Захворювання на COVID-19 було перевіркою, чи я готовий бути лікарем – Дарій Децик

Радіо Свобода у рубриці #МояІсторія розповідає історії людей, на життя яких вплинула пандемія коронавірусу COVID-19. Це – лікарі, які рятують життя і ризикують своїм; пацієнти, які борються із недугою; родичі тих, хто інфікувався і захворів; малі підприємці, які рятують свій бізнес чи навіть відкривають під час епідемії нові можливості.

В Україні на 23 серпня, за даними МОЗ, у зв’язку із коронавірусною епідемією зафіксували 104 958 випадків коронавірусної хвороби COVID-19; 2271 людина померла, одужали понад 52 тисячі людей.

Дарій Децик – цьогорічний випускник львівської школи. Зараз очікує на результати вступної кампанії. Хлопець подав заявку у Львівський національний медичний університет. Його бажання стати лікарем ще більше утвердилось, коли перехворів, незадовго до зовнішнього незалежного тестування, на COVID-19.

Дарій Децик розповів Радіо Свобода, як пережив непростий період, коли поруч також хворіли його батьки.

Перші симптоми захворювання на COVID-19 з’явились у тата Дарія –львівського лікаря-кардіолога Олеся Децика. 21 травня його стан здоров’я різко погіршився.

Лікар Олесь Децик на кисневій масці

Олесь Децик згодом у пості- вдячності всім медикам, друзям написав, що вмирав під час хвороби двічі: 26 травня, коли температура піднялась до 39,7, а рівень насиченості крові киснем різко знизився.

«Відчуття, що ніби топишся, дихаєш, як риба в ванні без води, з якої мають зробити юшку». А другий – 30 травня, коли третій день у нього був постійний кашель, який не давав можливості вдихнути повітря.

«Найгірше, що все це було на очах дружини і сина», написав лікар.

«У тата була висока температура, сильно морозило, зігрівався двома ковдрами. Тато здав КТ легень і у нього виявилась двобічна пневмонія. Він вирішив йти у шпиталь, сам зібрався і пішов. Невдовзі у мене і мами почались також симптоми. У мене вони не були сильно виражені, як у батьків, але був кашель,температура до 37,4 градуса. Теж пройшли ми КТ і діагностика показала у нас пневмонію.Ми вирішили лягати у шпиталь. Я найбільше переживав за тата, бо у нього був критичний стан, вже потім думав про ЗНО та інше. Просто було складно дивитись, як тато кашляв удень і вночі, як дихав із легеневою маскою. Бачив, що мама відчувала, як цілу ніч була біля тата, коли у нього була сатурація (насиченість – ред.) крові киснем 86», – розповідає Дарій Децик.

У шпиталь хлопець узяв усі книжки, за якими готувався до ЗНО. Старався вчитись, щоб відволікати свої думки від хвороби, старався бути оптимістом зі своїми рідними, щоб їх підтримати.

«Я десь 4 дні був у лікарні, але хворів до кінця червня. Приблизно за місяць до ЗНО виписали мене зі шпиталю. Перебував вдома на самоізоляції. Мій стан не був критичний, але кілька днів у лікарні і правильне лікування допомогли. Оскільки хворів на COVID-19, то не мав би права йти на ЗНО, якби тест мій був позитивний. На щастя, за день до здачі ЗНО з математики, прийшов результат тесту і він виявився негативний. Я здав іспит», – каже Дарій Децик.

Дарій Децик

«Люди не задумуються про коронавірус»

Дарій склав ЗНО з високим балом і подав заявку в медичний університет. Хоча про професію лікаря думав давно, бо у родині багато медиків, але те, що побачив в інфекційній лікарні, як важко працюють медики, в яких умов доводиться їм перебувати, як рятували його тата, вилікували його і маму, ще більше додали хлопцеві усвідомлення, що він має стати лікарем.

«Коли були найгірші моменти, коли стан тата був важкий, я розумів, що мушу стати лікарем. Захворювання на COVID для мене було перевіркою, чи я готовий бути лікарем, присвятити своє життя цій справі, чи готовий буду допомагати людям. Коли вийшов із лікарні, то взяв себе психологічно в руки і посилено вчився, бо знав, що мені потрібно було здати добре ЗНО і показати, що я зможу і витримаю», – говорить Дарій.

Він також зауважив, що на собі переконався у тому, що молоді люди, які не мають складних хронічних захворювань, легше переносять COVID. Він не втрачав нюху, лише на певний час у нього зник апетит. Схуд на 4 кілограми, а ось його тато – на 15 кілограмів і це найбільше здивувало хлопця.

«Тато зараз дуже поволі повертається до форми і відновлюється. Реабілітація триває дуже довго. Потрібно ще й змінити свої думки в голові, радше, ставлення до свого здоров’я, більше займатися спортом, відмовитись від шкідливої їжі. А ще варто відвідати лікаря, яким би порадив вправи на легені, щоб їх розробляти. Після коронавірусу слід просто психологічно змінитись щодо себе».

Зараз Дарій почуває себе цілком здоровим, але все ж частіше міряє температуру і рівень кисню. COVID-19 існує і вірус можна підхопити будь-де, навіть, якщо у це не вірить багато людей, зауважує він.

«Люди не задумуються над цим, поки не потраплять на лікарняне ліжко самі чи хтось із рідних, бо мають багато проблем у житті і їм не до коронавірусу, їм все одно, що поруч хтось хворіє, бо це їх не стосується. А коли прийде хвороба до них, то зрозуміють, яка це серйозна річ. Тому, щоб не поширювати вірус, варто ходити у масках і дотримуватись дистанції», – каже Дарій Децик.

На запитання, якщо восени буде спалах пандемії і йому, студентові-медику, довелось би допомагати лікарям рятувати хворих, чи зголосився б на це? «Навіть не задумуючись, допомагав би лікарям рятувати людей», – відповів він.