Чи піде Лукашенко на президентські вибори з гаслом змін

Академічний директор Білоруського інституту стратегічних досліджень (BISS) Петро Рудковський відповідає на запитання Білоруської служби Радіо Свобода: з якими гаслами Олександр Лукашенко збирається йти на президентські вибори, які мають відбутися не пізніше ніж 30 серпня 2020 року, і пояснює, чому главу Білорусі все ще цікавить його популярність і електоральний рейтинг.

Стисло:

• Традиція конкретних обіцянок уже не до вподоби Лукашенкові.
• І якщо раніше були елегантні перемоги, то протягом найближчих 5-10 років має відбутися елегантна передача влади.
• Головним гаслом Лукашенка на виборах стане «Незалежність, стабільність, добробут».
• Не дати можливості протестувальникам подумати, що настала хрущовська відлига чи горбачовська перебудова. Ні, не настала.

Радіо Свобода: Лукашенко вже оголосив, що до президентських виборів відбудуться Всебілоруські народні збори (ВНЗ). Очевидно, як і на всіх попередніх, на них буде озвучена якась, умовно кажучи, стратегія розвитку держави. Як вона може виглядати? Незважаючи на те, що вибори в Білорусі фальсифікуються, все ж влада прагне так чи інакше забезпечити собі певну електоральну перемогу. Ми не знаємо, скільки реально відсотків голосує за Лукашенка, але ми бачимо, як під час кожної кампанії він намагається забезпечити собі певну популярність. І, як показувала соціологія (якщо вона була) – іноді це вдавалося, рейтинг Лукашенка ріс у передвиборні місяці. Чи є шанси на це в цьому році?

Рудковський: Що стосується способів підвищити рейтинг перед президентськими виборами, то – так, таких заходів вживали доволі успішно 4 рази, крім 2015 року. Тоді, саме конкретних обіцянок, на кшталт «зарплата 500 доларів», не давали, крім загальних гасел. До того ж тоді, на початку 2015 року була зроблена дуже непопулярна річ, девальвація, і тоді рейтинг Лукашенка сильно впав.

Петро Рудковський

Як буде в цьому році – складно вгадати. Невідомо, сама команда Лукашенка визначилася зі своєю тактикою на 2020 рік. Мені здається, що традиція таких конкретних обіцянок вже не подобається Лукашенкові. Він охочіше ставить акцент на тому, що він гарант незалежності і стабільності.

Що може з’явитися нового в цьому році? Це спекуляції і припущення, але, на мою думку, є ймовірність, що з’явиться щось на кшталт «змін», «новизни». Не знаю, чи буде це оформлено як гасло. Але те, що там думають про конституційні реформи всерйоз, і те, що ця тема, швидше за все, буде присутня на Всебілоруських народних зборах і під час президентської кампанії, – це цілком реально.

– Але чи не буде це суперечити усій попередній філософії Лукашенка, яка виходила з того, що головне – це стабільність? А зміни завжди були гаслом опозиції. Чи спробує він забрати це гасло собі?

– У 1994 році Лукашенко під час свого найбільшого електорального тріумфу прийшов до влади завдяки гаслу змін. Вони в значній мірі означали повернення до «доброго минулого». Але, тим не менш, стосовно того, що було на початку 90-х, це був дуже сильний посил, що все потрібно змінювати. Навіть у ставленні до комуністичної номенклатури, яка тоді була ще сильною, в їхній бік від Лукашенка була наполеглива, викривальна критика. Звичайно, як він прийшов до влади, то запанував інстинкт самозбереження влади.

Але тепер ситуація змінилася. Лукашенко старіє, популярність його падає. Точних цифр ми не знаємо, але дуже висока ймовірність, що навряд чи [за нього проголосує] більше ніж 30 відсотків. У всякому разі, в 2016 році, коли його рейтинг востаннє фіксувався незалежними соціологами, він склав 29 відсотків.

Владі треба з цим щось робити. І якщо раніше були «елегантні перемоги», то протягом найближчих 5-10 років має відбутися елегантна передача влади. Як це зробити? Немає сумнівів, що над цим працюють.

– А як ви ставитеся до таких роздумів, що, мовляв, Лукашенкові вже не так важливий рейтинг, електоральний успіх? Адже все одно перемога йому забезпечена, виборчі комісії намалюють ті цифри, які будуть спущені зверху, з відповідних структур. Може, йому слід, перш за все, дбати про методи зберігання влади, а народна підтримка вже не така й важлива?

