Із бійців – у бізнесмени. 7 перешкод, які долають ветерани війни, щоб започаткувати власну справу

Дніпро – У Дніпрі відкрили фотовиставку «Власна справа захисників». Серія світлин, зроблених фотографом Ігорем Співаком, присвячена учасникам війни на Донбасі, які повернулися до мирного життя й розвивають свій невеличкий бізнес. Хтось із них набув необхідних знань на спеціалізованих тренінгах, хтось – більше вчився на власному досвіді, помилках. Хтось – уже став відомим у своїй сфері й зумів знайти «свого» клієнта, а хтось – тільки починає, але сповнений креативних ідей. Усіх їх об’єднує головне – їм вдалось здолати страх та невпевненість у собі.

Про ризики й перешкоди на шляху до успішного малого ветеранського бізнесу бійці-підприємці розповіли Радіо Свобода.

Генерувати ідею, обрати заняття до душі

Розпочинати власний бізнес, кажуть колишні військові, треба з цікавої ідеї. Головне – вона має бути пов’язана з тією справою, яка по-справжньому подобається.

Олена Новікова

Олені Новіковій – 46 років. Вона прослужили в 25-й окремій повітряно-десантній бригаді 16 років, із них два роки – в зоні АТО. Вийшовши на пенсію, жінка замислилась: що далі? Випадково побачила інформацію про тренінг для бійців-підприємців, записалась і надумала створити власне рекрутингове агентство.

Однак, каже Олена, дуже швидко зрозуміла – до тієї справи не лежить душа. Тоді й з’явилась ідея спробувати себе в тому, що цікаво їй як жінці. Так Олена стала майстром з реконструкції та відновлення волосся.

«Після виходу на пенсію ми обоє з чоловіком, він у мене теж військовий, почали адаптуватись до мирного життя, розпочали пошук себе, заняття до душі. Дуже багато часу я прослужила в чоловічому колективі й мені хотілось щось жіноче. Обнулити, розпочати з чистого аркуша. Рекрутингове агентство – мені хотілось, але не горіло. І я зрозуміла, що хочу працювати в б’юті-індустрії. Бізнес-план я написала за кілька днів і зрозуміла, що це – моє. Ще до війни, коли більше вільного часу, я сама користувалась цією послугою й знаю результат», – розповіла Олена Новікова.

Знайти стартовий капітал

Де взяти кошти, аби стартувати, – це друге питання, яке постає перед бійцем, який наважився на підприємництво. Хтось вкладає кошти, накопичені за роки служби, але таких небагато. Хтось – бере в борг у друзів, хтось – звертається за позичкою до банку.

Олені Новіковій стали в нагоді кошти, дбайливо відкладені з зарплати на попередній роботі, і трішки – грантова підтримка.

«Я закінчила дводенний тренінг для бійців-підприємців, але для мене 1 тисяча євро, яку виділяли як грант, була непринциповою. Не дочекавшись гранту, за власні кошти я купила собі обладнання, взяла у суборенду приміщення, працюю автономно, розвиваюсь. Стартовий капітал я взяла з коштів, які я накопичила після виходу на пенсію – рік я працювала в одній компанії. Рік я відкладала гроші, бо знала, що хочу працювати на себе», – каже вона.

Декому, не приховують бійці-бізнесмени, просто пощастило: у вирішальний момент вклали кошти у своє майбутнє, а не в чергову «іграшку».

Олексій Сухоруков

Ветеран війни на Донбасі, колишній боєць-доброволець полку «Дніпро-1» Олексій Сухоруков перетворив свій невеликий плодово-ягідний сад на підприємство з виготовлення натуральних соків. Залишки пускає на вино. Продукцію реалізує в основному на Дніпропетровщині, але є замовлення і з-за кордону.

Земельну ділянку, де заклав свій сад, купив за невеликі кошти. Каже: у той момент обирав між капіталовкладенням у майбутнє й купівлею гаджету, і зробив правильний вибір.

«Домовився з людиною, купив землю в Царичанському районі. Засадив виноградом, яблунями. Тоді ця ділянка коштувала, як мобільний телефон. У мене був вибір – купити мобільник або землю. Я купив землю», – каже Олексій Сухоруков.

Здолати бюрократію

На шляху до власного бізнесу доведеться здолати чимало перешкод, зокрема бюрократичних.

Антон Монахов

Колишній боєць 25-ї повітряно-десантної бригади Антон Монахов із Нікополя тільки розпочинає реалізовувати свій бізнес-проєкт з органічного вирощування зелені та ягід у теплиці. Розповідає: два роки витратив на те, щоб відвести земельну ділянку й отримати необхідні дозволи для підприємництва.

«Земельну ділянку я не міг отримати два роки. Наразі я вже отримав ділянку – 10 соток. У мене розроблена вся проєктна документація на забудову, зокрема тепличний комплекс. Заплатив я за проєктну документацію 3,5 тисячі гривень. Отримати дозвіл від міськради було складно, це зайняло півтора року. У нас проєктні паспорти мають видаватись безкоштовно. Але, коли я звернувся до місцевої влади, мені сказали, що це коштує 10 тисяч гривень. Я відмовився. Зараз я навчаюсь на юриста й сам знайшов у законодавстві, як ці паспорти оформлюються, як вони виглядають. А чиновникам сказав, що якщо вони й далі вимагатимуть гроші й не видадуть мені цей паспорт упродовж 10 днів, звернусь до суду й прокуратури. І вони мені видали», – розказав Антон Монахов.

