Вже самі слова «Крим» і «Донбас» викликають страх у Білорусі – продюсер забороненого фільму

Чеські документалісти організували «показ солідарності» фільму білоруського режисера, чию стрічку було заборонено в Мінську. Документальний фільм «Моя бабуся з Марса», який показали 3 грудня у столичному кінотеатрі Světozor, розповідає родинну історію про те, як через окупацію Криму літня жінка опинилася відрізаною від своєї родини, розкиданої по всьому світу. Фільм, створений у копродукції з Україною, влітку мав світову прем’єру у Чехії на Їглавському фестивалі документальних фільмів й отримав добрі відгуки. А в жовтні фільм, вже відібраний конкурсною комісією на міжнародний фестиваль «Лістапад» у Мінську, було знято з програми Міністерством культури Білорусі.

Бабусі Зіні – 80 років. На свій ювілей вона хоче зібрати свою родину – дочку з онуком з Мінська, сина з Ізраїлю, внучок із Англії та Індії. Лише добратися до бабусі майже так само важко, як злітати на Марс, бо живе бабуся в окупованому Росією Криму. Героїня фільму, рідна бабуся режисера фільму Олександра Михалковича, нічим не відрізняється від інших бабусь, яких глядач звик бачити в Криму – живе у непримітному будиночку в Євпаторії, вирощує виноград, навчає 30-літнього внука, як жити і яку жінку треба вибирати.

Але вона має одну рису, яка сильно відрізняє її від людей навколо – бабуся Зіна не хоче заплющувати очі на те, що відбувається навколо неї, і називає речі своїми іменами. Війну між Росією та Україною вона називає війною, втечу своєї подруги з Донбасу в Росію називає зрадою, окупацію – окупацією. Через це бабуся Зіна має проблеми з сусідами, а її внук – проблеми з фільмом.

Вальтер Надь після показу фільму «Моя бабуся з Марса» в Празі

Після перегляду картини ми зустрілися з організатором акції Вальтером Надєм із чеського Інституту документального фільму. Він каже, що для чеських колег було боляче бачити, як у Білорусі нищиться кар’єра молодого талановитого документаліста.​

«Ви самі зараз бачили, що нічого політичного в цьому фільмі не було, але прокремлівський режим у Білорусі реагує на нього так істерично, тому що кримська тема знову стала гарячою через події останніх тижнів. Для нас було дуже боляче бачити, що в Білорусі нищиться кар’єра молодого талановитого документаліста Олександра Михалковича. Чи все це означає заборону на професію в Білорусі? Йому більше не дозволять знімати там фільми? Той вульгарний спосіб, яким йому заборонили показ фільму в себе вдома, нас обурив, нам це нагадало наші часи «нормалізації» (наступ реакції після придушення Празької весни 1968 року – ред.), тому ми вирішили провести тут у Празі світову прем’єру його фільму на знак солідарності з ним», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода організатор показу Вальтер Надь із чеського Інституту документального фільму.

Сам режисер Олександр Михалкович, який працював над фільмом протягом п’яти років, називає заборону свого фільму актом цензури. У своєму зверненні до друзів та колег, яке він опублікував на своїй сторінці в мережі Facebook, він наголосив, що цензура стосувалася не лише його фільму, але і фільмів колег, які, з тих чи інших причин, не сподобалися чиновникам міністерства.

«Цього року, як з’ясувалося, фінальне рішення про склад конкурсної програми ухвалює Міністерство культури Республіки Білорусь. Разом з моїм фільмом Мінкульт забанив фільм Андрія Кутіла «Стриптиз і Війна», новий фільм Андрія Кудіненка й інші фільми, відібрані на фестиваль. Ми засмучені тим, що білоруські глядачі не зможуть побачити фільми білоруських режисерів!» – написав режисер.

Режисер фільму «Моя бабуся з Марса» Олександр Михалкович і продюсер Ольга Чайковська

Про Крим просто не можна згадувати

Продюсер фільму Ольга Чайковська в інтерв’ю Радіо Свобода каже, що білорусько-українська команда, яка знімала фільм, передчувала, що проблеми з ним можуть настати, вже і самі зйомки було проводити непросто, долаючи сотні кілометрів до окупованого півострова, але те, що про Крим не можна говорити навіть у суто родинному контексті, не передбачали.

«Саме слово «Крим», саме слово «Донбас» викликають бурхливу реакцію. Люди бояться самих цих слів. Небажання говорити про це посилилося за ці п’ять років, поки ми знімали фільм. Ми не знімали політичний фільм. Таким його зробили обставини», – пояснює продюсер фільму.

Заборона лише збільшить кількість глядачів фільму – Надь

На тлі останніх новин, що надходять з України, про захоплення українських кораблів у Чорному морі, і про те, що син чеського прем’єра перебував в окупованому Криму, історія навколо півострова привернула увагу чеських телевізійників. Сюжет про заборону фільму про Крим показувало Чеське телебачення і в культурних новинах, і серед головних політичних подій.

Парадоксально, каже Вальтер Надь: фільм, який хотіли заборонити, тепер побачать набагато більше глядачів.

«Це насправді добрий фільм, і зробив його талановитий режисер. Ще перед прем’єрою на фестивалі в Їглаві фільм представили в фестивалі в Сараєві, де Олександр Михалкович отримав нагороду Docutalent 2018. Тому ми б не хотіли, щоб якась державна цензура могла перешкоджати початку цього діалогу молодого режисера з європейською документальною творчістю. Наш Інститут документального фільму вже рекомендував цей фільм нашим німецьким колегам із фестивалю Dokfest München, що є одним із найбільших у Німеччині, і будемо рекомендувати цей фільм іншим фестивалям. Звичайно, ми будемо звертати їхню увагу і на те, що на батьківщині режисера, в Білорусі, цей фільм було заборонено, – наголошує Вальтер Надь.

Глядачі в Їглаві в очікуванні на показ фільму «Моя бабуся з Марса»

Ольга Чайковська каже, що фільм «Моя бабуся з Марса», який знімався у копродукції з Україною, з копродюсером Ігорем Савиченком, невдовзі зможуть побачити українські глядачі.

«Ми чекаємо зараз відповідей від українських фестивалів, і сподіваємося, що український глядач зможе скоро його побачити, можливо, навіть у прокаті», – каже Ольга Чайковська.