«Скрепи» імперської історії. Чому вони досі панують у музеях України?

Четвертий том (1903 року) оригінального видання десятитомної монографії «Істория України-Руси» в Державному меморіальному музеї Михайла Грушевського. Львів

(Рубрика «Точка зору»)

ТЕСТ НА ДЕРЖАВНІСТЬ

Ірина Костенко, Марина Остапенко, Лариса Мудрак

І вкотре нас беруть сумніви після відвідання екскурсії в Софії Київській: Україна – це незалежна держава чи імперська колонія? Бо вкотре провідний екскурсовод історико-культурного заповідника Олександр Тіточка повідомляє, що «Софійський собор – головний храм древньослов’янської держави Київська Русь».

Чому ж ідеологічні «скрепи» такі непорушні? Адже давно відомо, що термін «Київська Русь» – міф, який вигадали у Москві. Упродовж століть царська імперія вправно ним маніпулювала, пропагуючи «єдиную общерусскую историю» з її поетапними складовими: Київської-Владімірскої-Московскої Русі. І що Київська Русь у цій фіктивній трійці відігравала базову роль «колиски трьох братніх народів». Де старшим братом московські ідеологи призначили Росію і переписали на неї всю історичну, культурну та духовну спадщину тисячолітньої Русі.

Але ще на початку ХХ століття цю імперську брехню блискуче спростував видатний історик Михайло Грушевський.

Він науково обґрунтував, що: «Общерусскої» історії не може бути, як нема «общерусскої» народності… Ми знаємо, що Київська держава, право, культура були утвором одної народності, українсько-руської, Володимиро-Московська – другої, великоруської!»

Голова Української Центральної Ради, історик Михайло Грушевський

І визначні фундатори української музейної справи (на відміну від сучасних музейників) Федір Ернст, Вадим і Данило Щербаківські у 1920–1930-х роках у своїх працях давній період нашої державності іменували лише як «Київська держава» або «княжа Україна-Русь».

Хоча тривало це недовго – адже радянська імперія, як і царська, могла утверджуватися лише на міфах та брехні. І тому комуністи невдовзі замордували і Грушевського, і національно свідомих музейників, їхні праці заборонили, а 1934 року більшовицький міністр освіти Затонський (до слова, ще 2 роки тому в КНУ імені Шевченка вшановували його пам’ять) у виступі на сесії Всеукраїнської академії наук заявив:

«Ми будуємо в Україні культуру соціалістичну, що її носієм є український пролетаріат. Ось чому ми так різко розходимось в будівництві української культури з тими, хто намагається протягти безперервну «золоту нитку» від великокняжої Київської України-Руси через Петра Могилу, «батька» Хмельницького й Центральної Ради до наших днів».

Таким чином комуністи реанімували міф про Київську Русь. І сьогодні (тобто на 29-му році незалежності) за нього палко агітують музейники Софії Київської, Києво-Печерської лаври, Музею історії Києва і Національного музею історії. Два останні до всього ще й презентують Київ як «столицю Давньоруської держави».

Інформація з експозиції Музею історії Києва

Інформація з експозиції Національного музею історії України

Шановні читачі, як ви думаєте, звідки ця назва? Як виявилось – із підручників історії для школярів Росії. Цитуємо розділ з примірника для 6-го класу:

ДРЕВНЯЯ РУСЬ

§ 6 – 7. ДРЕВНЕРУССКОЕ ГОСУДАРСТВО ПРИ ПЕРВЫХ КНЯЗЬЯХ

Основные черты Древнерусского государства.

882 год – создание Древнерусского государства.

Невже працівники українських музеїв не знають, що українські школярі вивчають історію держави за навчальною програмою Міністерства освіти та науки України, де зокрема зазначено:

«Орієнтовний перелік важливих фактів (явищ) історії України для роботи зі шкалою часу:

Київська держава (княжа Русь-Україна. ІХ–ХІІІ ст.); Королівство Руське (Галицько-Волинська держава. ХІІІ – середина ХІV ст.); Козацька республіка / Військо Запорозьке / Гетьманщина (середина ХVІ – ХVІІІ ст.); творення нової України, держава Україна (ХІХ–ХХ ст.)»

Отже, постає логічне запитання: на інтерес якої країни працюють українські музейники?

Експозиція Національного музею історії України

Згідно з рішенням українського уряду, нині відбувається будівництво фортифікаційної стіни по лінії українсько-російського кордону. Але чи захистить вона державу, якщо у головах великої частини її громадян відсутній головний оборонний мур – національна самоідентифікація?

І насамкінець. Панове музейники, якщо ви бажаєте переможного завершення війни і повернення окупованих територій – популяризуйте українську історію. Якщо ні, то принаймні перед екскурсіями чесно попереджайте, що працюєте за інструкціями царя Петра та генсека Йосипа Сталіна.

Ірина Костенко, Марина Остапенко, Лариса Мудрак – журналісти

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

_________________________________

Інші матеріали з циклу «ТЕСТ НА ДЕРЖАВНІСТЬ»:

Руїни історичного Києва. Що залишиться нащадкам?

Княжа Україна-Русь і церква Спаса на Берестові. В історії храму замовчують найголовніше

Україна-Русь чи Київська Русь. Чому окремі національні музеї досі пропагують імперську версію Кремля?

Київ горщиків і черепків. «Русский мир» та особливості екскурсії в Музеї історії Києва

Музей літератури України і національний зміст держави. Як їх поєднати?

Полтавська битва та українська історія. Вирішальне слово за Мінкультом​

Тест на державність: Музей рідкісної книги у Ніжині подає приклад іншим

Керівництво КНУ і Голодомор: університет й досі вшановує організатора геноциду 1932–1933 років

Українська мова і церква: Нестор Літописець – перший історик України-Руси​

Декомунізація монумента «Батьківщина-Мати». Хто повинен захищати Київ?

Музей «Поле Полтавської битви». Чому влада України не реагує на загрозу державній безпеці?

Ярослав Мудрий, косоворотка і музейники Софії Київської. Хто тримає цей союз?

Конституція України і музейники: звідки взялися у Софії Київській однодумці Володимира Путіна?​

Чи свідчить архітектурна спадщина Києва про «європейськість» мера Кличка і міністра культури Нищука​

Вкрадена українська святиня й досі у Москві. Богородиця Володимирська чи Вишгородська?​

Що замовчують екскурсоводи у Києво-Печерській лаврі (до 300-ліття великої лаврської пожежі)​

Провінційні комплекси Львівської національної галереї мистецтв імені Возницького

Політика Кремля і вища освіта України. Як роз’єднати цей союз?​

Московські холопи і музейна справа України

Українська мова і подвійна мораль у КПІ імені Сікорського

Як вилучити малоросійський канон з українського простору НХМУ

Малоросійські штампи Національного художнього музею України

Яка національність Національного музею «Київська картинна галерея» (колишнього Музею російського мистецтва)?

Києво-Печерська лавра. Кому служать лаврські музейники?

Київські князі розмовляли українською. Музейники це замовчують