Анна Романдаш
«Українці в Польщі невидимі, але їм же так і краще», – пояснює Бартош Вєлінські, журналіст міжнародних новин у виданні Gazeta Wyborcha. Хоча Польща стала домом для приблизно двох мільйонів українців, менше ніж чверть поляків добре до них ставляться. Неприязнь підігріває польський націоналізм, історичні питання, а також страх перед збільшенням міграції в країну. Українці слабо інтегровані в польське суспільство, а тамтешній уряд не знає, що робити з мігрантами у майбутньому, вважає журналіст.
Українців у Польщі багато, і їх недолюблюють
Українські мігранти в Польщі – чи то студенти, чи працівники – залишаються осторонь громадського життя. Хоча вони знають мову і зовнішньо мало вирізняються. Багато українців живуть окремим групами – наприклад, у спеціальних гуртожитках для робочих, і майже не перетинаються з поляками. Хоча українських мігрантів багато, їх практично не помічають, пояснює Вєлінські. «Утім, їм так і краще», – додає він. За словами журналіста, ставлення багатьох поляків погіршується, коли вони дізнаються, що людина – з України, і бути «невидимим» та зливатися з місцевими – своєрідний захист.
Менше четверті поляків прихильні до українців, а сорок відсотків – негативно налаштовані. Ставлення до українців погіршилося в порівнянні з 2017 і сягнуло найнижчого рівня за останні десять років. «Велика кількість поляків – націоналісти, і в них виникають проблеми з меншинами», – говорить Вєлінські. Були випадки, коли українців били через акцент або експлуатували на роботі, а також обзивали на телебаченні – наприклад, у зв’язку із Волинською трагедію, коли польський ведучий назвав українців «ґвалтівниками».
На думку Вєлінського, негативне ставлення – багато в чому результат внутрішніх проблем у Польщі. «Між країнами є довга і складна історія і неоднозначне ставлення до різних історичних фігур», – говорить журналіст. Зокрема, найбільше конфліктів – стосовно фігур очільників УПА, а також трактування Волинської трагедії. У Польщі наголошують, що це був геноцид проти поляків. У такий спосіб, уряд підсилює негатив до українців та відволікає від внутрішніх проблем.
Наприклад, польський прем’єр Матеуш Моравецький заявляв про півтора мільйона українських біженців у країні і тим пояснював небажання Польщі приймати біженців із Сирії. Насправді, за чотири роки війни, менше ста українців отримали статус біженця. Коли інформацію спростували, то прем’єр-міністр пояснив, що українці не просять притулку лише тому, що в Польщі їм і без цього легко знайти роботу.
«Польщі потрібні українські мігранти, але офіційна політика така, що ми їх не приймаємо», – продовжує журналіст. Відповідно, українське питання залишається в підвішеному стані. З одного боку, польський уряд проводить певну національну політику та не має стратегії для інтеграції українців у місцеву спільноту. З іншого боку – економіка країни потребує іноземних працівників, а українцям серед них надають перевагу. За словами Вєлінського, парадокс у тому, що хоча українців недолюблюють, багато поляків бояться, що ті поїдуть з Польщі працювати в Німеччину чи далі на Захід.
Польський уряд підтримує Україну і заздрить Путіну
Україна – важлива тема польських ЗМІ, продовжує Вєлінські. Журналісти пишуть не лише про війну, але й про життя українців у Польщі, українську економіку та польсько-українські стосунки.
«Нас цікавить, чи Україна може стати нормальною країною – чи вона вступить в ЄС і вирішить свої проблеми», – говорить журналіст. Багато видань – зокрема і газета Вєлінського – мають в Україні власних кореспондентів і часто пишуть репортажі з місць подій. Хоча події на Сході та в Криму отримують найбільше уваги, також пишуть про те, що відбувається поза політикою.
Поляки переважно підтримують українців у війні з Росією. «Коли війна тільки почалася, то був великий страх, люди боялися агресії з боку Росії, що вона нападе і на Польщу, – говорить журналіст. – Зараз цього уже нема, і громадськість звикла до конфлікту в Україні». Наприклад, коли росіяни атакували українські кораблі в Азовському морі, то поляки не сприйняли це як щось надзвичайне.
«Польський уряд заздрить Путіну і тому впливу, який він має в себе в країні», – ділиться Вєлінські. На думку журналіста, нове керівництво країни хотіло б мати таку саму владу у Польщі та керувати громадською думкою, медіа і опозицією. «Путіна критикують, але багато в чому переймають його практики», – додає він.
За словами журналіста, чинна польська влада зробила багато, аби розширити свої повноваження та обмежити свободи в країні. Зокрема, державні телеканали дуже пропагандистські. Риторика уряду – проти Євросоюзу як демократичної спілки країн, і державні телеканали постійно наголошують на недоліках та бідах ЄС.
«Польський уряд хоче аби ЄС став суто економічною зоною без наголосу на спільних цінностях, які зараз асоціюються із організацією», – додає журналіст. Зокрема, влада зацікавлена у перевагах, які дає єдиний економічний простір, але не підтримує політику ЄС стосовно мігрантів чи свободи слова.
Вєлінські пояснює: зростання націоналізму в країні – результат пропаганди, яку поляки бачать по телевізору. Державні канали критикують майже всіх – за винятком тих, із ким польський уряд співпрацює. Наприклад, Віктор Орбан та угорська політична еліта – серед «друзів» польських політиків. «Польський уряд багато в чому переймає угорський досвід і отримує значно більше критики за це з боку ЄС», – говорить Вєлінські. Він пояснює – хоча угорський уряд значно далі відійшов від демократії, ніж Польща, остання цікавить ЄС більше через свій розмір та економічну вагу. Відповідно, конфлікт між керівництвом ЄС та Польщі росте.
Утім, польський уряд не все перейняв від Угорщини. Хоча влада і шукає способів збільшити свій вплив, однак не має приязних стосунків із Путіним. На думку Вєлінського, уряд Польщі все-таки зацікавлений в розвитку та стабільності України.