«Вселенського кошмару після виборів не станеться» – Мусафірова

Гості програми «Ваша Свобода»: власний кореспондент «Нової газети» Ольга Мусафірова; головний редактор сайту «Цензор.нет» Юрій Бутусов

Ваша Свобода | Вибори 2019. Прогнози і підсумки кампанії

Нинішня передвиборча кампанія минула у бурхливій, але демократичній атмосфері. Утім, чи результати виборів призведуть до системних змін в Україні? Що взагалі чекає на українців після дня голосування?

Віталій Портников: Пані Мусафірова, можна вже говорити про атмосферу?

Ольга Мусафірова: Це єдине, про що можна говорити з абсолютною впевненістю. Нинішні вибори не такі найжахливіші, яких ніколи не було в історії України. Єдине, чого я дуже боюся і стукаю по всьому, що, не дай Боже, якісь теракти, щось, що може дійсно змінити ситуацію, не докорінно, але посіяти паніку.

Під час виборчих перегонів з’являється купа вражаючого компромату, який кандидати зберігають на останні дні – «на останній удар». Кожен раз це нормально. Більше того, так в усьому світі є. Ми ще не доросли до справжньої демократії, до справжньої передвиборчої кампанії. Але ми вже на тому шляху. А от де спокійно, як на кладовищі, під час виборів – у Росії, і в Білорусі. Від того ми теж вже відійшли.

Ця кампанія виснажує емоційно, психічно, тому що тільки з праски і з каструлі не вилізають кандидати чи ті люди, які питають: а за кого треба голосувати? Але це той самий процес, який так довго накликали: демократіє, прийди до нас! Ось я до вас прийшла. Я вам не подобаюся? Так іншої немає.

(Повна версія програми)

Я не можу дати відповідь на питання, що буде змінено докорінно, те, що, принаймні, більшість з нас допекло вже просто до печінок. Соціальний запит на зміни є у невеликої частини суспільства, яка називається громадянським суспільством. Це люди, які йдуть із розплющеними очима на вибори, знають, що суспільні зміни ніколи не проходять рівно і безболісно. Покажіть мені хоч одного кандидата, який говорить: я прийду і буде важке життя? Ні! Зразу ж: ціни впадуть, тарифи впадуть, блага поллються на голову. Це виборча кампанія – це не час, коли говорять правду електорату.

Ситуація напередодні парламентських виборів буде набагато жорсткіша, ніж зараз – скільки популістів попреться до Верховної Ради. А у популістів є звичка класична – обіцяти речі, які притомна людина ніколи не скаже. Нам просто треба заспокійливі речі якісь одне одному казати. Ще достатньо велика дистанція для того, щоб все це завершилося, і почалося вже реальне життя, в якому не буде маси обіцянок, лякалок, не буде непримиренності і ненависті, яку демонструють не тільки кандидати один з одним (це нормально), але й прихильники. Люди демократичних поглядів, умовно кажучи, які стояли на Майдані по один бік барикад, зараз видирають очі один одному. І немає на те ради.

– Пані Мусафірова, є у вас відчуття, що ми входимо в такий період політичної кризи, який фактично 31 березня почнеться і, можливо, закінчиться тільки з терміном повноважень новообраного президента України? Є такі шанси?

Ольга Мусафірова: Це не буде абсолютно врівноважене, спокійне життя. Це не стане кінцем світу, трагедією, Сонце не впаде на Землю, і ми всі не помремо. Якогось вселенського кошмару після виборів в будь-якому випадку не станеться. А розмір змін – про це можна говорити. На такому прикладі: в квартирі можна робити косметичний ремонт і можна робити капітальний. Коли робиш капітальний ремонт, рейвах набагато більший, його неможливо уникнути. Можна тільки переселитися, умовно, в іншу квартиру і дивитися, як ремонтують мою квартиру. Можна зробити косметичний ремонт – не міняти труби, стояки, сантехніку, начепити нові шпалери, пофарбувати і казати: дивіться, як у нас гарно! Але коли на другий день затопите своїх сусідів, виявиться, що не так гарно. Я виступаю за капітальний ремонт – у нас є що ремонтувати в нашій країні.

Ольга Мусафірова

Великий відсоток, 16%, ще не визначилися. Але я не впевнена, що викиди компромату за сьогодні і, може, опосередковано у «день тиші» завтра можуть кардинально змінити думку. Про ядерний електорат ми не говоримо. А загальний настрій в країні це погіршить.

Демократичним силам на цих виборах ще неймовірно пощастило. Колишні прибічники Януковича зробили те, що зазвичай роблять демократи. Вони розкроїли себе на кілька частин. При чому, почали сваритися між собою. Я дуже втішена, коли бачу в телевізорі Вілкула, який майже останніми словами поливає Бойка.

– Пане Бутусов, як ви вважаєте, ЗСУ будь-якого верховного головнокомандувача акцептують після другого туру виборів президента?

Юрій Бутусов: ЗСУ для того і побудовані, щоб виконувати накази будь-якої влади, яку обирає народ України. Тому з цим питань не буде. Але яким чином реагуватимуть люди, які служать в ЗСУ (самі солдати, бійці), які отримуватимуть якісь неадекватні розпорядження, накази – це вже друге питання.

Це перша виборча кампанія, де ми бачимо справжню політичну боротьбу, висококонкурентну. Не два кандидати, як завжди у нас було, а значно більша кількість. Я вважаю, що це величезний здобуток і стрибок вперед в розвитку суспільства громадянського і демократії в Україні. Політичні партії зараз лідерського типу, але вони є. У нас не було просто своєї політичної нації в Україні. У нас була боротьба проросійських проектів з умовно місцевими проукраїнськими.

Юрій Бутусов

Найбільш приємне враження від виборів – у перших трьох за рейтингом кандидатів більшість їхніх прихильників у різних регіонах. Більшість прихильників підтримує проєвропейський курс, більшість переважна у них за інтеграцію до ЄС і більша частина прихильників у кожного (у Порошенка до 80%) – це прихильники вступу в НАТО. Ніякого «Тайожного» союзу немає у жодного серед трьох лідерів.

– Чи не прийшов на зміну «совковому» вибору, вибору радянської цивілізації вибір абсолютно європейський, такого невгамовного, дикого популізму, який зараз, до речі, обіймає все більше і більше позицій в багатьох європейських країнах. До речі, потім в результаті все одно стає проросійським.

Юрій Бутусов: Я не думаю, що тут мова про те, що популізм – це європейська традиція. Популізм у нас – це все ж таки більше наслідок того, що ми ще на дуже поки що початковому рівні розвитку громадянського суспільства і політичних партій. У нас популізм в більшості підміняє відсутність сенсів, змісту, політики взагалі не знають, яким чином побудувати комунікацію з суспільством, тому інколи говорять все, що завгодно. Це просто такі хвороби зростання. Ми зараз і європейські цінності сприймаємо досить загально.