Які Лукашенко має політичні опції після масового опозиційного мітингу в Мінську?

По мірі розгортання робітничих страйків та інших протестів у Білорусі, аналітики наголошують: у Лукашенка залишається дедалі менше шансів знизити градус цієї кризи. Що ж робитиме білоруський президент?

Контраст між двома картинами не міг бути сильнішим. 16 серпня понад 200 тисяч людей заполонили центральний Мінськ під час опозиційного мітингу проти Олександра Лукашенка. Про його суперечливе переобрання на шостий термін стало відомо 9 серпня.

За кілька годин до цього мітингу Лукашенко, який перебуває при владі з 1994 року, також зібрав мітинг, щоправда у рази менший. Як повідомляється, на нього прийшли державні працівники, яким сказали або прийти, або починати шукати іншу роботу.

Дедалі менше шансів

По мірі розгортання робітничих страйків та інших протестів, аналітики наголошують: у Лукашенка залишається дедалі менше шансів знизити градус кризи. Дехто вважає, що він може навіть вдатися до посилення силових методів, особливо після невиразних обіцянок підтримки з боку давньої союзниці Росії.

«Лукашенко на цьому етапі не збирається йти на поступки», – пояснив Арсен Сивіцький, директор мінського Центру стратегічних та зовнішньополітичних досліджень.

«Ймовірно, він спробує впоратися з кризою силовими методами, запровадивши надзвичайний стан або навіть воєнний стан», – вважає експерт.

Вже близько семи тисяч людей були затримані поліцією під час протестів. Сотні людей були поранені внаслідок нападів силовиків, щонайменше дві людини загинули. Поліція вдавалася до використання гумових пуль, шумових гранат та, принаймні в одному випадку, живих боєприпасів. Сотні затриманих, яких згодом звільнили, розповіли про жорстокі побиття, яких вони зазнали під час перебування під вартою. Значна частина таких випадків задокументована і розповсюджена у соціальних мережах. Тисячі людей усе ще залишаються під вартою.

17 серпня під час візиту на фабрику у Мінську Лукашенко висловив неясні пропозиції і викликав майже войовничу реакцію з боку скептичного натовпу. Дехто кричав «Геть!».

Лукашенко заявив, що нових виборів не буде, «поки ви мене не вб'єте». Потім він стверджував, що нові вибори президента Білорусі можливі у випадку ухвалення нової Конституції, хоча опозиція цього не вимагала.

Візит Лукашенка на фабрику відбувся після того, як минулого тижня деякі найбільші державні промислові заводи розпочали протести і мітинги. На цей тиждень заплановано ще більше страйків, у тому числі серед працівників державного телебачення. Це має ще більше підірвати підтримку Лукашенка.

Кандидат від опозиції Світлана Тихановська виїхала до Литви, швидше за все, під тиском влади, яка наразі утримує її чоловіка під вартою. Вона виглядає все сміливішою, оскільки підтримка Лукашенка зменшується. У новому відеозверненні від 17 серпня 37-річна Тихановська заявила, що готова стати «національним лідером», щоб відновити спокій, звільнити політичних в'язнів та підготуватися до нових виборів.

Тихановська неохоче вступила у передвиборчі перегони після того, як її чоловікові, популярному влогєрові, заборонили балотуватися. Вона вважає себе переможницею на виборах і результату ЦВК не визнає.

Вона заявила, що ініціює створення спеціальної «координаційної ради» для потенційного переходу влади і закликала міжнародне співтовариство допомогти посередництвом.

Чи буде Лукашенко готовий вести переговори з Тихановською або її представниками – наразі невідомо, проте це виглядає сумнівним варіантом.

У своєму зверненні до прихильників у Мінську 16 серпня Лукашенко заявив, що опозиція буде «виповзати, як щури з ями», якщо цього разу їх не притиснути.

Лукашенко також заявив, що Білорусь «загине як держава», якщо відбудеться повторне проведення виборів, таким чином рішуче відкинувши основну політичну вимогу опозиції.

«Ви прийшли сюди, щоб уперше за чверть століття ви могли захистити свою країну, свою незалежність, своїх дружин, сестер та дітей», – сказав він.

Лукашенко також заявив про нарощування сил НАТО на західних кордонах Білорусі. У НАТО одразу відкинули це твердження.

Кілька тижнів тому Лукашенко звинувачував Росію у тім, що та відправила найманців до Білорусі, щоб створити їм неприємності. Але тепер, коли він зіткнувся з тиском всередині країни, він звернувся до президента Росії Володимира Путіна про допомогу.

Два президенти говорили по телефону 15 та 16 серпня, а після другого дзвінка Кремль заявив, що, якщо буде потрібно, Росія готова допомогти Білорусі у відповідності з військовим договором між двома країнами. Яку саме форму матиме ця допомога – наразі незрозуміло.

17 серпня Білорусь розпочала військові навчання біля кордону з Литвою. Вільнюс, який приймає у себе Тихановську, став одним із найголосніших критиків дій Лукашенка у Білорусі.

Як повідомляє Інтерфакс, що цитує Міністерство оборони Білорусі, навчання з участю артилерії та ракетних дивізій триватиме з 17 по 20 серпня.

Більш зловісно виглядають фотографії та відео в соціальних мережах, які свідчать про те, що російські військові машини можуть рухатися в бік Білорусі. Вони не мають маркування.

Журналіст і аналітик Юліан Рьопке у своєму твітері написав, що «путінський режим спрямовує зусилля на втручання в сусідню країну».

Наразі незалежним чином ці повідомлення підтверджені не були. Перед захопленням контролю над Кримським півостровом в 2014 році російські війська без знаків або інших маркувань також були розміщені на стратегічних ділянках. Путін спочатку заперечив, але згодом визнав військову присутність Росії на півострові.

Тиск на Лукашенка зі закликами до його відставки зростає, тож багато аналітиків прогнозують, що він вживатиме ще більш репресивних заходів, щоб утриматися при владі.

Білоруський аналітик Севярин Квятковський вважає, що передбачити розвиток подій у Білорусі не міг ніхто.

«Я не лише спостерігаю, але часто відвідую центр міста», – сказав він телеканалу «Настоящее время».

«І я хочу сказати, що, звичайно, ніхто, принаймні, жодні органи влади, не могли передбачити того, що сталося», – сказав він.

«Ви повинні розуміти, що люди не поступляться. Це все, це кінець. Ви зараз спостерігаєте за кінцем режиму Лукашенка», – прогнозує Квятковський. Експерт додав, що боїться лише того, що Лукашенко може встигнути надати накази про страти або накоїти ще якихось «страшних речей».

Арсен Сивіцький уважає, що позиція Лукашенка стає слабшою по мірі посилення протестів. Особливо це стає помітним, коли все більше людей почали виходити на акції страйку.

При цьому він сказав Радіо Свобода, що порядок денний протестів також змінюється: «Кілька днів тому основною мотивацією протестів була несправедливість і кривава жорстокість з боку апарату безпеки. Тепер протести мають чіткі політичні цілі: вимагати відставки Лукашенка та нових президентських виборів».

Чого чекати?

Що буде далі? Багато в чому це може залежати від того, що робитимуть так звані силовики – поліція, армія та інші сили безпеки. Дехто вже подав у відставку. У соціальних мережах є відео, на яких можна побачити, як деякі з цих силовиків знищують свої уніформи.

«Я кажу це ще раз: усе залежить від силовиків», – пояснив Квятковський.

«Вони або перейдуть на бік людей, або просто стануть нейтральними, або все-таки почнуть якісь масові репресії зі стратами, або іншими жахами», – додав він.

У будь-якому випадку, протестний рух змінив Білорусь, незалежно від того чи залишиться на посаді Лукашенко чи ні, вважає міжнародна секретарка Білоруської незалежної профспілки Лізавета Мерляк.

«Улітку 2020 року весь світ, не без певного подиву, бачить нову країну на карті Європи, – сказала вона, – Не Білорусь, що спить в апатії, а Білорусь, народ якої захоплений рішучістю здобути свободу та демократію».

«Не бути скотиною» звучить на площі в Гродні