– Лукашенко зацікавлений у народній популярності, але справа в тому, що тут він має дуже обмежені можливості. Він має політичну харизму, вона довгий час діяла. Але зараз кардинально інша ситуація, ніж в 90-і або в другу половину нульових, коли харизма вже менше допомагала, але зате завдяки нафтодоларам було зростання добробуту.

Популярність і рейтинг його цікавлять, тому що апарат і силові структури поки що надійні, але це до певної міри. Але якщо популярність серед народу сильно падає, то система починає хитатися. Починають народжуватися сумніви у чиновників і силовиків, вони починають шепотітися, хто б міг прийти на зміну. Їм доводиться ділити долю непопулярного лідера, і це некомфортна ситуація для них.

– Що Лукашенко може запропонувати білоруському суспільству як головні гасла своєї виборчої кампанії? Які принципи чи хоча б якісь матеріальні коржики й обіцянки? Те, про що ви раніше сказали – якусь обіцянку змін. Це можна сприймати як приманку для електорату – дивіться, я не вічний, я готую зміни. Але чи не відчує народ тут певне ошукування, спробу маніпулювати?

– Відразу обмовлюся, що якщо і з’явиться якесь таке гасло змін, то не як основне. Переконаний, що основним [гаслом] буде – «Незалежність, стабільність, добробут». Не знаю, в якому порядку, але можливо, що саме Незалежність фігуруватиме як основний посил. Але як щось нове додатковим мотивом кампанії може стати щось на кшталт «змін».

Чи посприяє це його популярності й електоральній підтримці? Як мінімум, негативного впливу це не матиме. Позитивний же вплив може бути. По-перше, це обнадійливий посил для представників системи. По-друге, для значної частини населення це теж буде звучати позитивно. Більшість білорусів відчуває потребу в змінах, але й боїться «варіанту України» або варіанту 90-х років.

Але такий контрольований, спокійний перехід до чогось нового багато хто може сприйняти позитивно. Якщо навіть під контролем Лукашенка відбудеться посилення ролі парламенту, судів, з’являться елементи самоврядування – і все це поступово, еволюційно, – гадаю, що значна частина білорусів із розумінням і позитивно до цього поставиться.

– У цій тріаді – незалежність, стабільність, добробут – наскільки «войовничо» звучатиме гасло незалежності? Воно буде подаватися командою Лукашенка тільки як установча теза чи, можливо, буде розгорнута більш конфліктна версія «загрози незалежності»? Наскільки ризиковано під час виборчої кампанії актуалізувати тему «загрози незалежності»?

– Войовничість чи стриманість риторики Лукашенка дуже мінлива і ситуативна. Це може залежати від чергової телефонної розмови з Путіним і так далі. Але постійним мотивом, швидше за все, буде момент загрози незалежності – без уточнення, хто саме несе ту загрозу. «І нам потрібно бути єдиними – і ясно, що єдиний гарант – це якраз Лукашенко».

– У якій формі пройде кампанія-2020 з точки зору ставлення до опонентів? Чи буде це досить жорстке ставлення, припинення будь-якої реальної альтернативи, нереєстрування серйозних кандидатів? Останні парламентські вибори, всупереч очікуванню деяких аналітиків, пройшли дуже жорстко, і жоден опозиційний кандидат в Палату представників не був пропущений. Після цього Лукашенко призначив на посаду керівника Адміністрації заступника голови КДБ Сергієнка. Чи говорить це, що президентські вибори пройдуть за доволі брутальним варіантом?

– Що стосується парламентських виборів, то головним об’єктом для репресій стали спостерігачі, а не власне кандидати. Основна тактика, яка встановилася в останні 2-3 роки, – діяти м’яко, але після перетинання певних меж дуже чітко дати зрозуміти, що не можна так робити.

Дуже цікавий приклад – останні акції на захист незалежності. Влада дала можливість провести кілька таких акцій, щоб дати сигнал Росії і людям всередині системи. Але після цього дали по руках організаторам. Ці демонстрації були в якійсь мірі на руку Лукашенкові під час переговорів із Путіним, тому було дозволено їх провести. Так що тактика – не дати можливості протестувальникам подумати, що тут уже настала хрущовська відлига чи горбачовська перебудова. Ні, не настала.

Оригінал публікації - на сайті Білоруської редакції Радіо Свобода

Акція «Belarus is not Russia» у Києві – фоторепортаж