«Радість зі сльозами на очах» – експерт про держбюджет-2019

Гості програми «Ваша Свобода»: Марія Репко, заступник директора Центру економічної стратегії; народні депутати Тетяна Острікова, Оксана Продан та Сергій Мельник

Верховна Рада має ухвалити державний бюджет на 2019 рік. Профільний комітет схвалив проект закону до другого читання. Депутати вирішили продовжити вечірнє засідання і ухвалити документ в цілому. Експерти та народні депутати в ефірі Радіо Свобода проаналізували головні цифри бюджету наступного року.

Віталій Портников: Пані Репко, що собою зараз являтиме державний бюджет? Як 2019 рік як рік виборів позначився на бюджетних статтях? Чи не позначився?

Марія Репко: Бюджет виявився кращим, ніж ми очікували. Особливо різниця між першим і другим читанням. Цього року Україні дуже важливо знову увійти у співпрацю з МВФ. Вимоги кредиторів наджорсткі, особливо щодо роздування бюджетних доходів, видатків і відповідно збільшення дефіциту. Тому якісь популістичні речі в нього просунути було надважко. Просування депутатських забаганок, улюблених стратегій – не можу сказати, що не відбулося зовсім. Але його масштаби могли би бути більшими. Тобто тут така «радість зі сльозами на очах».

Серед забаганок і передвиборчої «гречки» можна зазначити і розподіл коштів на спортивні майданчики регіональні, і повернення до бюджету такої ганебної штуки, як субвенція на соціально-економічний розвиток регіонів, яка, як підтверджує статистика, розподіляється саме між «коаліційними» регіонами, де влада, наближена до правлячої коаліції. Є мільярд на президентський фонд. Це також виглядає, як передвиборчі видатки.

Будь-яке збільшення видатків, яке не має під собою стабільного, гарного економічного підґрунтя просто тягне за собою інфляцію, девальвацію і кризи. Те, що цього (в уряду немає можливості суттєво збільшити соціальні видатки – ред.) не відбувається, надзвичайно добре. Передбачене підвищення пенсій військовим пенсіонерам, але серйозного роздування немає. Субсидії на ЖКГ з огляду на підвищення ціни на газ виглядають стриманими. Заклавши монетизацію субсидій наступного року, їх підвищення не заклали. Тому можемо мати перегляд бюджету всередині року. Це теж є ризиком.

Непропорційно збільшуються видатки на силовий сектор, у той самий час нічого не відбувається з іншими секторами. Збільшуються видатки на прокуратуру, МВС, при чому не на Нацполіцію реформовану, а на апарат МВС. В Україні на 100 тисяч населення чи то в 1,5 рази, чи то у 2 рази більше прокурорів, ніж у Європі. Те ж саме з іншими працівниками силових органів. Це є наслідком пострадянського дизайну цієї системи. Це стосується тюрем, всієї каральної історії.

Ми почали наближатися до цього (до філософії бюджету країни, яка живе за видатками, а не за забаганками політиків – ред.). МВФ поставив нам дефіцит 2,3%. І це радує. Але нам такі «стелі» має ставити не МВФ, а ми самі собі. Маємо всі можливості наступного року не оголошувати дефолт. Робимо нормальні речі з бюджетом, з фіскальної політики. Цей бюджет в принципі нормальний, якщо його брати у макропоказниках, не лізти у конкретні бюджетні програми. У ньому стриманий дефіцит, перерозподіл ВВП через держбюджет у 42%, що в принципі зависоко, але можемо на це піти. З МВФ можемо вийти на зовнішні ринки для рефінансування своїх боргів.

– Пані Продан, депутати мають сьогодні, я так розумію, до ранку працювати. Чому весь час з бюджетом відбувається така ситуація, що депутати мають сидіти до останнього моменту і ухвалювати бюджет в авральних умовах?

Оксана Продан: Багато негативних норм проходять саме під бюджет. Чи в Бюджетному кодексі, чи в Податковому кодексі. Ті речі, які не пройшли б ніколи у чомусь іншому, в цей «останній потяг» кидаються і... проходить.

У цьому році специфічним фактором прийняття бюджету є більше домовленості з МВФ і бажання отримати ще в цьому році транш, ніж наступні вибори. Швидкість прийняття, є багато мажоритарників, які сподівалися на абсолютно інші витрати на їхні округи – не всім дали те, що вони собі планували, хотіли або замовляли.

– Пане Мельник, як ви думаєте, дивлячись на цей бюджет, ми наближаємося хоча би трошки до цивілізованих норм розподілу коштів?

Сергій Мельник: Намагаємося. Якщо наступний крок буде зроблений, і ми перейдемо від основних напрямів бюджетної резолюції до бюджетної декларації, якими буде визначатися бюджетна політика, не потрібно буде чекати головного розпорядника, а зал визначатиме, чи це напрям підтримки аграрної політики чи це якість освітніх послуг, щоб ми розуміли, які задачі, якими засобами досягаємо мети. Ми рухаємося. На жаль, не так швидко, як хотілося б.

З точки зору ресурсу, бюджет збалансований, реальний. Є певне побоювання щодо коштів від приватизації, і є питання щодо обсягу коштів на субсидії. Але цей рік починали з тримісячної заборгованості, плюс міністерства змінили підходи до нарахування. В принципі цей опалювальний до наступного – тут немає якихось загроз.

Основне – боргове навантаження. 417 мільярдів – дуже значне! Момент по реструктуризації не достатньо використали. Співпраця з МВФ – маяк запозичення на зовнішніх ринках. Сьогодні дуже дорогі запозичення. На внутрішньому ринку ми сьогодні вже до 19% прийшли. Звичайно, складний бюджет.

– Пані Острікова, ваша фракція досить серйозно критикувала цей бюджет. Так от, ви будете за нього віддавати свої голоси?

Тетяна Острікова: Наша фракція не може підтримати цей бюджет. Очевидно, що він написаний не для українців і не для українських підприємств. Написаний для того, щоб отримати якомога швидше владою транш МВФ, щоб уникнути ганебного дефолту. Величезну кількість складають витрати на погашення державного боргу і його обслуговування. У цьому році це 28% усіх витрат, а наступного – це 34%. Це зростання є і показником того, що національна безпека під загрозою.