Раніше Мінськ вирішував питання безпосередньо з Кремлем. Тепер Москва каже: «Спілкуйтеся з послом»

Білорусько-російські торговельні війни, як виглядає, вже не дивують експертів і суспільство. Але днями відбулася унікальна подія – Білорусь через неякісну російську нафту змушена була призупинити експорт нафтопродуктів в інші країни. «Припинене постачання світлих нафтопродуктів, бензину і дизпалива в Україну, Балтію і Польщу. На поточний момент контрактні зобов’язання припинені до моменту вирішення питання з російською нафтою», – заявив у 23 квітня заступник генерального директора Білоруської нафтової компанії (БНК) Сергій Гриб. Російська сторона визнала, що неякісну нафту постачали.

Президент Білорусі Олександр Лукашенко нещодавно заявив: «Якщо потрібно поставити на ремонт нафтопроводи і нафтопродуктопроводи, які йдуть через Білорусь, ставте і ремонтуйте». Відтак нафтові суперечки вийшли на якийсь новий рівень. Чи це суто технічна проблема, чи ж можна висловлювати версію, що останні події в нафтовій сфері пов’язані з політичними протиріччями?

У прямому ефірі Білоруської служби Радіо Свобода тему аналізував мінський політолог, керівник аналітичного проекту Belarus Security Blog Андрій Поротников.

– Я б розділив ці події – висловлювання Лукашенка і ситуацію з якістю російської нафти. Ця нафта вже потрапила на територію Євросоюзу, що ставить питання, чи здатна Росія забезпечити постачання якісного продукту. Тому тут, швидше за все, дійсно має місце технічний фактор, що свідчить про загальну технологічну деградацію Росії.

Що стосується висловлювання Лукашенка про можливість зупинити роботу нафтопроводу під виглядом ремонту, то це була дуже шкідлива для Білорусі заява. Адже виникає питання про сумлінність Білорусі як країни-транзитера з боку західних партнерів.

– Заява, яку 23 квітня зробив заступник директора Білоруської нафтової компанії про те, що БНК готова в 2019 році почати поставки нафти, альтернативні російським, нагадує те, що було і 5, і 7 років тому, але нічим не закінчилося. Чи дійде зараз від риторики до справжніх рішень?

Андрій Поротников

– Поки це, швидше за все, опрацювання можливих маршрутів. Нафтовий бізнес – це бізнес, де потрібно рахувати гроші. І той факт, що ми [Білорусь] закуповуємо і переробляємо нафту саме з Росії – свідчить, що це вигідно і економічно обґрунтовано. З плином часу, коли ціни російської нафти будуть зростати внаслідок російського нафтового маневру, – може виникнути питання про диверсифікацію.

Але воно дуже складне. Адже, з одного боку – країна, яка видобуває нафту і перекачує по своїй території до нас [у Білорусь]. З іншого – кілька країн-транзитерів, або морське перевезення нафти. Тобто вартість «транспортного плеча» (навіть якщо в майбутньому російська нафта для Білорусі коштуватиме, як на світовому ринку) може зробити економічно невигідною закупівлю нафти за межами Росії.

Повторюся: якби Білорусі була невигідна російська нафта – її б не було, її б замістили. Те, що ми отримуємо 100 відсотків нафти від Росії – говорить про те, що економічний сенс у цьому є. Якщо, звичайно, не втрутиться політика, якщо не уявити, що десь у майбутньому Росія не запровадить щодо Білорусі (як зараз щодо України) нафтове ембарго.

Між Мінськом і Кремлем відбулося різке зниження рівня двосторонньої комунікації

– Конфлікти розростаються і на продовольчому фронті. Москва вводить все нові обмеження на імпорт продуктів харчування з Білорусі. Нещодавно в Смоленській області були знищені фрукти, овочі та ягоди з Білорусі, які, як заявляє Росія, були виготовлені в «санкційних» європейських країнах. Чи то російські відповідні відомства почали пильніше працювати, чи ж це просто виконання політичного наказу?

