«Рак – це не вирок!» – кажуть жінки, які вже не перший рік борються з онкологією. Найважче навіть не операція чи «хімія». Хоча й після цих процедур приємного дуже мало, запевняють жінки. Важче пройти шлях від розпачу, який сковує тебе, коли чуєш про діагноз, до розуміння, що потрібно жити далі.
Соціальний фотопроект Тетяни Круковець «Безстрашна краса», створений, щоб допомогти онкохворим не закриватися, не соромитися свого діагнозу й не «переставати жити». Ідею підтримали, як самі жінки з діагнозом «рак», так і українські зірки, що запевняють: руйнувати стереотипи про онкологію та будувати психологічні комфортні умови потрібно разом.
Це зараз фотограф Тетяна Круковець посміхається під час зйомки, підтримує своїх моделей та впевнено каже: «Які ви в мене красиві». У кадрі жінки, що недавно проходили «хімію». Як наслідок, багато хто з них утратив волосся, і на вулиці зазвичай щодо цього комплексують. Такий дискомфорт відчувала свого часу і сама Тетяна Круковець, яка півроку тому дізналася, що і в її життя «постукався» рак.
В одну хвилину життя змінюється кардинально, без права вибору. До цього потрібно якось звикнутиТетяна Круковець
«Перше, що відчуваєш, коли тобі повідомляють про смертельну хворобу, – потрясіння, страх та розгубленість. Виникає безліч питань, на які ти не знаєш відповіді…Скільки залишилося жити, як сказати про свій діагноз рідним, як не злякати своїх дітей, чи вистачить сил та віри в одужання? В одну хвилину життя змінюється кардинально, без права вибору. До цього потрібно якось звикнути», – розповідає Радіо Свобода Тетяна Круковець.
Вона знайшла в собі сили, щоб перебороти страх…Страх перед хворобою, страх перед невідомістю, страх перед людьми, які інколи з зацікавленням запитують, чому ти лисий чи худий, або просто відводять очі, щоб взагалі з тобою не говорити, бо для них ти інша…Тетяна Круковець каже, не одразу, але змогла прийняти ситуацію такою, яка вона є, і більше нічого про себе «нову» не приховувати. Тоді і вирішила: якщо змогла вона, то зможе допомогти іншим. Так з'явився проект «Безстрашна краса». Ідея: показати, що онкохворі – це звичайні люди, яких не потрібно ігнорувати чи боятися. Навпаки, їм необхідні позитивні емоції, приємні думки та допомога. Проект підтримали українські зірки: спортсмени, гумористи, артисти, ведучі, режисери тощо.
Нам потрібно навчитися співіснувати з онкохворими, допомагати їм, підтримувати без жалюНата Жижченко (ONUKA)
«Мені здається, потрібно просвіщати людей, розповідати їм, що для оточуючих онкологія – не страшно й, тим більше, не загрозливо, як про це можуть думати недостатньо освічені люди. Нам потрібно навчитися співіснувати з онкохворими, допомагати їм, підтримувати без жалю, бо як ми знаємо, жалісливість – це зворотна сторона марнославства. Онкологія – це те, що може статися абсолютно з кожним. Можливо, вже є в когось із нас, а ми просто про це ще не знаємо. Я навіть думаю, немає такої людини, у якої б така хвороба не зачепила когось із родини або друзів. Тому вважаю інформативність дуже важливою, насамперед, по відношенню до людей, які борються з хворобою та хочуть її перемогти. Чим більше буде підтримки від суспільства, тим більше мотивації в них буде для боротьби», – коментує співачка Ната Жижченко (ONUKA).
«Якщо я можу хоча б одній людині зробити щось приємне, то я це роблю. На проекті познайомився з кількома чудовими дівчатами. Хочу, щоб вони були здорові та щасливі. Моя бабуся та дідусь померли від раку, то ж для мене цей проект, серед іншого, і пам'ять про них», – каже Дмитро Шуров.
