30-річчя завершення Холодної війни: Росія прагне реваншу

30 років тому – в листопаді 1989 року – відбулися події, які ознаменували завершення Холодної війни (1946-1989): впав Берлінський мур, у Празі сталася Оксамитова революція. Згодом подібні процеси відбувалися в інших країнах Центральної Європи. Подекуди вони були не такими мирними. В Румунії у грудні 1989 року не обійшлося без кровопролиття, коли скидали тамтешнього лідера Ніколае Чаушеску.

Про закінчення Холодної війни та про те – чи зможемо ми ще побачити щось подібне, Радіо Свобода поговорило з істориком і політичним експертом Євгеном Магдою.

Історична Свобода

– Почнімо з початку Холодної війни. Які події спричинили те, що у 1946 році експрем’єр Великої Британії Вінстон Черчилль заявив, що від Балтики до Адріатики опустилася залізна завіса? І як розвивалися подальші події?

Євген Магда: Навколо фултонської промови Черчилля багато конспірології. Радянська історіографія, мабуть, і писала про те, що він був обурений втратою прем’єрського портфеля. Унікальний випадок, коли людина, яка провела Британію через випробування Другої світової війни, не зуміла втримати прем’єрський портфель після закінчення бойових дій в Європі.

Але, думаю, справа у суперечностях, які сформувалися між Заходом і Радянським Союзом. Після завершення Другої світової війни Радянський Союз став більш потужним.

Якщо напередодні Другої світової було три соціалістичні держави: Радянський Союз, Монгольська Народна Республіка і Республіка Тива, яка увійшла до СРСР у 1944 році, навіть частиною Російської Федерації. То вже після Другої світової війни стало очевидно, що Радянський Союз контролює значну частину Центральної Європи, що комуністи в Китаї також можуть розраховувати на підтримку Москви.

Тобто, Радянський Союз значною мірою показав свою силу, з одного боку. З іншого – зник фактор Гітлера, німецьких нацистів, імператорської Японії, італійських фашистів. У Заходу виявився тільки один потужний супротивник.

– Холодна війна – протистояння двох блоків, двох військових альянсів – НАТО й Організації Варшавського договору. На вашу думку, це було неминуче, чи могло бути більш мирне їхнє співіснування?

Історик і політичний експерт Євген Магда

– Були випадки, коли Сталін розглядав перспективу участі у Північноатлантичному альянсі. Але річ не в тому. Треба згадати, що після Другої світової війни карта світу стала кардинально іншою. Азія та Африка, які на сьогодні нагадують клаптикову ковдру, були територіями безмежного впливу Великої Британії та Франції, менше – Португалії й Нідерландів. Але Друга світова війна підірвала метрополії і Франції, і Великої Британії. Вони вже не могли діяти так, як раніше.

Як на мене, США і Радянський Союз, як країни, які стали головними переможцями у Другій світовій війні, кожна зі свого боку вже у 1950-1960 роках розгорнули своєрідні геополітичні магазини для країн, які намагалися приєднатися до того чи іншого табору. Якщо в США це був супермаркет можливостей, то у Радянському Союзі це був сільмаг, де одна керівна партія. Малобюджетна копія радянської моделі, яка передбачала досить значні радянські асигнування. Пригадаємо допомогу Радянського Союзу Єгиптові: і під час арабо-ізраїльських воєн, і будівництво Асуанської греблі, яка теж була результатом радянсько-єгипетської співпраці. Думаю, іншого бути не могло.

Але зауважу ще один момент. На мою думку, військового протистояння не могло бути у форматі нової світової війни. Поясню чому. До кінця 1940-х років світ побачив, що у США і в СРСР є ядерна зброя. Світ побачив на прикладі Хіросіми і Нагасакі, наскільки вона руйнівна. І розвиток подій показав, що нова світова війна буде руйнівною для всіх. Тому доведеться виходити з принципу певного співіснування. Хоча це не виключало відмову від застосування ядерної зброї як фактору, не означало відмови від наявності геополітичних інтересів, відмови від прагнення перемогти в економічному аспекті.

