Писемна пам’ятка Українського Полісся. Чи буде належно відзначене 500-ліття Євангелія з Нобеля?

(Рубрика «Точка зору»)

Нині українській спільноті, схоже, не до питань культури. Не так давно увага мас-медіа була прикута до Нових Санжар і проблем із коронавірусом. А нині маємо відставку уряду, генпрокурора. І, відповідно, формування уряду нового. Зрештою, за останні місяці ми звикли до постійних скандалів – переважно політичного характеру. То яка там культура…

Хоча саме вона «цементує» спільноти, є одним з головних чинників визначення ідентичності. І в цьому «цементуванні» важливу роль відіграє «культурне пригадування», власне, відзначення культурних ювілеїв. Але наших нинішніх можновладців, як правило, ці речі не цікавлять.

Зовсім недавно мав розмову з нині чинним депутатом Верховної Ради. Він мені оповідав, що любить їздити відпочивати на озеро Нобель. Я ж йому нагадав, що цього року виповнюється 500 років з часу написання Нобельського Євангелія. І тут народний обранець… перейшов на іншу тему.

Але ж не хочеться, щоб цей культурний ювілей проігнорували наші очільники – як проігноровали вони останнім часом чимало інших знакових ювілеїв української культури.

Нобельське Четвероєвангеліє 1520 року

Нобель і його Євангеліє

Нобельське Євангеліє належить до не таких уже численних середньовічних писемних пам’ятників, які дійшли до нашого часу. Написане, воно було в містечку Нобель на Волинському Поліссі. Зараз це село Зарічненського району Рівненської області. Назване воно, правда, не на честь Альфреда Бернарда Нобеля. Хоча, можливо, заснували це поселення вікінги-варяги. Адже назва ніби скандинавська. Зрештою, у поліських говірках зустрічаємо слова із скандинавських мов.

Варто сказати кілька слів про це село. Омивається воно водами великого мальовничого озера, яке також іменується Нобелем. У цій добре захищеній водними перепонами місцині здавен селилися люди. У Нобелі знайдені стоянки людей ще мезолітичного періоду. Зараз село наче живий музей під відкритим небом. Тут можна зустріти дерев’яні хати із вирізьбленими архаїчними солярними знаками. Сюди приїжджають фольклористи, аби записати старовинні народні пісні. А ще це село в літні дні є місцем для відпочивальників, які купаються в Нобелі-озері й вудять рибу.

Перша згадка про Нобель зустрічається в Київському літописі під 1158 роком. Там ведеться мова про Небльську волость. Тобто Небль (Нобель) на той час був значним поселенням – центром волості. Про Небль-город велася мова в Галицько-Волинському літописі під 1262 роком. Тоді тут відбулася битва між військом волинського князя Василька Романовича й литовцями.

Загалом Нобель у давнину був значним міським центром на Волинському Поліссі. У ньому існувало п’ять церков, при яких діяли школи й писалися книги. І ось при одній з них, Миколаївській, у 1520 році завершили переписувати Євангеліє. У ньому, зокрема, читаємо:

«…книга ця, названа Євангеліє тетро, створена при королі Сигизмунді, єпископі Іоні, владиці Турівськім та Пінськім, при князеві Федорі Ярославовичі, повелінням христолюбця, раба Божого Симеона Батиєвича, старця Хоїнського, і дана в храм… Святого Миколи в Ноблі. А хто цю книгу візьме від церкви Святого отця Миколи в Ноблі Пінського повіту, той буде проклятий у цей вік і в майбутній. А писав дяк, многогрішний раб Божий Севастьян Аврамович у Ноблі. Закінчена книга ця місяця червня, у перший день місяця, у день Святого Юстина-філософа й мученика Юстина».

Щоправда, в книзі є згадка ще про одного переписувача – дяка Левка. Ймовірно, над книгою працювало кілька переписувачів.

До неї ввійшли не лише чотири Євангелія, а й передмови до них, «Соборник», де згадуються святі, також там вказані тижні великого посту, даються вказівки щодо євангельських читань. Загалом же Нобельське Євангеліє є об’ємною книгою й має близько 700 сторінок.

Нобельське Євангеліє 1520 року. Фото із сайту: www.rivnepost.rv.ua

Судячи з наведеного вище запису, книга переписувалася на замовлення Симеона Батиєвича – одного з місцевих можновладців. Хай вас не дивує таке ім’я, яке свідчить про татарське походження замовника Нобельського Євангелія. У той час немало татарських воїнів осідали на Поліссі, стаючи землевласниками-шляхтичами. Вони прийняли культуру місцевого люду, робилися русинами-українцями. Наприклад, татарами, які закоренилися на Поліссі, були предки відомого живописця Наполеона Орди. Також на Поліссі було родове гніздо Достоєвських, що також мали татарські корені.

Нобельське Євангеліє свідчить про високий рівень писемної культури, яка існувала в Україні в епоху Середньовіччя. Це є одна з найдавніших писемних пам’яток Волинського Полісся. До речі, недалеко від Нобеля знаходиться місто Турів – за часів України-Русі центр князівства, де було знайдено Євангеліє з ХІ століття.

Нобельське Четвероєвангеліє – рукописне Євангеліє, яке є визначною рукописною пам’яткою Українського Полісся. Написане у 1520 році в селі Нобель Зарічненського району Рівненської області

«Мандри» старовинної книги

Ймовірно, Нобельське Євангеліє перебувало в Нобелі до середини ХІХ століття. У 1856 році в місті Вільно (Вільнюсі) був створений Музей давнини, куди почали збирати пам’ятки давно минулих часів. Експедиції цього Музею здійснювалися й на Волинське Полісся. Схоже, тоді Нобельське Євангеліє потрапило до Вільна. Принаймні в 1865 році воно вже було там. Тоді цю пам’ятку описав дослідник Петро Гільтебрандт. Зараз ця книга зберігається у Вільнюсі в фондах бібліотеки Академії наук Литви.

Нобельське Євангеліє «повторно відкрила» для України у 2014 році учителька, краєзнавець із Зарічненського району Валентина Тумаш. Також немало для «повернення» цієї пам’ятки до українців зробив отець Павло Дубінець – уродженець села Нобель, настоятель Свято-Параскевського храму в селі Марочне.

Наполегливість цих небайдужих людей дала про себе знати. Наприкінці 2019 року за кошти благодійного фонду Василя Яніцького «Наш край» були виготовлені факсимільні копії Нобельського Євангелія. Тепер ця книга може стати відносно доступною для дослідників і шанувальників української старовини.

До червня, коли виповниться 500-ліття Євангелія з Нобеля, ще є час. Хотілося, щоб державні інституції звернули увагу на цю дату. Адже в нас, здається, є Міністерство культури…

Петро Кралюк – голова Вченої ради Національного університету «Острозька академія», професор, заслужений діяч науки і техніки України​

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода