У час, коли багато європейських країн святкують століття своїх національних держав, американський історик Тімоті Снайдер попереджає, що насправді вони мають справу лише з небезпечним міфом. На публічній лекції, яку він читав у столиці Чехії, Снайдер нагадав, що національні держави, які нібито постали після розпаду імперій в Європі, проіснували недовго і їхній занепад спричинила, серед іншого, країна, яка мріяла про свою нову імперію – нацистська Німеччина. Нині про нову імперію мріє країна на сході Європи – Росія. Будь-яка європейська країна, що обере зараз шлях до «національної держави» поза Європейським союзом, буде приречена бути втягнутою до сфери впливу Росії, попереджає американських історик. Для розуміння цих процесів, як він вважає, ключовим є досвід і приклад України.
Свою лекцію в Міністерстві закордонних справ Чехії відомий американський вчений, професор Єльського університету та автор низки книжок з історії Європи 20-го століття Тімоті Снайдер назвав «Національна держава та Європа 1918 та 2018». З огляду на століття багатьох держав на сході Європи, що утворилися внаслідок розпаду Австро-Угорської, Російської та Оттоманської імперії, ця лекція могла бути святковою, але Тімоті Снайдер вирішив говорити не про успіхи, а про виклики.
І почав він з того, що ті, хто зараз розповідають про успіхи національних держав у минулому, чи мріють про їх «відновлення» поза Європейським союзом у майбутньому, живуть у полоні небезпечного міфу. Жодних національних держав на початку 20-го століття в Європі не було, стверджує Тімоті Снайдер. На заході континенту були імперії, які живилися за рахунок своїх колоній. А на сході спроби створити національні держави зробили болгари, греки, серби, які намагалися повторити цей успіх заходу. Але вони не враховували того, що Захід насправді успішний не тому, що має консолідовану національну державу, а тому що має доступ до ресурсів колоній.
Або Євросоюз, або новий пошук колоній
Тож коли нацистська Німеччина вирішила створити собі колонії прямо в центрі Європи, то постраждали якраз ці слабкі національні держави на сході. Німеччина не визнавала ці держави як суверенні, не визнавала і людських прав представників цих народів, точно так само, як не визнавали прав людини колоніальні держави поза Європою. Друга світова війна означала поразку європейців у колоніальній війні, вважає Снайдер.
Попри все, що вам говорять про Європейський союз, який нібито був створений, щоб національні держави не воювали між собою в Європі, – це міф
«Попри все, що вам говорять про Європейський союз, який нібито був створений для того, щоб національні держави не воювали між собою в Європі, це також міф», – говорить Тімоті Снайдер.
Він стверджує, що Європейський союз – це спосіб жити в Європі, не маючи колоній. Національні держави, як говорить Тімоті Снайдер, за своєю природою є слабкі, вони не можуть вижити без тих ринків та зв’язків, які дають лише колонії, або ж інтеграція. Саме втрата колоній змусила західних європейців створити Євросоюз.
Тож нинішня мрія популістів у багатьох європейських країнах про «національні держави» замість Євросоюзу, є, на його думку, утопічною. А її реалізація в Британії, з якої він почав свою лекцію, може скінчитися розпадом цієї країни. Адже вона не мала іншого досвіду існування, ніж імперія, або ж як частина Європейського союзу.
Якщо післявоєнна історія Західної Європи була історією втрати колоній, то на сході за залізною завісою цього не помічали, бо боролися за свою свободу, адже вони стали частиною іншої імперії, яку вибудовував Радянський Союз.
Для чого потрібен ЄС, найкраще розуміють ті, хто є поза ним
Те, що ЄС є необхідним для виживання європейських держав, особливо тих, що поруч із країною, яка і не мислить себе інакше, ніж імперія, добре розуміли східні європейці після падіння комунізму. Для чехів, поляків, угорців, і особливо для Балтійських країн, вступ до Європейського союзу, з його чіткими цінностями і правилами – на початку 1990-х років – був гарантією їхньої безпеки та процвітання. І смішно, на його думку, говорити про «розширення ЄС», бо на початку це був клуб західних держав, що втратили колонії, створений для подолання цієї проблеми, а проблеми європейського сходу їх не цікавили.
Євросоюз «за вуха тягнули», щоб він почав переговори про вступ нових членів на початку 1990х років, бо всі думали, що настав «кінець історії»
«Європейський союз «за вуха тягнули», щоб він почав переговори про вступ нових членів на початку 1990-х років, бо всі думали, що настав «кінець історії». І в ЄС зовсім не мріяли про те, що Польща, Угорщина чи Чехословаччина будуть членами Євросоюзу. Але вони мусили змиритися з наполегливістю, яку проявили ці суверенні держави, які розуміли, що їхній вступ до ЄС є умовою виживання їхніх народів», – пояснює Тімоті Снайдер.
Він нагадує, що східноєвропейські країни мали докласти чимало зусиль для того, щоб досягти критеріїв членства, щоб довести західному клубу, що вони гідні того, щоб їх прийняли. Бо більше за все вони боялися опинитися поза ЄС, де вони були б відкриті для зазіхань Росії.
Європейці забули, для чого їм був потрібний Європейський союз, говорить Тімоті Снайдер. Бо всередині не помітно того протягу історичних вітрів, який відчувається за межами ЄС. Але це добре розуміють люди, що опинилися саме в такій ситуації, тобто українці, говорить Тімоті Снайдер.
Українці чітко розуміють, для чого їм потрібний ЄС
Українці, які живуть, за словами Снайдера, «в одній з найбільш колонізованих країн світу», дуже чітко розуміють, для чого їм потрібний ЄС, так само, як це розуміли їхні західні сусіди.
Це також розуміють і в Росії, тому завданням Кремля є розвалити Європейський союз всіма доступними способами. Росія ніколи не існувала як національна держава, і не мислить себе в цих категоріях, пояснює Тімоті Снайдер.
Тому дуже важливо, щоб європейці почали розуміти, що їхні міфи про успішну національну державу, про роль Європейського союзу лише задля миру між національними державами, є лише міфами, і подивилися тверезо на своє майбутнє. Не випадково, як він говорить, образ, який змальовують поборники «національної держави» – це образ, в якому можна розгледіти ідеал старого колоніального минулого.