– Ядерна зброя призвела до стримування, до того, що Холодна війна не переросла в гарячу фазу.

– Так. Хоча під час Карибської кризи світ був на межі, у кроці від застосування ядерної зброї.

– Що такого сталося наприкінці 1980-х років, що Східний блок почав валитися?

– Я думаю, що насамперед «винна» Перебудова у Радянському Союзі. Нове політичне мислення змінювало характер комунікації між Радянським Союзом та так званими державами народної демократії. Східна Німеччина у соціалістичному таборі завжди була виставковою країною, німецькі соціалістичні спецслужби надзвичайно активно та ефективно діяли проти капіталістичних країн.

– Але це не врятувало Німецьку Демократичну Республіку.

– Дійсно. Зміни в Радянському Союзі спричинили те, що цей налигач, якщо хочете, який існував між Москвою та столицями держав народної демократії, ослабнув. Радянська військова присутність перестала бути вирішальним фактором. Якщо у Берліні 1953 року чи в Будапешті 1956-го, чи у Польщі на початку 1980-х це був вирішальний фактор, то восени 1989 року…

Будапешт, 23 жовтня 1956 року. Демонстранти перетинають міст, який з'єднує дві частини угорської столиці

– Поляки на початку 1980-х обійшлися без радянського втручання, своїми силами вирішили свою кризу.

– Так. І я думаю, що завдяки цьому Войцех Ярузельський помер у своєму ліжку, а не у в’язничній камері.

– Нещодавно у швейцарській газеті Neue Zürcher Zeitung вийшла стаття про ті події. Там ідеться про роль особистості, зокрема тодішнього генсека Михайла Горбачова, в історії:

«Уявімо, що восени 1989 року генеральним секретарем ЦК КПРС був би не Михайло Горбачов, а Володимир Путін. Чи відбулося б падіння Берлінського муру? Чи відбулися б оксамитові революції в Центрально-Східній Європі, демократичне відродження цих країн і возз’єднання двох німецьких держав? Єдина можлива відповідь на ці питання: навряд чи».

Як на вашу думку, справді провідну роль відіграла особистість чи якісь об’єктивні обставини?

– Дуже слушна згадка про Путіна, який якраз тоді служив у Дрездені в НДР. І він навіть спілкувався з демонстрантами, ледь не особисто палив секретні документи.

Посвідчення особи Володимира Путіна, кола він був у 1980-х роках у Дрездені офіцером КДБ. Фото цього документа поширили німецькі ЗМІ у 2018 році

В нього, як на мене, психологічна травма, пов’язана не стільки з руйнуванням Берлінського муру, скільки з розпадом Радянського Союзу, і він усіма силами намагається його повернути.

Історія умовного способу не знає і знайти варіант, за якого можна було б однозначно дати відповідь на це питання – неможливо. Але я думаю, що об’єктивні обставини призвели до того, що було 30 років тому. Бо залізна завіса, яка існувала між соціалістичним табором і капіталістичним світом, почала іржавіти – в ній почали з’являтися отвори. Там почав з’являтися певний протяг, який тягнув повітрям свободи. Люди просто бачили, що їм не треба бути частинками якогось механізму, вони бачили нову якість життя. Це серйозний фактор.

Все-таки роль Михайла Горбачова також є визначальною. Думаю, ми повинні подякувати цій людині за те, що вона змінила життя цілого світу.

Перший президент СРСР Михайло Горбачов та лідер НДР Еріх Гоннекер, 6 жовтня 1989

– Як на вашу думку, 30 років тому радянське керівництво самоусунулось чи намагалося якось впливати? Якою була позиція щодо Центральної Європи? Зокрема, зараз багато згадують, що тоді радянське керівництво могло поставити заслонку для розширення НАТО, але не поставило. Чому?

– Це улюблена теза нинішніх російських пропагандистів, що, мовляв, Захід тоді обіцяв не створювати підстав для розширення НАТО. Але СРСР на той момент уже не мав можливості підтримувати своїх союзників фінансово. Соціалістичний табір був табором васальної залежності, де в обмін на однопартійну систему, в обмін на панування соціалізму в різних проявах, вони отримували фінансові ресурси, могли розраховувати на експорт своїх товарів до Радянського Союзу, насамперед харчові продукти, які дивним способом розчинялися на просторах СРСР. Але не більше.

