Нафта у світі знову дешевшає. Зокрема, напередодні (14 квітня) ціна марки Brent впала нижче від психологічно важливої позначки 30 доларів за барель. Таким чином укладена днями угода групи держав ОПЕК+ за участю Росії спричинила наразі тимчасове і незначне зростання цін на нафту. Ефект від цієї домовленості перекрив оприлюднений свіжий прогноз МВФ: цього року світовий ВВП унаслідок пандемії коронавірусу може скоротитися на три відсотки. Тому значного відновлення попиту на енергоносії не буде, кажуть фахівці. Частина експертів прогнозують тепер різке ослаблення Росії через зменшення надходжень від експорту сировини, що може відобразитися на діях Москви проти України – на Донбасі та у Криму. Але інші оглядачі не переоцінюють вплив подій на нафтовому ринку, а також давно запроваджених санкцій на потенціал Володимира Путіна продовжувати агресивну зовнішню політику.

Росія не від хорошого життя змушена була підписати з державами ОПЕК та іншими країнами-видобувачами нафти угоду щодо безпрецедентного скорочення видобутку. Це констатував у коментарі Радіо Свобода експерт з енергетики, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар. І це той випадок, коли не президент Росії Володимир Путін примушував інші країни погодитися на певну, вигідну саме йому домовленість, каже експерт. З нафтовою угодою вийшло, наприклад, не так, як з Україною, якій господар Кремля нав’язав кілька років тому Мінські домовленості, додає Гончар.

Володимир Путін (ліворуч) та Ігор Сєчін, лютий 2020 року, Москва

Цього разу після авантюрної, на думку експерта, путінсько-сєчінської спроби завалити США ударом по сланцевому нафтовидобутку президент Росії змушений був рятувати становище. (Ігор Сєчін – глава державного нафтового гіганту «Роснефть». Сєчін домігся на початку березня цього року розриву угоди про нафтовидобуток між Росією і Саудівською Аравією). Оголосивши «нафтову війну», Путін учинив сам собі «постріл у ногу», стверджує Михайло Гончар. Адже ціни на сировину впали до майже 20-річного мінімуму. Наприклад, на торгах березня цього року подешевшали і основні сорти нафти (Brent, WTI), і російський сорт Urals. Brent опустився 31 березня до позначки 22 долари за барель (найнижчий показник з 2002 року), у WTI уперше з лютого 2002 року ціна стала менше за 20 доларів, а Urals упав до 16 доларів за барель (рівень 1999 року).

Зрештою, угоду з групою ОПЕК Москва має. 23 країн повідомили 12 квітня, що домовилися від початку травня разом знизити видобуток нафти на 9,7 мільйона барелів на день (загалом на приблизно на 13%) протягом двох місяців. Міністр енергетики Росії Олександр Новак уточнив, що його країна та Саудівська Аравія скоротять свій щоденний видобуток на 2,5 мільйони барелів. Міністр нафтової промисловості Ірану Біджан Занґане сказав зі свого боку, що Кувейт, Саудівська Аравія та Об’єднані Арабські Емірати пообіцяли скоротити видобуток ще на 2 мільйони барелів на додачу до загальної угоди 12 квітня.

Міністр енергетики Росії Олександр Новак, вересень 2019 року, Владивосток

Але досягнення Москвою домовленості, аналізує Михайло Гончар, може лише загальмувати, однак не відверне негативного тренду для Росії щодо вартості вуглеводнів у світі. Після домовленості барель не повернеться до рівня 40+, 50+ доларів чи дорожче, прогнозує фахівець. (А цьогорічний державний бюджет Росії зверстаний з розрахунку ціни нафти 42 долари за барель, про це заявляв Путін). Енергетичний експерт Центру Разумкова Максим Білявський спрогнозував Радіо Свобода, що після укладення угоди нафта коштуватиме близько 35 доларів за барель. Причин того, що значного відскоку цін на нафту не варто чекати, експерти називають кілька.

