На Заході одностайні: Росія не може очолювати міжнародні організації – Маломуж

Інтерпол очолить не російський генерал. На виборах президента організації на конференції у Дубаї​ переміг представник Південної Кореї Кім Чон Ян. (Інші варіанти передачі імені – Кім Джон Ян, Кім Чжон Ян – ред.) За нього проголосувала 101 країна, в той час як генерал МВС Росії Олександр Прокопчук набрав 61 голос. Два роки Прокопчук є одним із чотирьох віце-президентів Інтерполу. І Росія продовжує впливати на чільні міжнародні організації – від ФІФА і НОК до ПАРЄ і ООН. Як на це реагує світ та Україна?

Олександр Лащенко: Пане Маломуж, те, що сталося в Інтерполі, – що це було? Справді за крок була організація до того, що її очолить генерал МВС Росії?

​Микола Маломуж: Російська Федерація у всіх міжнародних організаціях посилює свої позиції, у першу чергу політичні, і, зрозуміло, оперативні. У всіх міжнародних організаціях, починаючи з ООН, ОБСЄ, ПАРЄ, Інтерполу, працюють співробітники спецслужб Росії. Вони виконують стратегічне завдання, щоб формувати через ці організації модель впливу на світові процеси, на регіональні, на конкретні теми, пов’язані з міжнародним правом, з оцінками Росії у просуванні своїх інтересів або, як через Інтерпол, можливе використання у форматі кримінального переслідування або, навпаки, підтримки тих злочинців, які, наприклад, працюють проти України, але в інтересах Російської Федерації. Вони залучають механізми, щоб ці люди не потрапили в базу Інтерполу, щоб не розшукувалися і щоб не мали ефективний механізм пошуку цих злочинців по всьому світі.

Росія орієнтується на гегемонію у світі, хоча сьогодні не має такого потенціалу. Але вони мали розгалужену структуру спецслужб, ще від Союзу яка залишилася. А це була ідея проникнення у всі організації, впливи у різних країнах світу, проведення спецоперацій. З новим форматом Путіна, коли той прийшов на президентство, ця гегемонія і стратегія нової гегемонії піднялася. Вони використали всі активні заходи – офіцери були в цих організаціях, і так далі. Зараз розпочали питання – «починаємо комплексні заходи», як вони говорять, «в інтересах Росії» (спецоперації, впливи на вибори, потужні інформаційні кібератаки). Комплексно діють і ФСБ, Служба зовнішньої розвідки стратегічного рівня, ГРУ Генштабу і агентура, яка інфільтрована у різні організації або є представниками в конкретних міжнародних організаціях або в іноземних країнах. У пріоритетах – США, ЄС, Японія, Південна Корея. А Україна – це просто полігон, де вони повністю контролюють ситуацію або намагаються зараз керувати всім політичним процесом і інформаційним блоком, і економічним. І в перспективі сформувати оте потужне лобі.

У цій ситуації наша делегація відпрацювала в непоганому плані блокування цього призначення. Але вже і в Лондоні, і у Вашингтоні, і в Берліні впродовж 1,5 року ця позиція була сформована, що на керівні посади в міжнародних організаціях не призначають росіян, із урахуванням великих проблем і щодо України, і щодо Британії, і щодо Близького Сходу, і щодо США. Тому шансів практично у нього (Прокопчука – ред.) не було. 61 країна підтримала. Тому що це або союзники, або прихильники Росії, або бізнес-партнери.

– Олександр Прокопчук залишається віце-президентом Інтерполу. Він – українець, народився на Житомирщині, закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка, як і ви, пане Муженко. Ви були знайомі з ним? І ще: Олександр Прокопчук має брата. Як повідомило інтернет-видання «Дзеркало тижня. Україна» з посиланням на свої джерела, цей брат – Ігор Прокопчук, який очолює вже багато років постійне представництво України при міжнародних організаціях у Відні…

Микола Маломуж: Зовні були знайомі, тому що закінчували одного року – 1983-го. Я – юридичний факультет, а він (Прокопчук – ред.) – романо-германський. Бачилися у різних студентських організаціях, на військових зборах. Але після того він пішов у Житомирський обком комсомолу, а потім, як я орієнтуюся, пішов по лінії спецслужб, тільки вже Російської Федерації. Велика ймовірність, що його підбирала ще після романо-германського, як правило, розвідка тоді ще союзного значення.