Олексій Сухоруков

У сфері плодово-ягідної переробки також чимало бюрократії, каже його колега Олексій Сухоруков. Він скаржиться на недосконалість українського законодавства щодо виноробства.

«Загалом-то ми виготовляємо соки. І 10, і 15 тонн на рік. Але в цьому виді діяльності приблизно 5% завжди так званої «некондиції», залишків, їх перетворюємо на вино. Але в Україні немає належного закону про виноробство – щоб сухе вино було визнане продуктом харчування, як це у світі. Щоб я міг прийти й сказати: цього року я можу виготовити 10 тонн вина, продайте мені акциз на ці 10 тонн. Так у Франції, в Угорщині. А у нас – цього не можна, це монополія держави. Обладнання я купую в Італії. Знову – проблема: щоб легалізуватись, тобі треба сертифікувати це обладнання в Україні. Хоча в Європі тисячу разів воно вже сертифіковане», – каже підприємець.

Створити команду

Бійці, з якими поспілкувалось Радіо Свобода, у своєму бізнесі або працюють самі, або розраховують на невелику команду з рідних та близьких.

«Я на сьогодні розраховую тільки на себе й на членів своєї родини. Коли наберу планові обсяги виробництва, тоді створю в своєму місті робочі місця. Бізнес із вирощування органічних овочів – досить перспективний. Ніхто не хоче купувати пестицидні яблука чи полуницю для своїх дітей. Планую взагалі не використовувати хімікати, застосовувати тільки органічні добрива», – каже Антон Монахов.

«У мене працюють тільки мої рідні, я сам. І тільки в пік сезону, коли треба збирати врожай, ми наймаємо робітників», – зазначає Олексій Сухоруков.

Пошук клієнтів, просування бізнесу

Першими клієнтами, кажуть бійці-підприємці, можуть бути люди зі «свого» кола – бойові побратими, друзі, родичі. Далі треба шукати «свого» споживача. Деякі ідеї в боротьбі за клієнта потребують не так коштів, як творчого підходу.

Олена Новікова

«Для мене це також було проблемою. Багато років ми прожили у військовому містечку, зараз переїхали до обласного центру. Сподіватись на те, що я пройдусь по знайомих і наберу клієнтів, не доводиться. Перше – сарафанне радіо, звичайно, працює. Друге – продумую «фішки», яких немає ні в кого. Ще на тренінгу нас орієнтували на те, що ми маємо «зайти до клієнта в дім». Я вигадала таку штуку: візитівка з магнітом. Вона має бути яскравою, «смачною». Клієнтка повісить на холодильник, зацікавляться подруги, знайомі. І я думаю, одна з десяти буде – «моя». Продумую також свій бренд: є ідея назвати – «LokON». ON – це «включено», і це асоціюється з моїм іменем – Олена Новікова. У мене «живий» інстаграм: викладаю фото, пишу статті, веду нешаблонне спілкування з клієнтами», – ділиться своїми напрацюваннями «лікарка волосся» Олена Новікова.

Тоді як Антон Монахов, який пробує створити тепличне господарство, зазначає: «Я хочу зробити своєю фішкою саме вирощування органічної продукції. У нас в місті такого немає. В області, я знаю, є одне таке велике підприємство. Я був у Польщі, дивився на їхній досвід. У їхнього фермера основний клієнт – це перекупник. Фермер не хвилюється про збут. З ним домовляються про обсяги, про дату – приїздить величезна фура, забирає продукцію. А далі вона поширюється по регіону, йде в супермаркети. Теж продумуватиму цей напрямок».

Повірити в себе, побороти лінь і страх

А втім, найскладніше, зазначають бійці, які стали на шлях підприємництва, це навіть не гроші й не бюрократія. Головне – наважитись «обнулити» життя, спробувати щось нове, взяти самого себе на «слабо».

Це непросто, але це дає самоповагу й моральне задоволення, ділиться колишня військова, а зараз – технолог із відновлення волосся Олена Новікова.

«Коли людина прослужила скількись років в армії, вона трішки замкнута, боїться зробити крок, обнулити життя, почати все заново. Мені 46 років і мені було спочатку страшно. Але я переборола себе, і це найскладніше. Але я переконалась на власному досвіді: якщо є бажання, якщо ти чимось гориш, то навколо тебе складаються події так, що ти отримуєш допомогу, – якась зустріч, якийсь діалог… Я через це пройшла. І це працює», – каже жінка.

Олексій Сухоруков

«Не здаватись, прагнути, цікавитись. Не замикатись у собі. Багато моїх знайомих-військових замкнулось у собі. Внутрішні переживання їх просто з’їдають, і рятуються чимало з них алкоголем, на жаль», – додає колишній боєць Антон Монахов.

«Перший пункт – не пиячити. Другий пункт – не пиячити. Третій пункт – не пиячити. І починати щось робити, а не жалітися», – дає пораду садовод Олексій Сухоруков.

Не спинятись, не боятись планувати й мріяти

Кожен з колишніх бійців, які стали на шлях підприємництва, не збирається зупинятись на досягнутому й має свій план дій.

Соко- й винороб Олексій Сухоруков постійно працює над вдосконаленням своєї продукції, над «букетом» смаків. Початківець у тепличній справі Антон Монахов – вивчає «зелені» енерготехнології, які планує застосовувати в своїй сфері. А майстриня з відновлення волосся Олена Новікова не жалкує часу й сил на нові знання, бо має амбітну мету: за два роки відкрити свою б’юті-студію.