«РФ, швидше за все, знову буде дурити голову й не виконувати свої зобов'язання»

По-перше, триває пандемія коронавірусу – й невідомо, як і чим вона закінчиться не лише за медичними, соціальними, а й за економічними наслідками. У будь-якому разі, кажуть фахівці, вірус різко зменшив попит на вуглеводні у світі, ознак потенційного відновлення споживання наразі немає.

По-друге, учасники угоди ОПЕК та Росії не довіряють одне одному і насамперед здатності Москви виконати свої зобов'язання щодо скорочення видобутку, зауважують експерти. Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко спрогнозував у фейсбуці: «РФ, швидше за все, знову буде дурити голову й не виконувати свої зобов'язання. Крім того, вона не зможе навіть суто технічно скоротити видобуток на 1,5 мільйона барелів на добу через негнучкість реакції її родовищ».

По-третє, наголошують фахівці, знову і вже не перший рік проти Москви грає зневажливе ставлення до сланцевого нафтовидобутку, передусім у Сполучених Штатах. Саме прагнення вплинути на такий видобуток американцями було однією з основних причин початку Росією «нафтової війни» на початку березня цього року, констатують експерти.

Михайло Гончар

«У Росії вважали, що завдяки їхнім діям американський сланцевий нафтовидобуток майже враз зляже. Ні! У результаті росіяни, що називається, «вистрілили собі в ногу» і зрештою програли. А нинішні переможні реляції Росії, що Дональд Трамп кілька разів телефонував Володимирові Путіну й вдалося втягнути США у розширений формат ОПЕК+, – насправді це пропаганда. Традиційно помилка росіян – вони завжди недооцінювали сланцевий нафтовидобуток», – сказав Михайло Гончар.

Сланцевий нафтовидобуток у США «поховати» не вдається і не вдасться, прогнозує фахівець. Як наслідок – попит на російську «несланцеву» нафту падає саме і через цю причину, додає він. Росія має свої поклади сланцевої нафти – у Західно-Сибірській нафтогазоносній провінції. Але вони є, за висновком фахівців, такими, що важко видобуваються. Звідси і висока рентабельність такого видобутку в цьому районі.

«Путін довоювався на нафтовому ринку»

А четверте, і головне, що, на думку Михайла Гончара, не дозволяє Москві сподіватися на «реанімацію» високих цін на нафту – здешевлення палива на світових ринках триває вже не один рік, і цю тенденцію не зламати. «Путін довоювався на нафтовому ринку», – стверджує Михайло Гончар.

«Москва потрапила у пастку, яку готувала для інших. Тобто, концепція Росії як енергетичної наддержави зараз просто луснула. Енергетична зброя надає сили, коли є дефіцит енергоресурсів на світових ринках і високі ціни. І плюс, коли ти маєш якщо не монопольне, то домінуюче становище. А на сьогодні дефіциту нафти немає, а навпаки – колосальний профіцит. Ціни на сьогодні є низькими. Монополії по нафті Росія не має, на відміну від газу. І тому сила Росії перетворюється на її слабкість, її тягар, її ахіллесову п’яту. Тому тут питання постає дуже прагматично, практично і цинічно. Цю ситуацію Україна має використати. І не йти, зокрема, при цьому на догоду пропозиціям Путіна про скасування західних санкцій проти Росії під час епідемії коронавірусу», – вважає Михайло Гончар.

Більше того, Росія зараз як ніколи слабка, переконує експерт, і це також впливає на можливі подальші російські агресивні дії проти України. Адже продаж нафти й газу (а його ціна теж залежить від коливань вартості нафти) забезпечує майже половину надходжень до державного бюджету Росії. Москва недоотримає сотні мільйонів доларів, додає експерт, – тих самих грошей, які вона, зокрема, витрачає на «ихтамнетов» на Донбасі, на анексований Крим, узагалі на утримання своїх збройних сил.