Навіть у НАТО працюють не тільки військові, але й розвідники. Це нормальна практика, коли професіонали спецслужб безпекового, розвідувального або навіть кримінального сектору працюють у міжнародних організаціях. Навіть у США три президенти були директорами ЦРУ. У Росії представник розвідки, ФСБ – керівник Російської Федерації. Але найголовніше – суть того, що він виконує, тобто чи професійне завдання того ж Інтерполу, чи спецзавдання політичного керівництва і своєї спецслужби, яке суперечить принципам діяльності Інтерполу, об’єктивності проведення розслідування, і використовує свій статус для проведення спецоперацій проти інших країн, зокрема України. Більш високий статус дозволяв би йому (Прокопчукові – ред.) це робити більш ефективно.

Ми аналізуємо діяльність цієї особи (Прокопчука – ред.) по конкретних фактах впродовж усього періоду перебування, які він скеровував запити, які підписував рішення, які виставлялися картки за його ініціативи (на Дмитра Яроша, Арсенія Яценюка – ред.), які беззаперечно вкажуть на його заангажованість. І всьому світові це треба показати. Думаю, що частково вже показали. Але спецслужби, в першу чергу США і європейських країн, цим (цією інформацією – ред.) глибоко володіють. Тому питань у них не було.

Щодо брата, не можна людину звинувачувати апріорі, що вона вже винна, тому що – брат. Думаю, що МЗС України ще оцінить і Ігоря з цього огляду. Але одна з системних загроз – це використання спецслужбою родичів, тим більше, якщо перебувати за кордоном. Це та модель, яка завжди вразлива. Росія може це дуже ефективно використовувати. Якщо до Ігоря Прокопчука навіть немає сьогодні питань, треба, щоб він ту посаду зайняв у тому форматі, яка не була б вразливою для нього і для країни в цілому.

– Пане Геращенко, ви зазначили у «Фейсбуку»: «Росія сьогодні програла на цьому фронті світової гібридної війни, яку вона сама і розпочала». Тільки на цьому фронті, в Інтерполі?

​Антон Геращенко (переклад): Росія зараз постійно програє на фронті світової гібридної війни. З кожним роком міжнародна спільнота все більше і більше бачить, що Російська Федерація перетворюється на монстра, який знущається з прав людини, для якого не існує закону, який готовий присилати вбивць в Україну, у Британію, по всьому світі.

Українська делегація не могла допустити обрання представника Росії на посаду міжнародної поліцейської організації. Не може бути керівником Інтерполу представник держави, яка захопила частину території України, яка бомбить Сирію, яка регулярно використовує механізми Інтерполу для спроб арешту інакомислення по всьому світу.

Інтерпол, за задумом, має використовуватися тільки проти кримінальних злочинців – вбивць, злодіїв, шахраїв. За статутом Інтерполу, забороняється використовувати його для вирішення політичних завдань, для переслідування людей іншої раси чи релігії. А Росія постійно і регулярно намагається використовувати Інтерпол як політичний механізм. Представник Росії очолив би Інтерпол – «плюнули б у душу» всім вільним людям у світі.

– Пане Геращенко, за вашими даними, Олександр Прокопчук є не просто поліцейським генералом, а й кадровим співробітником російської розвідки, інфільтрованим в Інтерпол. Ви наполягаєте на цьому?

Антон Геращенко: Я отримав цю інформацію від тих людей, які працювали в КДБ і у Службі зовнішньої розвідки Російської Федерації, які поїхали на Захід і знають особисто цю людину. Він (Прокопчук – ред.) працював і в Москві, і в Україні співробітником Міносвіти Російської Федерації у 1990-х, займався програмами щодо міжнародного обміну студентів, а насправді займався шпигунством. Після приходу до влади Путіна Путін використовував співробітників спецслужб, розставляв їх по різних посадах. Олександра Прокопчука направили на зміцнення МВС, а далі пустили по лінії Інтерполу.

За Прокопчука проголосувала 61 держава! Тобто є ті держави, які все одно підтримали своїм голосом Російську Федерацію. Голосування було таємним, тому ми не довідаємося, хто і як голосував. Прокопчук залишається віце-президентом, але у нього не буде можливостей аж так сильно впливати на роботу цієї організації, як коли б він став президентом.