Вони не повинні боятися чи соромитися свого зовнішнього вигляду, того, що проходять курс лікування і внаслідок боротьби за життя втрачають волоссяЯна Клочкова
«Я багато їжджу світом і бачу, як до людей із захворюваннями, у тому числі онкологічними, відносяться в інших країнах. І, на жаль, є з чим порівнювати ставлення до них в Україні. Дуже важливо, щоб суспільство правильно приймало таких людей. Вони нічим не відрізняються від інших. Але їм більше, ніж будь-кому, потрібна й важлива підтримка з боку оточуючих. Вони не повинні боятися чи соромитися свого зовнішнього вигляду, того, що проходять курс лікування і внаслідок боротьби за життя втрачають волосся. Головне – життя! Усе інше – другорядне», – поділилася своїми враженнями Яна Клочкова – чотириразова олімпійська чемпіонка з плавання.
Сама ж Тетяна Круковець зізнається, не очікувала, що проект стане таким масштабним.
«Спочатку проект був задуманий для одного з видань, але потім подзвонила моя подруга Наташа Шахвердієва, яка працює в сфері шоу-бізнесу і піару, і сказала: «А давай зробимо цей проект масштабнішим, адже це так важливо !». І я погодилася. Якщо наш проект змінить хоч одне життя на краще – значить, ми всі разом зробили все правильно (посміхається). Але, звичайно, те, що проект прийме всеукраїнські масштаби – цього не очікував ніхто. Скажу вам більше: незважаючи на те, що зйомки вже завершені, нам продовжують писати й просять взяти в проект подругу, сестру, маму. Так що, цілком можливо, що буде продовження», – розповідає Тетяна Круковець.
«Тепер я впевнена, що така ж жінка, як і інші»
Учасниця проекту «Безстрашна краса» Євгенія Грищук про свій діагноз вперше почула у 2012 році. Рак молочної залози. Тоді навіть не встигла злякатися. У голові було одне питання: що буде з маленькими дітьми? Усе минуло дуже швидко – операція, «хімія», далі курс гормональних препаратів. І ось, здавалося б, звичайне й повноцінне життя. Проте у 2017 році знову удар: рецидив і велика кількість метастазів в інші органи. І знову боротьба…
«Усі ці роки зі мною поруч була моя сестра. Вона – справжній янгол-охоронець. Саме завдяки їй я потрапила до Тетяни Круковець. Стала учасницею в останній день зйомок – встигла в останній вагон, як-то кажуть. За день до цього ми були на «променях», і сестра запитала, чи зможу пропустити один день терапії та відпроситися на роботі. Я пояснила, що теоретично можу. Уже ввечері вона зателефонувала та сказала, що з собою потрібно взяти. Кажу: «А куди ми їдемо?». Чую, що вона сміється: «У Київ. Потяг о 22.30», – розповідає Євгенія Грищук.
Євгенія зізнається, приємно здивували своєю щирістю зіркові партнери у фотостудії. Вони ставилися до «лисих дівчат», як до друзів, без жодного «косого погляду». А найбільше вразив гуморист Вадим Мичковський (дядя Жора), каже Євгенія. У свою чергу, сам Дядя Жора зізнався, бути учасником такого проекту – це відповідальна, але приємна робота.
«Я – гуморист. Моє завдання робити життя людей кращим, за допомогою гумору. Тому, якщо в мене вийшло хоч трохи допомогти героїням проекту знову посміхатися – дуже радий. Удвічі приємно, що проект «Безстрашна краса» кардинально відрізняється від інших соціальних проектів. Він дійсно неймовірно добрий і позитивний. Людині непосвяченій складно було б здогадатися, з якою він пов'язаний тематикою, настільки весело та завзято проходили зйомки. Усі героїні проекту – неймовірно красиві та позитивні. Вони справжні героїні! Мало хто з гумором і самоіронією може так ставитися до своїх хвороб, проблем. У цих прекрасних жінок є чого повчитися всім нам», – каже дядя Жора.
