Які лише якості справді ефективного президента України не називають у ці дні найголовнішими ті, хто вважає себе неабиякими експертами. От тільки майже ніхто навіть не згадує, що понад усе глава Української держави має бути вправним Верховним головнокомандувачем і керівником усієї сфери, що пов’язана з національною безпекою, – наголошують дописувачі газети «День» Сергій Грабовський та Ігор Лосєв. У статті «Хто зможе бути справжнім Верховним?» автори окреслюють 13 головних, на їхню думку, вимог до президента за умов гібридної війни. Серед них – те, що ця людина повинна мати авторитет у війську. А це означає, що Верховний бажано ще до сходження на посаду має бути досить компетентним з усього кола питань, які пов’язані з національною безпекою. Тим часом фігуранти кампанії здебільшого пропонують абсолютно нереальні або дуже небезпечні для економіки, політики і державної стабільності речі. Автори статті запитують: чи зможуть люди, страшенно далекі від питань армії та війни, швидко увійти в процес адекватного ухвалення важливих, доленосних рішень у цій сфері? Тим більше, що чимало неофітів на такій посаді почнуть вчитися (якщо взагалі почнуть) навіть не з нуля, а з «великої та жирної» мінусової позначки. Дописувачі наголошують, що всі поточні соціально-економічні питання будуть вирішуватися головним чином на парламентських виборах у жовтні поточного року. А на президентських усіх претендентів слід розглядати під таким кутом зору: чи зможе він бути ефективним Верховним? І одразу ж відсіювати тих, хто за жодних обставин до такої діяльності не підходить, кого навіть уявити Верховним не можна...
Український в’язень Павло Гриб, засуджений у Росії до шести років за звинуваченням у підбурюванні до теракту, 25 березня оголосив голодування у в’язниці Ростова-на-Дону, інформує газета «День». Видання пише, що в’язниця – російський смисловий код, символ російської ідеї, де воля людини обмежена межами тюремної камери. Тепер вони в ці межі затиснули українця Павла Гриба. Завершена «блискуча» операція російських спецслужб – український патріот, через братську Білорусь, опинився в російській в’язниці. Він – випадково обрана жертва неоголошеної війни Росії проти України, наголошує газета.
Українці, які з політичних мотивів опинилися в лабетах Кремля, уже тривалий час чекають на порятунок. Натомість окреслити, що конкретно держава робить на законодавчому рівні для їхнього захисту, підтримки і звільнення, не можна, адже, як зазначає газета «День», попри низку дискусій та оприлюднених ініціатив, ухвалити комплексні закони досі не вдалося. Експерти видання наголошують на важливості системного підходу щодо звільнення політв’язнів. Цей орган потрібен, оскільки в Україні, як і раніше, немає офіційної особи, яка відповідала би за питання звільнення заручників і комплексно щось вирішувала. До цієї ради мають входити представники міністерств, громадських організацій. І всі рішення, які б там ухвалювались, мали б іти на виконання. Це потрібно для пошуків шляхів звільнення політв’язнів та повернення їх додому.
Лісники переконують: ті 40-45 тисяч гектарів, на які щороку зменшуються українські ліси, ріжуть лише з дозволами, не більше, ніж у Європі. Нарікають на нелегальних лісорубів. І скрушно пояснюють: щороку доводиться нищити живий ліс через санітарні рубки, захищаючись од верхівкового короїда. Газета «Україна молода» інформує, що рубки призначаються за попередньою експертизою лісопатологів та погоджуються на обласному рівні. Екологи ж наголошують, що дозволи на ці вирубки виписують лісникам їхні ж колеги, тому такі перевірки вважають сумнівними. «Санітарні рубки не мають екологічного обґрунтування. Адже акти санітарно-патологічного обстеження часто формально заповнюють навіть самі лісокористувачі. Тобто – самі рубають, самі обстежують, самі виписують необхідні для легітимізації документи», – наголошує експерт газети еколог-активіст Анатолій Павелко. Чому порушників не ловлять? У Мінекології виправдовуються: банально не вистачає технічного оснащення охорони та достатньої кількості людей.