Коронавірус – далеко не перша хвороба, від спалаху якої потерпає людство та з якою стикається населення України. Радіо Свобода розпитало історика, завідувача інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника «Хортиця» В’ячеслава Зайцева про те, які хвороби існували за часів козацтва, як їх лікували та чи знали козаки про карантин.
– Чи існувало таке явище, як карантин, у козаків?
– Власне, як такого карантину у них не простежено як спеціальних заходів. Але тих, хто були хворі, відселяли в окремі курені. І, на жаль, смертність у них була доволі висока. Коли кажуть, що козаки до 100 років жили, насправді доживали люди з дуже потужним здоров’ям. Це був реально природній відбір – вони доживали до 100 років з дійсно таким козацьким, даруйте за тавтологію, здоров’ям.
Карантин у сучасному вигляді з’являється (на запорізьких землях – ред.) вже за Російської імперії. У нас у Запоріжжі цілий такий район Калантировка, яка виникла завдячуючи цьому карантину. Завдячуючи російсько-турецькій війні у нас виникає такий цілий район.
На ці землі чума, гостре інфекційне захворювання, регулярно заходила. Один з перших відомих випадків – це середина ХIV сторіччя, коли Золота Орда осаджала Кафу. Це сучасна Феодосія. Хан Джані-бек Кафу так і не взяв, до речі. І до них прийшла чума, і вони закидали катапультами фрагменти інфікованих тіл в осаджене місто. Генуєзці, чия це була фортеця, вже повезли чуму в Європу. З Криму вона прийшла в ці землі також.
Але те, що називали чумою, часто не ідентифікується, що це була сама чума. Наприклад, достеменно відомо, що Перікл (державний діяч Стародавніх Афін у V сторіччі до нашої ери – ред.) помер не від чуми, а від черевного тифу. Те, що вони називали чумою, було тифом. Це була інша хвороба.
– Чим ще хворіли козаки?
– Чума, холера, гостець, черевний тиф, цинга…Цинга – захворювання не інфекційне, але тим не менш, вона була. Навіть у ХІХ сторіччі у нашому краї простежується цинга. Про це пишуть лікарі. Уявіть собі, у 70-х роках ХІХ сторіччя у черешневому краї, на Мелітопольщоні, згадується цинга.
В’ячеслав Зайцев
Отже, чума, холера. Я нагадаю, від холери помер Йосип Гладкий (останній кошовий отаман Задунайської Січі – ред.) тут в Олександрівську, Запоріжжі.
Гостець – ця хвороба згадується, зокрема, всім відомим Бопланом. Це ковтун або російською колтун. Це одна з тих хвороб, яка не існує зараз.
Переможена хвороба, якою хворіли козаки – натуральна віспа. В 1970-х вона була переможена, а у 1980-му оголошена офіційно переможеною. У нас звідки пішли прізвища Ряби, Рябченко? Це від того, що віспа залишала на обличчі свій слід. У багатьох з старшого покоління на руці є слід від того, як робили від вакцинацію, щеплення від віспи. Такий самий слід, але по всьому тілу, лишала хвороба. Навіть бувало у запорожців, коли оголошували у розшук то писали «рябий», тобто на обличчі така печать хвороби, те, що не змиєш.
– А від чого найбільше потерпали?
– Потерпали іноді навіть і від грипу. Були природні лікування дуже примітивні. У запорожців намагалися робити певний карантин не такий, як сучасний. Але, зокрема, вся документація, яка приходила на Січ, проводилася над вогнем, тобто листи пропускалися над свічкою. Таким чином, робилася певна дезінфекція. Листи вимочували в оцті і навіть натирали часником. І на Січі там, де була канцелярія, була окрема «чумна» комора, де листи обов’язково мають пройти певний «карантин», певний час.
Карантин – це від італійської мови і означає «сорок», «сорок днів». Це на рейді венеціанського порту всі кораблі мали вистояти 40 днів. Наприклад, чума переноситься чорними пацюками, і за цей час їх мають всіх перебити для того, щоб вона з ними не прийшла. Звичайно, що певний інкубаційний період у матросів теж пройшов би. Коли бачили, що вони здорові, тоді запускали їх до порту.