Максим Білявський

Енергетичний експерт Центру Разумкова Максим Білявський теж вбачає зв'язок між нафтовою кризою і питанням можливого зняття західних санкцій проти Росії за анексію Криму і дії на Донбасі.

26 березня цього року Володимир Путін запропонував мораторій на економічні санкції, щоб уражені коронавірусом країни могли краще боротися з пандемією. Таку пропозицію Путін висунув під час відеосаміту за участю керівників 20-ти економічно найпотужніших держав світу. При цьому Путін не назвав конкретно Росію.

Господар Кремля наголосив, що обмежувальні заходи повинні бути скасовані з гуманітарних міркувань для полегшення «взаємних поставок медикаментів, продовольства, обладнання і технологій».

«Події на світовому ринку енергоресурсів стосуються Криму і Донбасу»

Як зауважив у коментарі Радіо Свобода Максим Білявський, затіяна Росією місяць тому «нафтова війна» стала ще одним доказом того, що запроваджені кілька років тому західні санкції проти Москви за війну на Донбасі й анексію Криму були правильним кроком. І те, що Путін знову продемонстрував незмінність своїх агресивних дій, додає експерт, підтверджує необхідність збереження санкцій проти Росії.

«Я вам можу сказати, що нинішня нафтова криза стосується і давньої кризи, спричиненої Росією проти України. Тобто, події на світовому ринку енергоресурсів стосуються Криму і Донбасу. Чому? Тому що цю нафтову кризу спричинила Росія, вона є винуватцем цієї кризи. Криза призвела до економічних збитків демократичних країн. Вони матимуть збитки для своїх бюджетів, для власного бізнесу від Росії. А для України це означає можливості на дипломатичному фронті відстоювати активнішу позицію стосовно закріплення санкцій проти Росії», – зазначив Максим Білявський.

«Росія має «подушку безпеки» в 600 мільярдів доларів»

Григорій Перепелиця

Натомість політолог, професор Інституту міжнародних відносин Київського національного університету Григорій Перепелиця у коментарі Радіо Свобода сказав, що не варто переоцінювати вплив подій на нафтовому ринку світу для зовнішньої політики Росії, зокрема, на агресію на Донбасі. Навіть якщо справді вартість нафти буде низькою, а західні санкції не скасують, це навряд чи примусить Кремль відступити, каже він. Більше того, порівнювати наслідки нинішньої «нафтової кризи» для путінської Росії та ефект, який справив обвал цін на нафту в другій половині вісімдесятих років минулого століття для розпаду СРСР, некоректно, зазначає Перепелиця.

«Так, падіння цін на нафту в світі вдарить по золотовалютних резервах і по стійкості російської валюти. Однак Росія має «подушку безпеки» в 600 мільярдів доларів. У разі затягнення кризи з цінами на енергоресурси може виникнути системна криза в Росії. Також свій внесок у це вносить пандемія коронавірусу. Проте Кремль це не дуже турбує. Красномовний приклад – Путін навіть не оголосив карантин по всій Росії через поширення коронавірусу», – розповів Григорій Перепелиця.

«Плювати на санкції»

У березні цього року президент Росії Володимир Путін заявив в інтерв’ю російській агенції ТАСС, що йому «плювати на санкції через Україну».

«За різними оцінками, ми втратили десь 50 мільярдів доларів, але ми й заробили стільки ж. Чимало, але це змусило нас мізки ввімкнути. Ми витратили досить багато грошей на так зване імпортозаміщення – і почали виробляти такі продукти й такі технології використовувати, яких раніше у нас не було або ми їх просто забули і втратили. Ми відтворили це все. І це йде нам, безумовно, на користь, це диверсифікує нашу економіку, по суті, допомагає нам вирішувати ключове завдання», – заявив Володимир Путін.

Також господар Кремля сказав, що Росія за час його правління зменшила свою залежність від експорту енергоресурсів.