Марі Йованович
(Рубрика «Точка зору»)
Україна все ще працює – і в деяких випадках з чималими труднощами – над тим, щоб відповідати прагненням Революції гідності.
Немає жодних сумнівів – і я гадаю, кожен з присутніх міг би навести власні приклади багатьох важливих сфер, де Україна досягла значного прогресу за п’ять років. Я запропоную вам свій список, який в жодному разі не є винятковим.
Створено нові антикорупційні інституції, стабілізовано банківську систему, зростає громадянське суспільство, розбудовується нова поліцейська сила на основі західних стандартів, здійснюється децентралізація, і список можна продовжувати.
Ці реформи не завершені. Це завжди процес, як у житті, так, думаю, і в історії країн. Але поступ є, і це важливий поступ. І я вважаю, він показує, на що Україна здатна, коли уряд, всі її інституції та український народ працюють разом.
І на мою думку, ЗМІ відіграють особливо важливу роль у поступі України і також у викритті корупції.
Нам нагадали про це, коли репортери поінформували громадськість про рішення Конституційного суду про вилучення статті про незаконне збагачення з Кримінального кодексу. А журналісти-розслідувачі виявили підозри в корупції в оборонному секторі.
Рішення Конституційного суду, на наш погляд, є серйозним відступом у боротьбі з корупцією в Україні. Воно послаблює антикорупційну архітектуру України, враховуючи створюваний зараз Вищий антикорупційний суд та Національне антикорупційне бюро України.
І ця новина з Конституційного суду з’явилася паралельно з іншими проблематичними явищами у процесі судової реформи.
Ми так розуміємо, що Вища кваліфікаційна комісія вже готова схвалити 31 кандидата з сумнівною репутацією, просунувши їх ще на крок ближче до зайняття посад суддів Верховного суду.
Це може призвести до такого Верховного суду, в якому 30 відсотків суддів матимуть глибоку недосконалу професійну етику, яка, на нашу думку, не годиться для найвищого суду в країні.
Суддівська доброчесність, як визнається всіма, я гадаю, має вирішальне значення для перетворення України на сучасну, процвітаючу європейську демократію. Але замість того, щоб будувати це майбутнє, ми бачимо деякі дії судів – або ж суди використовуються певним чином – для блокування реформ і елементів прогресу, яких досягла Україна.
У багатьох випадках суди скасували успішні зусилля, спрямовані на очищення банківської системи, і особливо непокоїть нещодавнє подання до суду, спрямоване на скасування націоналізації «Приватбанку» і повернення його в руки тих, хто його розграбував.
В енергетичному секторі, в якому здавна наживалися групи особливих інтересів, важко здобуті досягнення у боротьбі з цими інтересами шляхом створення реального енергетичного ринку тепер піддаються нападу в судах.
Усе більш зрозуміло, що можливість для змін в Україні, яка випадає одного разу на покоління і за яку була сплачена така висока ціна п’ять років тому на Майдані, ще не призвела до таких реформ у сфері боротьби з корупцією чи утвердженні верховенства права, на які справді очікують і заслуговують українці.
Але знаєте, боротьбу не закінчено навіть після відчутного прогресу після Революції гідності.
Ми, як спостерігачі за подіями в Україні в цей рік виборів, помітили, що, зважаючи на прагнення українців до змін у своєму житті і в своєму уряді, всі представляють себе реформаторами. Які ж речі обговорюються в Україні сьогодні – ініціативи, що можуть просунути й інституалізувати трансформації, яких Україна хоче.
Я вважаю, що однією з речей, зважаючи на рішення з минулого тижня, було б ухвалення – власне, ухвалення, а не просто пропонування – нової і кращої поправки до Кримінального кодексу, яка не тільки відновить статтю про незаконне збагачення як інструмент боротьби з корупцією, але й перезапустить десятки справ, які були зупинені рішенням суду.
Люди вважають, що замість анулювання антикорупційних законів, Конституційний суд міг би зосередити свою увагу на скасуванні закону, який вимагає від громадянського суспільства подання електронних декларацій про майно і явно мав на меті послабити дієвість тих чинників – як, наприклад, представників преси, які викривають корупцію та примушують обраних представників до підзвітності.
Задля цілісності антикорупційних інституцій має бути замінений спеціальний антикорупційний прокурор. Тому, хто був спійманий за наданням консультацій підозрюваним, як уникнути відповідальності за обвинуваченнями в корупції, не можна довірити вести ці самі справи.