– Чи знали козаки про таке поняття як дезінфекція?
Головна дезінфекція – дьоготь та вогонь
– Дьоготь – найпопулярніший дезінфектор. Так само цибуля, різні пахучі трави. Дезінфікувати намагалися тим, що пустити дим у хату. При чумі, наприклад, було спалювання всього. Обов’язково хату мали спалити, бо якщо там була людина хвора на чуму, то вона лишає інфекцію. Звичайно, що всі речі, що були теж спалювали. Тому головна дезінфекція – дьоготь та вогонь.
– Хто лікував козаків і як?
Використовували для лікування горілку з сіллю та горілку з перцем, цибулю. Ось такі були примітивні підходи
– Лікували так звані діди-січовики. Це старі досвідчені козаки. До бою такі не годні – стара, літня людина, але звичайно, що пригляне за молодим козаком, передасть досвід, навчить, розсудить, і, зокрема, пролікує. Так людина з досвідом завжди набувала знання, як лікуватися від вогнепального поранення, від травми і від інфекційної хвороби. Використовували для лікування горілку з сіллю та горілку з перцем, цибулю. Ось такі були примітивні підходи. Горілка, можливо, лише знімала деякі симптоми захворювання.
Методи профілактики були, скажімо так, дуже примітивні. Наприклад, слово «чумак», «чумацтво» від назви такої страшної хвороби: вони їздили в Крим за сіллю і там могли прихопити чуму. Тому себе дезінфікували дьогтем. Змазували себе, своїм волам хвости, роги, копита.
Щодо чуми, якщо казати про світ, всі знають про легендарну Лондонську пожежу (масштабна пожежа в Лондоні, що тривала з 2 вересня 1666 по 4 вересня 1666 року – ред.) 1666 року. Але двома роками раніше у них теж була епідемія чуми. Лондонська пожежа, яка знищила більшість будівель в Лондоні, зупинила чуму в Англії. Всі «гнидники», як кажуть у простонародді, вся антисанітарія були знищені разом з гризунами, що ширили хворобу. Була зупинена ця чума. Був побудований Лондон по новому: нова архітектура, нові методи будування зупинили хворобу і вона потім там не повторювалася. Пізніше це буде в Парижі ХІХ сторіччя.
У такому сенсі чума теж сприяла прогресу. Звичайно, це страшна хвороба. Звичайно те, що було в середньовічний Європі, викосило третину населення.
– А на козаків чума якось вплинула в плані прогресу?
Що можу простежити у козаків, що виживали дійсно сильніші, але страждали не лише вони, а й супротивник – і турки, і татари. Щодо прогресу, то козаки мали розосереджуватися, і таким чином, йшла колонізація, захоплювали порожні землі, заселяли землі «зимівниками» тощо.
Your browser doesn’t support HTML5
У Запоріжжі реставрують старовині судна коштом Посольського фонду США
А ось для нашого міста і острова Хортиця чума теж зіграла свою певну роль. Не буду казати, що позитивну. Всі знають про наш ангар, де знаходяться стародавні кораблі. Це відголосок російсько-турецької війни 1735-1739 років. В 36-му році спускають флот, який доволі невдало пройде через пороги, лагодитиметься тут і потім піде до Очакова. Тоді це була турецька фортеця Ачи-Кале. Але взяти не змогли: дійшли туди, певний час побули і повернулися назад, але з бубонною чумою, «чорною смертю». Багато і запорожців, і матросів російських померло. І під час зимового ледоставу не було кому доглядати за цими кораблями – вони пішли на дно Дніпра. Ті, які були на фарватері ріки, Дніпро знищив. А ті, які були уздовж берега, замулило. І ті кораблі, які підіймаємо, це ті кораблі, які були затоплені через чуму, через те, що їх не було кому доглядати.