Конфлікт в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури навколо скульптурної групи студента-четвертокурсника Спартака Хачанова є далеко не першим випадком за останні роки, коли виставки або арт-об’єкти руйнували або ховали від публіки через те, що ті викликали обурення тієї чи іншої суспільної групи або окремих людей. Радіо Свобода зібрало для вас сім найбільш обговорюваних скандалів за останні роки, що стосувалися візуального мистецтва.
Фалоси розбрату
Наприкінці минулого року у Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури спалахнув скандал навколо роботи «Парад пенісів» студента Спартака Хачанова. Вона складалася із групи скульптур фалічної форми, які уособлювали парад військової техніки.
Один із викладачів академії Володимир Харченко, як виявилося – учасник бойових дій на Донбасі, обурився і розкидав фігури.
Він та представники праворадикальних організацій, які чомусь вирішили втрутитись у цю історію і прийшли на засідання ректорату розшукати Хачанова, вбачають у його творі образу української армії, тоді як прихильники студента, які, зокрема, провели акцію на його підтримку, трактують «Парад» як вияв критики війни взагалі.
Сам автор роботи виявився на межі виключення з академії за півроку до випуску, і через посилену «увагу» з боку праворадикалів виїхав до Фінляндії.
Між тим, для самої академії історія цим не завершилася: невдоволені студенти започаткували рух «Нова НАОМА» і стали заявляти про інші проблеми, з якими стикалися у своєму навчальному процесі: холод і погані умови у майстернях, непрозорі рішення адміністрації. Як розповів Радіо Свобода представник ініціативної групи Саша Резніков, зараз «ядро» руху складає близько десятка людей, але вони плануюють трансформуватися в активну студентську профспілку.
«Керівництво в активний діалог не вступає. Поки що ми бачимо, як воно намагається «задобрити» студентів: проводить ремонтні роботи, які раніше не робились, раптом вмикають гарячу воду кожного дня у гуртожитку тощо. Зараз в академії перевірка КРУ, тому ми формуємо звіт від студентства про стан навчальних приміщень академії та стан гуртожитку», – зазначив він.
Суд за плакат
Плакат, який для мітингу «Годі терпіти» до Міжнародного дня жінок, створила художниця Дана Рвана викликав сутичку на марші і спровокував судовий процес – щодо організаторки акції, керівниці «Інсайт» Олени Шевченко. Їй інкримінували нібито наругу над національними символами, оскільки один із елементів малюнку схожий на тризуб, але Шевченківський районний суд визнав, що ніякої наруги у плакаті не було.
Сама художниця стверджувала, що на плакаті зображений не малий державний герб України, а символіка, якою послуговуються праворадикальні «Національні дружини».
Різноманітність не для всіх
Минулого року невідомі атакували дискусію про поширення правих рухів в Україні в рамках кінофестивалю Docudays UA в арт-центрі IZONE і розгромили фотовиставку «Шанувати різноманіття», позривавши роботи.
Виставку робили напередодні проведення «Євробачення», і вона включала портрети та історії трансгендерної дівчини, людей з інвалідністю, переселенця, рома та дівчини, яка народилася з ВІЛ.
Організатори тоді викликали поліцію, і молодиків вивели за межі арт-центру, але ті почали блокувати доступ на подію інших глядачів.
Зрештою, після того, як на місце прийшов начальник управління патрульної поліції Києва, дискусію врешті розпочали.
«Втрачена можливість»
У лютому 2017-го невідомі розгромили виставку українського художника Давида Чичкана «Втрачена можливість», яка відбувалася у «Центрі візуальної культури» і була присвячена війні та ситуації після Майдану в Україні. Напад відбувся через два дні після відкриття виставки, а перед тим співробітники центру повідомляли про погрози на свою адресу.
Попри заходи безпеки і найняту охорону, нападники пошкодили багато робіт, а деякі забрали з собою, розповідає кураторка «Центру візуальної культури» Анна Циба.
«Давид Чичкан як художник висловився про актуальні події на той час в Україні, зокрема, він прокоментував участь праворадикальних угруповань у війні на Сході України. І він зобразив, засуджуючи, те, що дехто з них використовує якісь неонацистські позначки, нашиваючи їх на свою уніформу», – розповідає вона.
Поліція потім відкрила провадження за статтею «Хуліганство». Однак, за словами культуролога, відповідальність за напад на виставку тоді так ніхто і не поніс. Пізніше її знову відкрили, показавши вцілілі чотири роботи та фотографії знищених робіт.