Щодо винних у корупції повинне проводитися розслідування, суд, і якщо провина доведена, вони мають потрапити за ґрати. Щоб так було, всі елементи антикорупційної архітектури мають бути присутні і працювати ефективно.
Вища кваліфікаційна комісія, на наш погляд, має серйозно поставитися до запитань щодо доброчесності кандидатів на посади суддів.
Ми не розуміємо, з якої причини призначати явно недосконалих кандидатів до найвищого суду країни, особливо коли є інші кваліфіковані кандидати без таких проблем?
А Громадській раді доброчесності має бути надано більше повноважень у недопущенні того, щоб «гнилі» кадри продовжували розвалювати судову владу.
Як давно обговорюється в Україні – мені здається, реально десятиліттями, – депутати, які продовжують користуватися імунітетом від судового переслідування, що саме по собі за загальним визнанням підштовхує до зловживань, повинні проголосувати за скасування цього імунітету у наступному скликанні Верховної Ради.
Уряд України також повинен негайно профінансувати повний аудит «Укроборонпрому» та розсекретити державне оборонне замовлення в максимально можливому обсязі. Це сприятиме прозорості та боротьбі з корупцією в оборонному секторі.
Закривати очі на корупцію в оборонному секторі означає виривати з рук відважних воїнів України їжу, медичну допомогу та зброю. І уряд повинен розслідувати і дати хід справам про корупцію в «Укроборонпромі» та в інших місцях.
Україна досягла значних успіхів у здійсненні реформ корпоративного управління, особливо в енергетичному секторі. Але незалежні команди корпоративного управління, особливо на державних підприємствах, повинні мати можливість продовжувати свою реформаторську роботу цілісно і автономно.
І у виборчий рік, коли наближаються як президентські, так і парламентські вибори, я не можу уявити вищого пріоритету, ніж забезпечення, аби вибори в Україні були вільними і чесними. Важливо, щоб воля українського народу поважалася, незалежно від результату.
Що це означає на практиці? Тільки незалежна Центральна виборча комісія повинна адмініструвати вибори і підраховувати голоси.
Спостерігачі від громадянського суспільства та працівники виборчої кампанії не повинні зазнавати переслідувань або залякувань. Офіційна політично-нейтральна охорона повинна забезпечити, аби «тітушки» чи інші озброєні групи не заважали виборцям висловлювати свою волю.
Люди, які купують голоси, повинні бути покарані. Те ж саме стосується тих, хто платить їм за їхні голоси. Команди кандидатів, які вдаються до спроб фальсифікації голосів, повинні притягатися до кримінальної відповідальності. Державні ресурси не повинні спрямовуватися проти політичних опонентів.
Коротше кажучи, країна, яка прагне інтеграції до Європейського союзу і НАТО, повинна забезпечити, щоб її дії відповідали західним стандартам.
Мене часто запитують, чому ми закликаємо до таких принципів? Тому що США виступають разом з українським народом в очікуванні вільних і чесних, демократичних президентських і парламентських виборів цього року.
США твердо на боці українського народу у вимозі, щоб люди несли відповідальність за свої дії, за корупцію, а судова система була незалежною, прозорою та служила інтересам українського народу.
Ми твердо разом з українським народом у підтримці успішного завершення конфлікту на сході України, і ми також з українським народом за розвиток процвітаючої економіки, за уряд, який працює для українців, поважає їхні права і ставиться до громадян на основі рівності всіх перед законом.
Отож, чому ми усе це підтримуємо? Тому що заможна, стабільна, мирна і демократична Україна буде чудовим партнером для Сполучених Штатів. Таким чином ми вважаємо, що це спрацює для українців, але також і для нас, і ми матимемо в результаті розвитку України міцніше партнерство.
Гадаю, присутні свідомі того, що жодна з цих цілей не може бути повністю досягнута без надійних, незалежних ЗМІ, що інформують громадськість та політиків.
Ось чому ми стурбовані повідомленнями про тиск на незалежних журналістів. Залякування і переслідування не повинні мати місця в сучасній демократії.
Загрози незалежній журналістиці підривають боротьбу українського народу проти корупції.
Вони підривають безпеку України – адже що вразливіші люди і інституції до корупції, то слабше суспільство, то слабша демократія.
Отже, ті, хто за стабільну, економічно сильну, демократичну та інклюзивну Україну, повинні бути найпослідовнішими прибічниками незалежності ЗМІ.
(Уривок виступу посла США в Україні Марі Йованович з нагоди 5-ї річниці заснування Українського кризового медіа-центру)
Марі Йованович – посол США в Україні
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода