волосся. А почалось із того, коли у неї почало випадати волосся і вона замислилась, а як їй виходити «на люди». Діана прийшла порадитись зі своїм стилістом, щоб він підібрав їй перуку.

«Ми обійшли весь Львів. Перуки жахливі у нас і дуже дорогі. Зайшли у магазин із тканинами, і запропонував Діанці пошити бандану. Вона каже: а як я ходитиму? У мене є треси, ми їх пришиємо і буде шапочка в тебе. Отак і народилася банданка. Діанка стильна і публічна людина. У перуці одразу було б видно, що вона хвора, бо перука додає віку, і нам треба було виходити з ситуації», – розповів майстер Володимир Кульбацький.

Відтак пришили до тканини волосся, і головний убір не просто личив Діані, але й у ньому було зручно і не спекотно влітку. Коли Діана Гайворонюк приходила в онкоцентр на процедури, то жінки не вірили, що у неї теж випало волосся. Доводилось знімати бандану.

Володимир Кульбецький зауважив, що у попередні роки менше жінок, які втратили волосся під час хіміотерапії і воно вже відросло, звертались у перукарню. Якщо й мали захворювання, то приходили, коли волосся було довше, і не признавались про рак. Протягом останніх двох років таких клієнток, які хворіють, більше. Можливо, жінки розуміють, що не можна замикатись у собі.

«Хвороба відкрила мені інше життя. Я перестала жалітись на погоду, на просто головний біль, на якісь дрібниці. Якщо ви хочете зрозуміти, що ви щаслива жінка, просто поїдьте у Львові в онкоцентр і зрозумійте, скільки жінок проходить курс хіміотерапії, подивіться на них без брів, волосся. Почути діагноз дуже складно. Від спеки і дощу можна врятуватись, і ми впевнені, що рятуються і від хвороби», – зауважила Діана Гайворонюк.

Примірювання бандани

Обстеження – обов’язково

Жінки, які борються з раком, наголошують, що важливо вчасно звернутись до лікаря і пройти весь шлях лікування від початку до кінця. Оксані Цебрівській, координаторці проєктів львівської громадської організації «ЖИТИ ЗАРАЗ», два роки тому діагностували рак грудної залози. Вона вирішила пройти УЗД і МРТ, для профілактики. А виявилась початкова стадія захворювання. Позаду операція, променева терапія, хіміотерапії при такій стадії захворювання не було потрібно.

«Часто чую, що жінки кажуть, що бояться обстеження. Чому? А раптом виявлять у них рак. Але раннє виявлення – це успішне лікування, 97% того, що буде жінка жива і здорова, пізні виявлення дають менше шансів», – каже Оксана Цебрівська.

У львівській спільноті «ЖИТИ ЗАРАЗ» близько 200 жінок, які долають онкологію. Протягом жовтня, а це міжнародний місяць свідомої обізнаності про рак грудних залоз, розповідатимуть жінкам про цю недугу. Адже у світі це захворювання на першому місці.

За словами львівського онколога Олега Дуди, минулого року близько 24% жінок звернулись по допомогу у Львівський державний онкологічний лікувально-діагностичний центр уже з 3–4-ю стадією захворювання. Щомісяця вперше хіміотерапію проходять в середньому 50 жінок, а загалом на місяць 300 жінок отримують хіміотерапію.

«Львівська область скерувала свої зусилля на раннє виявлення раку грудної залози у жінок. Тобто скринінг, ми це могли забезпечити, але, враховуючи COVID, усі ці програми первинного обстеження полетіли. Адже на такий скринінг жінки мають іти здорові, серед них виявляємо хворих і дуже ранні стадії раку. Враховуючи COVID і карантин, це питання треба буде з початку піднімати. Жінкам віком від 45 років треба пам’ятати про те, що раз на 2 роки варто зробити мамографію», – наголосив лікар.

Про те, що важливо обстежуватись, говорили всі співрозмовниці Радіо Свобода. Діана Гайворонюк взяла для себе гасло: «Роби з тим, що в тебе є, все, що можеш, для тих, хто цього потребує найбільше. І, звісно, для себе». Вона творить бандани, щоб дарувати жінкам у складний період їхнього життя не лише радість, але й відчуття впевненості і надії. Можливо, їй вдасться запатентувати свій виріб, але для цього потрібні кошти, як і на лікування. Але для Діани важливо, що жінкам подобаються її бандани, що вони можуть їх придбати за мінімальною ціною, бо проєкт радше благодійний.