Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Іван Малкович – поет, видавець
Максим Стріха – перекладач, науковець
Чому ми виходимо з Українського ПЕН-центру
Зовсім нещодавно ми разом з колегами затвердили звіт попереднього президента Українського осередку Міжнародного ПЕН-клубу і проголосували за його наступника. Ми будували плани дальшої участі в цій, як щиро вважали, авторитетній письменницькій правозахисній організації. Проте сьогодні ми змушені публічно оголосити про вихід з неї.
Іван Малкович
Річ у тому, що 30 січня від нашого імені було оприлюднено відкрите звернення до міністра освіти і науки України Лілії Гриневич з вимогою «не допустити виключення Спартака Хачанова з Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури». Таким чином український ПЕН-центр взяв участь у медійному скандалі, який уже використано в Україні та за її межами з виразно антиукраїнською метою.
Максим Стріха
Отже, про факти. Студент академії С.Х., який раніше не відзначався високою академічною успішністю, зате «уславився» епатажними інсталяціями («вишиванка на салі», оздоблена свинячими хвостами; чи фалоси, прироблені до мінаретів і церков), виставив нову інсталяцію – цього разу з фігурками вояків «фалічної форми». Якщо вірити опонентам С.Х., то, згідно з його первісними поясненнями, інсталяція була навіяна подіями на Донбасі, де обидві сторони «міряються фалосами». Пізніше сам С.Х. у фейсбуку назвав інсталяцію «антивоєнною» і «антипутінською».
Сьогодні у нас немає можливості встановити, що саме говорив С.Х. викладачу академії, відомому українському художникові, автору першої абабагаламагівської «Абетки» Володимиру Харченку, який добровольцем пішов захищати Україну (як і його донька, яка вивозила поранених і вбитих хлопців з-під Авдіївки). Згадуємо про це для того, щоб стало зрозуміло: реакцію людини з таким життєвим досвідом на «антивоєнний» (вираз самого С.Х.) проект «митця», який у цей час перебував у безпечному Києві, передбачити було нескладно.
Можливо, що В. Харченко справді реагував на цей мистецький вияв неприхованого «ватництва» у «брутальній формі», але засуджувати його за це, як на нас, мають право тільки люди з аналогічним життєвим досвідом (а не ті, хто завдяки В. Харченку та його колегам-військовим мав щастя перебути ці роки в комфортніших і безпечніших умовах). Нагадаємо й те, що в одному з інтерв’ю С.Х. відверто зізнавався: думав, що його відрахують з Академії ще після «вишиванки з салом»… Однак тоді йому «не пощастило» виїхати за кордон як «гнаному митцеві». Нині ж провокація вдалася, і С.Х. з Фінляндії поливатиме брудом Україну ще натхненніше. Тож чи не час нам нарешті всім навчитися розрізняти «свободу творчості» – і неприхований глум з України, яка свого часу гостинно дала притулок і карабахцеві С.Х.?
Звернімо увагу на ще один важливий момент. Проблеми з успішністю у С.Х. виникли задовго до історії зі скандальною інсталяцією – автори заяви ПЕН-центру відверто злукавили, намагаючись подати все з точністю до навпаки. Питання відрахування академічно неуспішного студента згідно з законодавством належить до виключної компетенції кожного вишу – діє принцип університетської автономії. Міністерство освіти і науки, до якого звернувся український ПЕН-центр, не наділене жодними законними повноваженнями впливати на цей процес. Не наділене воно й «адміністративним ресурсом» для впливу на ситуацію – адже Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури перебуває в сфері управління Мінкультури. Важко повірити, що автори заяви цього не усвідомлювали...
Ми разом з авторами заяви засуджуємо пізнішу участь у конфлікті членів організації «С14», які прийшли в Академію з власної ініціативи, побачивши відео конфлікту. Але це питання перебуває у виключній компетенції правоохоронних органів – і туди в разі потреби ПЕН-центр і мав би звернутися. Проте цілком очевидно, що ця поява на сцені хлопців у камуфляжі не мала ніякого дотикання до академічної неуспішності й відрахування С. Х.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Цензура насильством: 7 скандалів навколо українського артуЗ огляду на все викладене вище, оприлюднена ПЕН-центром заява є фактично спробою політичного тиску на керівництво академії з метою змусити відмовитися від виключення академічно неуспішного і мистецьки вельми контроверсійного студента. На жаль, така спроба не має нічого спільного з правозахисною діяльністю, але натомість добре лягає в парадигму «гібридної війни» проти України, коли зусиллями різних неурядових організацій створюється образ «оскаженілої націоналістичної влади в Києві».
Далеко не всі ПЕНівці погоджуються зі змістом згаданої заяви. Наприклад, наш колега Іван Андрусяк оприлюднив у ФБ листа, в якому пише, що «вважає цю заяву абсолютно ганебною – такою, що дискредитує ПЕН, розколює нашу організацію і суперечить самим засадам захисту свободи творчості (бо про творчість у цій ситуації і близько не йдеться), тому цю заяву необхідно відкликати, натомість ухваливши іншу, в якій ми мали б категорично засудити будь-які спроби спекулювання і маніпулювання творчістю заради особистих інтересів; будь-які спроби псевдомистецьких провокацій у країні, що потерпає від нападу агресора, а заодно й будь-які спроби радикальних організацій силою вирішувати конфлікти, які вирішуються тільки здоровим глуздом».
Нарешті, не можемо не наголосити ще на одному. Досі існувала практика погоджувати заяви Українського осередку Міжнародного ПЕН-Клубу з його членами – навіть коли йшлося про вияви солідарності з українськими в’язнями Кремля, які ні в кого не могли викликати жодних заперечень. Цю заяву, натомість, було випущено керівництвом осередку без жодного погодження з усіма нами – хоч легко було передбачити неоднозначну реакцію на неї. Це й підтвердила подальша гаряча дискусія в інтернеті.
На жаль, внутрішня листовна ПЕНівська дискусія показала, що керівництво осередку, попри всі аргументи, не має бажання відкликати скандальну й ганебну, на наше переконання, заяву. Це робить наше перебування в Українському осередку Міжнародного ПЕН-клубу неможливим. Ми не хочемо стати прикриттям театру абсурду, де в ім’я «забезпечення прав» автора «вишиванки на салі» й «солдатів-фалосів» дозволено паплюжити почуття людей, які захищали всіх нас на передовій. Нам, нарешті, не хочеться з серйозною міною на обличчі визнавати С. Х. «митцем» – його дотеперішні «мистецькі творіння» не дають для цього жодних підстав. Як доволі слушно зазначив хтось у ФБ, «питання з інсталяцією в НАОМА могла вирішити прибиральниця, якби раніше прийшла на роботу».
Нам дуже прикро, що Український осередок Міжнародного ПЕН-клубу виявився нездатним зрозуміти очевидне: якщо Україна, перебуваючи в стані війни з безжальним і підступним ворогом, програє у цій війні, то всі ідеали пацифізму і «свободи» творчості нікому з нас точно вже не знадобляться.
Іван Малкович – поет, видавець
Максим Стріха – перекладач, науковець
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Радіо Свобода готове надати слово щодо цієї ситуації й керівництву Українського ПЕН-клубу
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Малкович повідомив, що разом зі Стріхою покинув ПЕН-клуб через «парад членів»