«Пізніше в рамках Київської бієнале 2017 «Київський Інтернаціонал» одну з уцілілих робіт Давида кураторське об’єднання «Худрада» планувало експонувати на виставці «Свято скасовано!» у музеї Павла Тичини, яка була присвячена дослідженню випадків цензури. Проте адміністрація музею заборонила кураторам експонувати саме цю роботу, остерігаючись, що через неї і на цю виставку можуть напасти. Тобто навіть державний музей боїться нападу радикалів, і щоб запобігти цьому, вдається до самоцензури», – каже вона.
Врешті цю картину, яка має назву «Делегування влади», виставили просто неба перед музеєм, щоб люди таки могли її побачити.
«Страшний суд» у Мистецькому арсеналі
Сам інцидент, про який ідеться, трапився 2013 року: тоді перед відкриттям виставки «Велике і величне» керівниця Мистецького арсеналу Наталія Заболотна зафарбувала у чорне одну із робіт – настінний розпис «Коліївщина: Страшний суд» українського художника Володимира Кузнецова, заявивши, що той відступив від узгодженої з куратором концепції.
Пізніше розібрали і стіну, на якій була розміщена робота, тож від «Страшного суду» залишилися тільки фотографії, розповідає художник.
З того часу Кузнецов ініціював три судових процеси. Один із них – щодо порушення авторських прав, бо автора не повідомили, що роботу хочуть знищити – вже завершений частково на користь художника (суд визнав порушення прав, призначивши моральну компенсацію, але не призначивши матеріальної компенсації за знищення роботи, на якій наполягав позивач), два інших – про визнання Мистецьким арсеналом акту цензури та щодо спростування поширених Заболотною заяв – ще тривають.
«Основне – це визнати факт цензури через знищення твору. Там ще є моральна компенсація, тому що просто так суд не може визнати факт цензури – йому потрібна причина», – зауважує художник.
«Своя кімната» для ЛГБТ
На фотовиставку в «Центрі візуальної культури» художниці Євгенії Бєлорусець під назвою «Своя кімната» про життя українських ЛГБТ-сімей напали за день до закриття у травні 2012-го, розповідає арт-кураторка Анна Циба. За її словами, озброєні виделками нападники розірвали світлини і поранили охоронця.
Як зауважила в розмові з Радіо Свобода сама авторка робіт, за напад ніхто відповідальності не поніс.
Зрив моєї виставки «Своя кімната» є показовим прикладом цензури насильством і повної безкарності таких «цензорів»Євгенія Бєлорусець
«Зрив моєї виставки «Своя кімната» є показовим прикладом цензури насильством і повної безкарності таких «цензорів». Коли виставка була зірвана, охоронець побитий, приміщення пошкоджено, кілька дрібних ультраправих активістів взяли на себе відповідальність і радісно повідомляли про свої досягнення у соцмережах. Міліція відкрила справу, але винних знайти не змогла, і, здається, ця справа була закрита», – зазначає художниця.
Радіо Свобода звернулося до Нацполіції із запитом щодо перебігу розслідування цього нападу, а також нападу на виставку Давида Чичкана, і очікує на відповідь.
На переконання художниці, проблемою для України є те, що суспільство не завжди розпізнає цензуру, а відтак її можливості тільки посилюються.
Цензура – антиконституційна, і її в багатьох випадках би зовсім не було, якби вона розпізнаваласяЄвгенія Бєлорусець
«Цензура – антиконституційна, і її в багатьох випадках би зовсім не було, якби вона розпізнавалася у складному переплетінні українських подвійних стандартів. Наприклад, праворадикальна цензура насильством видає себе, зовсім як за радянських часів, за голоси «обуреної громадськості», які намагаються «навести лад», – каже Євгенія Бєлорусець.
«Українське тіло»
Ще раніше «Центр візуальної культури» покинув територію Києво-Могилянської академії після скандалу із виставкою робіт 18 сучасних українських митців «Українське тіло».
Експозиція відкрилася у лютому 2012-го, і була закрита тогочасним ректором вишу Сергієм Квітом як така, що містить порнографію. Після цього туди можна було потрапити тільки в рамках прес-показів. На підтримку відкриття виставки створили петицію, але це не допомогло.
З того часу арт-центр кілька разів змінював локації.
Наведений перелік закритих виставок за останні роки – далеко не повний, і не включає інцидентів, зокрема, і в регіонах. У квітні минулого року в київському арт-просторі «СКЛО» передчасно демонтували виставку «Виховні акти» наступного дня після її відкриття, а три роки тому у Сумах місцеві видання повідомляли про закриття експозиції «Рожево-голубий період» «через неднозначні відгуки відвідувачів».
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Малкович повідомив, що разом зі Стріхою покинув ПЕН-клуб через «парад членів»
