Ослаблена зсередини Україна стає менш здатною до протидії зовнішній агресії. Тому росіяни сіють хаос, гнів і недовіру. Кінцева мета – знищення, наголошує тижневик «Країна». Прозахідна Україна – неприйнятна для Москви. Однак, як зазначає експерт видання дипломат Дмитро Кулеба, за певних результатів президентських виборів Україна може опинитися в ситуації, коли теза «Україна – це західна держава» перетвориться лише на гасло. Експерт нагадує, що зараз надто популярний інфотеймент – подання будь-якої інформації у розважальному форматі. Усі медіа працюють на емоціях. І політика теж. Однак, у протистоянні з Росією не можна дозволити перетворити країну на шапіто. Якби не агресор під боком, можна було б іще 20 років дискутувати щодо базової реальності. Американці мають час сперечатися – хороший Трамп або поганий. В українців часу вже немає. Ціна за помилкове уявлення, що можна знайти порозуміння із Кремлем, – знищення української держави, вважає дипломат. Він переконаний, що українцям треба викинути зі свого словника поняття «зрада-перемога». – Це інструмент керування їхніми емоціями. Дві крайності – позитивна і негативна. Українці постійно розхитують себе емоційно між цими поняттями, виснажуються і не можуть об’єктивно сприймати події. Про це докладніше йдеться в статті «Як Росія використовує хаос?».
Відігравши важливу роль у відновленні незалежності України і дотримуючись суто державницької позиції, українські націоналісти так і не змогли прийти до влади. Чому? Тему досліджувала газета «День». Видання пише, що зараз образ українського націоналіста великою мірою дискредитований. І винні в цьому не лише російські пропагандистські ЗМІ, а й самі українські націоналісти, які радикальними діями девальвують націоналістичну ідеологію або дають привід для її дискредитації. Експерт видання політолог Антоніна Колодій згадує Ярославу Стецько, яка втілювала державницьку позицію українського націоналізму, і яка поєднувала в собі ідейність та високу політичну культуру. Її поважали всі, не лише націоналісти, бо в її поведінці не було жодного натяку на якісь провокативні висловлювання чи дії. Натомість вони дуже притаманні багатьом націоналістично налаштованим лідерам молодшого покоління, яких експертові хочеться запитати: чи розуміють вони, кому вигідні їхні слова й дії? А відтак виникає підозра: а кому ж вони служать, на чиї гроші розгортають свою діяльність тощо. Тому про дискредитацію можна сказати таке: з одного боку, ще з часів СРСР і перших років незалежності України все, що стосувалося національних рухів, було оточено надмірною увагою кадебешних та феесбешних провокаторів. Отже, націоналістам пора було б уже навчитися належно поводитися за таких умов: гідно, стійко, водночас не даючи приводу для підозр. А громадянам політолог радить навчитися розрізняти справжніх патріотів і добрих, розумних політиків націоналістичної орієнтації від людей, які на хвилі націоналізму просто намагаються проскочити в політику регіонального й місцевого рівня. Заголовок статті – «Що пішло не так, або Про боротьбу уявлень у силах, які називають себе націоналістами».
Газета «День» нагадує, що 22 березня завершується контракт нинішнього глави «Нафтогазу» Андрія Коболєва і всього складу правління. Прем'єр Володимир Гройсман вже озвучив намір провести конкурс на посаду глави правління «Нафтогазу». У контракті, який підпишуть з новим менеджером, за словами урядовця, буде адекватна ринкова зарплата й чіткі вимоги до діяльності компанії. Але, як виявилося згодом, не все так просто. Рішення про умови контракту, який укладається з головою та членами правління, і встановлення розміру їхніх винагород належить до компетенції наглядової ради «Нафтогазу», а не акціонера компанії – уряду України. І, до речі, ці права наглядової ради затвердив саме чинний Кабмін. Виникає доволі напружена ситуація, де є уряд, з одного боку, який рішуче налаштований не продовжувати контракт із Коболєвим, і є наглядова рада, яка, з іншого боку, затвердила його кандидатуру на наступні три роки. Сам голова правління «Нафтогазу» запевнив, що прощатися з посадою не збирається – має намір довести до кінця судовий процес із «Газпромом». Про те, чим може закінчитись протистояння, йдеться в статті «Чи звільнять Коболєва?»