Хтось склав руки, інші – постійно борються за ще кілька днів поруч із рідними. І другий шлях дійсно вартий усіх цих «хімій» та «променів»Євгенія Грищук
«Ми ж звичайні люди, як і всі, просто з тимчасовими труднощами. Нам потрібно лише пару приємних слів, щоб знову почали вірити в те, що можемо боротися. Я пам’ятаю, коли ведучий Сергій Комаровський каже: «Дівчата, які ж ви гарні»…І в той момент, я відчула себе такою неймовірною жінкою. Так! Розуміла, що це все робота стилістів, що я така красива саме зараз. Але ви не уявляєте, яка ціна цих слів для нас. Є життя після раку. Це потрібно розуміти. Хтось склав руки, інші – постійно борються за ще кілька днів поруч із рідними. І другий шлях дійсно вартий усіх цих «хімій» та «променів», – коментує Євгенія Грищук.
«Перша думка: це кінець»
Лариса Чухманенко з раком бореться і за себе, і за маму. Спочатку онкологічний діагноз встановили Ларисі. Дізнавшись, що жінка онкохвора, від неї відвернулися майже всі знайомі й більшість друзів. Каже, так досі й не зрозуміла причину. Адже онкологія не передається повітряним шляхом. Нікого не засуджує, бо саме так стереотипно мислила про рак.
Ніхто не знає, скільки часу нам відведено, так навіщо його марно прожити, коли можна пройти цей шлях незабутньоЛариса Чухманенко
«Коли почула свій діагноз, то перша думка була «це кінець». А вже потім, коли трохи оговталася, почала розмірковувати, як жити далі, що робити, як усе встигнути. І саме тоді зрозуміла – годі вже бігти! Як я жила до діагнозу? Робота-дім-робота. Ти постійно кудись летиш, щось швидко робиш, жодної хвилини на відпочинок. Ти не живеш, а існуєш. І саме під час лікування від раку я зрозуміла, що потрібно трохи пригальмувати. Ніхто не знає, скільки часу нам відведено, так навіщо його марно прожити, коли можна пройти цей шлях незабутньо», – каже Лариса Чухманенко.
Головної підтримкою стали чоловік, син та подруга, яка залишилася поруч, на відміну від інших друзів. Саме заради цих людей постійно боролася, а потім дізналася, що й у мами онкологія, тож плакати взагалі не було часу.
«Подруга постійно мотивувала мене. Стягувала з ліжка, змушувала ходити, тому що після реанімації я не могла й кроку зробити. М'язову масу втратила й вставати було дуже боляче. Тоді я відчула, наскільки потрібна підтримка близьких», – розповідає Лариса Чухманенко.
Проект «Безстрашна краса» став тією самою необхідною зупинкою: загальмувати, відпочити, перевести дух і знову боротися. Каже, найбільше із зіркових гостей вразили боксер В’ячеслав Узелков та Олена Кравець з «95-кварталу»
«Здавалося б, боксер. А скільки харизми, енергії. Я була просто в захваті. Взагалі дуже соромлюсь фотографуватися, рідко з’являється посмішка. Поруч із ним я просто сміялася, бо не мала змоги втриматися від його жартів. І Олена Кравець неймовірна. Усі звикли, що вона – гумористка. Відверто чекали, що буде постійно жартувати. А вона така тендітна, щира, заряджає добром», – каже Лариса Чухманенко.
Олена Кравець же зізналася: взяла участь у проекті, тому що хотіла подарувати радість. Судячи з реакції учасниць проекту, усі свої «цілі» на проекті виконали: усі в захваті.
«Я вірю у велику цілющу силу добра й любові, знаю реальні випадки. Вірю, що подібні проекти – більше, ніж проекти. Завжди захоплююся людьми, у яких із життям тепер чесні відносини, без масок. Поруч із ними ти відчуваєш життя по-іншому та розумієш, що її краса, справжня, завжди всередині нас. Дякую, що запросили в проект і дали можливість випробувати все це», – прокоментувала свою участь Олена Кравець.
