Передвиборча кампанія в Росії набирає обертів. Йдеться про призначені на 31 березня президентські вибори. Такого ажіотажу Росія не бачила вже давно, констатує газета «День». Довгі передачі на центральних телеканалах у прайм-тайм присвячені обговоренню ситуації в країні і запеклим дебатам «політологів» та «експертів». Соціологи заздалегідь прораховують можливу явку, публіцисти завбачують наслідки програшу того чи того кандидата, міжнародники висувають гіпотези щодо симпатій лідерів окремих західних країн. Офіційна пропаганда набирає обертів, дедалі більше долучаючись до передвиборних перегонів. Єдиним незвичним моментом цієї кампанії є те, що очікувані вибори відбудуться не в Росії, а в Україні, і обиратимуть на них будуть не російського, а українського президента. Російські ЗМІ, втім, анітрохи не бентежить цей факт, і їх можна зрозуміти, зазначає дописувач. Адже українські вибори – це єдина можливість для них відчути вже забуту інтригу, і невідомість того, хто стане президентом, єдина можливість критикувати владу і обговорювати соціальні та економічні проблеми країни (нехай не своєї, але хоча б сусідньої), єдина можливість доторкнутися до реального політичного процесу, врешті-решт! Звісно, про справжню свободу тут не йдеться. Висвітлення «української тематики» чітко відрегульоване «темниками», що наказують лаяти Україну, чинного президента Петра Порошенка й американців, які «стоять за ним». Про Україну на російському ТБ говорити можна або погано, або ніяк. Словом, Україна вкотре дала змогу Москві погратися в імітацію політичного процесу, якого вже давно не було і в осяжному майбутньому не передбачається в самій Росії. Про це пише автор статті «Українські вибори в Росії» Ксенія Кирилова.
У вівторок Верховна Рада продовжила розгляд поправок до законопроекту про забезпечення функціонування української мови як державної. Як пише газета «День», для підтримки і розвитку української мови раніше вже ухвалювались різні законодавчі ініціативи, однак до забезпечення функціонування української мови як державної в рамках конкретного законопроекту руки у депутатів дійшли тільки зараз – на фінішній прямій виборчої кампанії. Видання припускає, що можливо, в країнах з міцною державністю спеціальний закон про захист мови і не потрібен, бо для неї немає загроз. А от в такому постколоніальному суспільстві, як українське, державний захист потрібен. Головне, щоб тема мови не використовувалася «під вибори» і, що дуже важливо, –були передбачені інструменти реалізації запропонованого законопроекту. На цьому наголошується в статті «Добре, що взялися. Погано, що «під вибори».
Українська економіка вступила у непростий 2019 рік. З одного боку –нібито успішні реформи, на яких наголошує влада. З іншого –передвиборчий рік, коли та сама влада має йти на популярні, навіть популістські кроки, що часто шкодять реформам. І над цим усім нависає привид успішної чи неуспішної співпраці з Міжнародним валютним фондом, від якого держава сьогодні залежить доволі сильно, констатує газета «Україна молода». Адже МВФ вимагає реальних реформ та скорочення видатків, що зовсім не вписується у передвиборчі декорації, а без цього українську економіку можуть чекати суттєві проблеми, аж до дефолту включно... Відтак роздоріжжя, на якому опинилися держава, виглядає доволі драматично і варіантів подальших ходів може бути безліч. Газета стверджує, що ВВП України продовжують формувати аграрії, – разом з айтішниками, металургами, працівниками торгівлі. Осторонь чомусь залишається оборонпром, хоча на нього виділяють величезні кошти, наголошує газета. І підприємства українського оборонпрому мали би тримати на своїх плечах значну частину української економіки. Докладніше про зовнішні та внутрішні загрози для розвитку економіки йдеться в матеріалі «Наказ: відставити!»