– Мабуть, є прямий наказ, який походить із вищих російських ешелонів влади, щоб зупинити будь-який транзит санкційної продукції через білоруську територію на територію Росії. І якщо так – то це дуже поганий знак для офіційного Мінська. Адже треба розуміти, що якби в Росії дуже впливовим людям не було вигідно торгувати санкційною продукцією під виглядом білоруської, то білоруська сторона не змогла би організувати цей транзит. І якщо дали наказ такий транзит зупинити – то це явно політичне рішення, саме проти офіційного Мінська.

– Триває полеміка на неординарному і раніше небаченому рівні між білоруським керівництвом і послом Росії Михайлом Бабичем. З останнього – представник МЗС Білорусі Анатолій Глаз заявив: «Протягом тривалого часу низка зовнішніх сил безуспішно намагалася зруйнувати тісні і дружні відносини двох братніх народів. Так ось: те, що не вдалося це зовнішнім силам протягом декількох останніх десятиліть, успішно і ефективно вдається пану Бабичу буквально за кілька місяців». Чому такий особливий фокус на особі посла?

– Тому що Бабич – не зовсім посол. Він перш за все спеціальний представник президента Росії з торговельно-економічної співпраці з Білоруссю.

Я хочу нагадати, що раніше офіційний Мінськ вирішував якісь питання з Москвою напряму з Кремлем. Проблеми вирішувалися на рівні президентів, прем’єрів, далі – міністерств. Зараз той факт, що в Мінську перебуває Бабич, означає дуже просту річ. «Замість того щоб дурити голову Путіну – розмовляйте з Бабичем».

Президенти Росії і Білорусі Володимир Путін і Олександр Лукашенко перед засіданням у Москві, 2018 рік

Статус посла приблизно дорівнює статусу заступника міністра. Тобто відбулося різке зниження рівня двосторонньої комунікації між Мінськом і Кремлем. І це, безумовно, викликає роздратування особисто у Лукашенка. З іншого боку, невідомо, що з цим робити. Адже Мінськ звик до ексклюзивного характеру білорусько-російських відносин.

Тому тут є й емоційний момент, коли особа Бабича стало громозводом, який притягує гнів Лукашенка. З іншого боку, це спроба прибрати Бабича, щоб приїхав хтось інший, щоб був тільки послом, а серйозні питання вирішувалися б на рівні керівників держав. Мені здається, це зараз неможливо, і Мінськ повинен змиритися з новою реальністю, поміняти тональність висловлювань, як можна швидше прибрати будь-який негатив із публічного простору у відносинах. Краще взагалі нічого, ніж скандальні і провокаційні заяви.

Білорусь більше не може претендувати на ексклюзивний статус для Москви

– Ви говорите, «Мінськ повинен змиритися з новою дійсністю». У чому вона полягає?

– У тому, що Білорусь не може претендувати на ексклюзивний статус для Москви. Це більше не привілейований партнер. Відповідно, питання згортання підтримки (або дотацій, називайте як хочете) – ця епоха закінчується, цього більше не буде. Те, що підтримка обнулятиметься – це вирішене питання.

– Раніше Мінську вдавалося підвищенням градуса риторики, «дипломатією скандалу» змусити Москву до поступок. Але зараз такого немає, що і приводить Лукашенка у стан розгубленості. Чим можна пояснити цю нову поведінку Москви?

– По-перше, в Росії відбулася трансформація частково правлячої еліти, частково – її світогляду. По-друге, в Москві побачили, що Лукашенко – партнер «так собі». Якщо все добре – то нормально. Але коли починаються проблеми, то розраховувати на білоруську підтримку не доводиться. Відповідно, і нема за що платити.

Третій момент – зіпсувалися відносини між Лукашенком і Путіним. Може, я жорстко скажу, але для Путіна Лукашенко зараз неприємний навіть як співрозмовник, не те що як партнер. А на пострадянському просторі, де політика досі робиться особами, а не націями й інститутами, особисті відносини – дуже важливий фактор. І ці відносини зіпсувалися в дуже значній мірі.

Оригінал публікації – на сайті Білоруської редакції Радіо Свобода. Над перекладом і адаптацією тексту працювала Людмила Ваннек