Люди бояться почути, що в них є онкологія, тому відтягують похід до клініки до останнього. Якщо діагноз є, то скільки не «біжи», він виявиться спритнішим за тебеЛариса Чухманенко
Інформувати суспільство про онкологію потрібно постійно, каже Лариса. Бо про цей діагноз не замислюються до тих пір, поки самі не зіткнуться з хворобою. А це може бути вже втрачений час.
«Після того, як захворіла, постійно казала подругам, щоб вони сходили на обстеження. Ми можемо не знати, що в нас рак молочної залози. Бо вона не болить, коли на перших етапах. Але саме на ранніх стадіях можна все врятувати. Жодна з моїх подруг так і не сходила до лікаря. Люди бояться почути, що в них є онкологія, тому відтягують похід до клініки до останнього. Якщо діагноз є, то скільки не «біжи», він виявиться спритнішим за тебе», – каже Лариса Чухманенко.
«Життя взагалі важка штука»
Завжди з посмішкою, така щира й позитивна Ольга Гердега стала головним порушником знімального процесу й «батарейкою» одночасно. Вона встигла пофотографуватися з усіма, пожартувати, дізнатися про майбутні плани «зірок» і вкотре пообіцяти, що нокаутує «рак».
Каже, що на почутий діагноз відреагувала неочікувано спокійно – без істерик. У лікарню прийшла з вагітною сестрою, а тому, почувши лікарський «вирок», не дозволила собі заплакати. Крім того, десь у підсвідомості була готова почути діагноз. Бо 7 місяців бігала по різних лікарях та шукала відповідь на питання: «Що зі мною відбувається?»
«У якусь мить мені просто стало важко дихати. Я не мала змоги зробити повноцінний ковток повітря. Не розуміла, що це. Не було схоже на якийсь біль, але й задухи не було. Просто, як риба відкриваєш рот, а повітря немає. Почала кашляти постійно, але думала, що через кондиціонер в офісі…Здогадувалася про діагноз, але було моторошно про нього думати», – каже Ольга.
Цей досвід вкотре доводить, що нічого легко не відбувається, життя – взагалі важка штукаОльга Гердега
Позаду вже 25 хімій, які кожного разу давалися нелегко. Ольга зізнається, навіть сама не може зрозуміти, як ще посміхається після всього пережитого. Проте бійцівський характер, жага до життя, не дають навіть трошки засумувати.
«Я не розумію, як люди кажуть: «Зараз цей етап ще пролікую та забуду все, як страшний сон». Неможливо забути. І не хочу забувати! Бо я розумію, що це досвід, який ще є у моєму житті. Який вкотре доводить, що нічого легко не відбувається, життя – взагалі важка штука. Але саме ти обираєш, як тобі боротися за місце в цьому світі», – каже Ольга.
Партнерами у фотосесії були спортсмени: олімпійський чемпіон зі спортивної гімнастики Олег Верняєв та срібний призер Ігор в Ріо-2016 з греко-римської боротьби Жан Беленюк. Ольга розповідає, що ніколи не цікавилася спортом і навіть не знала, з ким фотографується. Проте історія олімпійських призерів, їх мотивація змусила Олю знову повірити у свої сили.
«Неважливо, чим ти займаєшся. Головне – мета та бажання її досягти. Поставив ціль і йди…крок за кроком. Навіть якщо ніхто не вірить. У це маєш вірити ти. Олег та Жан мріяли здобути нагороди на Олімпіаді. Копітка робота над собою та віра – і ось результат. Вони – призери Ріо. А я? Я мрію перемогти свій діагноз. Хай це буде моя Олімпіада», – сміється Ольга Гердега.
«Коли я припинила мовчати про свій діагноз, я почала вільно дихати»
Алла Денисенко тривалий час спостерігалася в лікаря, який кілька разів пропонував звернутися за консультацією до мамолога, бо було якесь «ущільнення» в грудях. Проте, як часто буває, до вузького спеціаліста дійти не вистачало часу. Як у багатьох людей, робота та важливіші справи завжди були на першому місці. Усе змінилося, коли Алла вже почала відчувати біль у грудях. Тоді жінка пройшла обстеження й почула: «Пухлина злоякісна».
