Як Москва і колишні регіонали використовують перехідний період для реваншу в Україні, досліджувала газета «День». Видання пише, що Росія прогнозовано пішла в наступ, користуючись моментом, коли влада від чинного президента Петра Порошенка має перейти до новообраного глави держави Володимира Зеленського. Спочатку було рішення про заборону з 1 червня експортувати до України нафту і нафтопродукти. А 24 квітня був нанесений наступний удар. Путін підписав указ про спрощений порядок отримання російського громадянства для жителів окупованих районів Донецької та Луганської областей. Пішла в наступ і російська «п’ята колона» в Україні. З'явилась інформація про поширення «опитування» щодо «перспектив регіону», зокрема пропозицій створення «окремої незалежної держави» чи «приєднання до іншої держави». І це далеко не все. Взагалі останні події, заяви політиків і реакція у ФБ свідчать про можливий повзучий реванш і обнуління здобутків Майдану. Це не означає, що за цим всім стоїть Зеленський, це свідчить про те, що дехто, зокрема колишні регіонали, впевнено піднімають голову. Які для цього підстави? Чи дійсно можна говорити про реванш? Про це йдеться в статті «Виклики для нового президента». Серед іншого, експерти видання наголошують, що на кожному етапі розвитку країни старі представники влади намагаються домовитися з нинішніми про повернення, про співпрацю, про розв’язання своїх проблем.
Владі треба розставити пріоритети. Серед них має бути гуманітарна сфера. Покоління, яке любитиме свою державу, не можна виховати за радянськими книжками. Нова генерація інтелектуалів стане кращою елітою, – стверджує в тижневику «Країна» історик Юрій Шаповал. Він переконаний, що Москва не хоче випускати Україну зі своєї зони впливу. Прагне, щоб керували маріонеткові політики. Однак, якщо Зеленський почне провадити антиукраїнську політику, недовго буде на посаді. Вибухне нова революція. Філософ Мирослав Попович казав, що Майдан – вічний. Фактор громадянського суспільства, української гідності тиснутиме на президента. Доведеться дослухатися.
Будьте готові контролювати кожен крок переможця, закликає українців в тижневику «Країна» громадський активіст Валерій Пекар. Призначення одіозних фігур, неприйнятні політичні альянси, дивні кроки з держвласністю, відкат реформ, сумнівні зовнішньополітичні ініціативи – за це треба негайно і сильно бити по руках, вважає експерт. Треба припинити вірити в диво, що президент побудує нову країну. Це здатні зробити тільки громадяни. Волонтерство, вступ на держслужбу, розбудова політичних партій, контроль місцевої влади, наведення ладу в ОСББ – є багато способів долучитися. Головне завдання Петра Порошенка – стримати опонента й перемогти на парламентських виборах. Для цього має не лише оновити команду, а й вирвати ініціативу з рук Зеленського і провести через парламент ключові реформи. Головне завдання Володимира Зеленського – поміняти підхід. Досі час грав на нього, тепер гратиме проти. Його рейтинг знижуватиметься з кожним рішенням. Досі вдавалося тримати докупи несумісні соціальні групи, ухиляючись від чітких позицій. Тепер це неможливо, переконаний співзасновник громадянської платформи «Нова країна». Публікація називається «Припиніть вірити в диво».
Українська держава, уся її політична система серйозно хвора. Ім’я цій хворобі – правовий нігілізм, тобто заперечення цінності права і культивування негативного ставлення до нього. На цьому в газеті «Голос України» наголошує юрист Олексій Ющик. Він вважає, що ця хвороба доведена до критичного стану перетворенням Основного Закону держави у віртуальну Конституцію, котра існує тільки в можливості, недоступній для спостереження і використовується лише за обставин, які сама влада визнає для себе прийнятними, тобто ситуативно.
«Незручна правда про Чорнобиль, або Те, що сталося в ніч із 25 на 26 квітня, не могло не статися». Чому? Як нагадує газета «День», за колишнього СРСР усі «доленосні рішення партії й радянського народу» ухвалювалися в Москві. Зокрема й при спорудженні на теренах союзних республік небезпечних техногенних об’єктів. Зазвичай навіть не зважали на думки знаних учених. Будівництво неподалік Києва атомної електростанції не стало винятком: у Білокам’яній проігнорували навіть думку всесвітньовідомого ученого, президента Академії наук Української РСР Бориса Патона, який був категорично проти спорудження цього атомного монстра. Утім, ігнорувалася думка не лише українських учених, а й представників могутнього КДБ. Тому для багатьох аварія на ЧАЕС не стала несподіванкою.