Криза системи соціалізму виявилась насамперед в економіці. СРСР був підірваний на початку 1980-х років. Схоже, що це була успішна спецоперація США щодо зоряних воєн – новий виток гонки озброєнь – і Радянський Союз його просто фінансово не витримав. Радянський Союз не зумів побудувати свої відносини з Західною Європою на протиріччях зі США настільки ефективно, щоб Берлін, Париж, Лондон і Вашингтон не виступали єдиним фронтом у питанні послаблення Радянського Союзу.

– Тоді ж почалися процеси в самому Радянському Союзі, який наприкінці 1991 року розвалився.

1989 рік. Україна руйнує СРСР: Установчий з’їзд Руху у 20 фотографіях

Потім до влади прийшов Володимир Путін, який назвав розвал СРСР найбільшою геополітичною катастрофою і намагається якось відновити радянську імперію. Зараз ми все це спостерігаємо і відчуваємо на собі. Як ви гадаєте, те що відбувається зараз, можна назвати другою серією Холодної війни?

– Безумовно. У мене немає сумнівів, що Росія намагається відновити свій вплив у масштабах чи то Російської імперії, чи Радянського Союзу. Інша справа, що Європейський союз постав уже на уламках соціалістичного табору та на фундаменті європейської економічної спільноти. Але те, що Росія хоче розвалити Європейський союз, у мене сумнівів немає. Тому що вона лише в такий спосіб може відновити свій вплив у регіоні.

– Тоді був Горбачов, який розвернув радянську політику, наслідком чого стало руйнування Берлінського муру, оксамитові революції тощо. Чи є перспективи очікувати, що щось таке відбудеться ще раз? Якщо продовжувати аналогії з Холодною війною.

– Дай боже дожити. Я не належу до когорти оптимістів, які вважають, що Путін піде природним чи неприродним шляхом – і російський зовнішньополітичний дискурс повністю зміниться. Я не думаю, що це на сьогодні можливо.

Але світ серйозно змінився за 30 років. Я провів би іншу аналогію із падінням стіни. Це припинення функціонування Russia Today, Росія 24, припинення гібридних дій Російської Федерації в країнах Європи, у США. Ось це можна буде порівнювати з падінням Берлінського муру. Для кожної епохи є вагомими та важливими свої символи. В цьому випадку символи є саме такими.

– Тридцять років тому, з одного боку, СРСР програв гонку озброєнь, з іншого – в Москві до влади прийшла людина, яка хотіла оптимізувати систему. Що має відбутися зараз? Хтось має програти гонку озброєнь, мають впасти чи вирости ціни на енергоносії, має прийти нестандартна людина до влади? Який фактор може відіграти визначальну роль, щоб друга серія Холодної війни добігла кінця?

– Складно сказати. Кардинального падіння цін на нафту, думаю, не буде. Хіба що буде винайдено якісно новий і дешевий у виробництві двигун. Поки що ми бачимо, що світ рухається у бік екологічно чистої енергії. Але цей процес не зменшує впливу держав Перської затоки, Росії на світовій енергетичній карті.

– А зміна особистості? У Росії авторитарна влада, де дуже багато залежить від однієї людини. Зміна цієї людини які матиме наслідки?

– Ні. Зміна цієї людини нічого не дасть. Із Путіним чи без, у Росії панує імперський дискурс – тут немає жодних сумнівів. Тому треба шукати перспективи для реалізації, для власного посилення. Ми маємо узгоджувати свої дії з ЄС і дізнаватися якомога більше про наших сусідів.

Зараз стіна, яка існує між Україною, Європейським союзом, між Росією та Україною, насамперед віртуальна. Це характер проникнення і взаємного запилення інформацією. Коли ми будемо знати більше про наших сусідів, насамперед сусідів із Заходу, але й про агресивні наміри сусідів із Північного Сходу, ми будемо більше готові до боротьби за власне місце під сонцем.