«Зібрався справжній консиліум. І вони довго вирішували, а що ж потрібно зі мною робити. Я відчувала себе якоюсь тушкою на прилавку, яку постійно перегортали й усім показували. Тоді вирішили відрізати груди. І для мене це був шок. Це ж моя жіночність, моя цілісність, як це просто відрізати?», – згадує Алла Денисенко.
Тоді вирішила довіритися інтуїції та відмовитися від операції. Далі рік самостійно лікувалася альтернативними методиками. Проте з часом припинила робити й це. Потрібен був поштовх і мотивація. Доля вирішила по-своєму.
«Я познайомилася з чоловіком, який пройшов цей шлях – боротьба з раком: 5 операцій, промені. Його досвід став позитивним прикладом до подальшого лікування і обрання клініки», – розповідає Алла Денисенко.
Після тривалого лікування потрібен був новий подих, і випадково Алла стала учасницею проекту «Безстрашна краса». Каже, завжди мріяла про фотосесію. Ніколи не було часу зробити, а тут такий шанс.
Раніше я витрачала багато часу, щоб нікому не казати про свій діагноз. Бо соромиласяАлла Денисенко
«Раніше я витрачала багато часу, щоб нікому не казати про свій діагноз. Бо соромилася. Мені було дуже важко, не показувати жодним чином, що зі мною щось не так, що щось турбує. А коли я заявила про рак, почала нарешті вільно дихати. І все поруч також налагоджувалося. Це було таке підсилення – я не одна, мені більше не треба ховатися від людей», – каже Алла.
У проекті Алла фотографувалася з ведучою Тетяною Висоцькою та акторкою Катериною Кістень. Денисенко зізнається, працюючи з цими жінками, відчула неймовірну енергетику та щиру підтримку, які дійсно надихнули боротися далі. А ще збулася мрія – вона познайомилася з Риммою Зюбіною – улюбленою актрисою.
«Вона – суцільний позитив. Мені здавалося, що ми знайомі все життя. Не було жодного натяку на якусь «зірковість». Було гармонійно й затишно, якось по-родинному», – каже Алла.
Для артистки Римми Зюбіної цей проект став не першим у підтримці людей із онкохворобами. 10 років артистка разом із друзями відвідували дітей, які лікувалися в Національному інституті раку. Малеча намалювала на машині Римми – очі та вії. А через кілька днів артистка дізналася, що в цих дітей покращилися аналізи.
«Мабуть, немає такої сім'ї сьогодні, яка б не зіткнулася зі страшним діагнозом, який, навіть при згадці про нього, викликає якийсь невимовний біль. «Ти врятувала мене своєю любов'ю», – колись сказали мені. Я не можу придумати ліки від раку, але можу дарувати свою любов, радість і гарний настрій. Просто так. Від усього серця. Це дійсно допомагає. І якщо це подовжує хоч на мить чиєсь життя, то й моє життя змінює. Змінює назавжди», – каже Римма Зюбіна.
Попереду виставка і багато планів
Робота над проектом «Безстрашна краса» вже завершена. Проте, за словами автора та фотографа Тетяни Круковець, важливо, щоб і поза проектом ті, хто борються з раком, відчували підтримку близьких та друзів.
«Хочу звернутися до всіх, хто зараз поруч із онкоодужуючими. Я знаю, що вам важко. Це випробування для всіх, тому наберімося мужності, терпіння, розуміння й добра. Ваша віра в нас робить нас набагато сильнішими. Наша перемога буде й вашою перемогою!», – каже Тетяна Круковець.
Фотограф Тетяна Круковець каже, що світлини її героїнь та зіркових гостей можна буде побачити на виставці. Потім, якщо вдасться домовитися, і в Національному інституті раку, як нагадування, що онкологія – це не вирок.
