Видання The Economist наголошує: ніщо так не символізує віддалення України від Росії, як кампанія за незалежну від Москви церкву. А на сторінках американської газети The New York Times містяться міркування про релігійний розкол між Росією та Україною, його наслідки для інших країн. В статті аналітичного центру New Eastern Europe пишуть, що попри те, що величезна увага зосереджена на санкціях США та ЄС проти Росії через її дії в Україні, сам Київ не робить всього необхідного для підтримки цієї політики.
Видання The Economist наголошує: ніщо так не символізує віддалення України від Росії, як кампанія за незалежну від Москви церкву. Це, в свою чергу, обурює російського президента Володимира Путіна.
Путін часто повторює твердження, мовляв Росія та Україна – це «один народ», але анексією Криму та веденням війни на Донбасі він лише відштовхнув своїх сусідів, зауважують автори.
Ставки у цьому питанні величезні: для багатьох українців незалежна церква означає визволення з орбіти Москви. Президент України Петро Порошенко, наприклад, називає це частиною західної інтеграції держави. Для Кремля ж незалежна українська церква – це справжній виклик самому Путіну та його концепції «русского мира», мовиться у статті.
Автори також нагадують, що Синод у Константинополі скасував постанову 1686 року, згідно з якою українські православні церкви підпорядковувались Москві. Для російського керівництва, як релігійного, так і світського, рішення Константинополя становить собою серйозне порушення канонічного права. Російська православна церква, обурена діями Вселенського патріархату, вирішила розірвати з ним зв’язки.
Внаслідок цього «Московський патріархат оголосив, що його вірні зіткнуться з покаранням за молитви в церквах, що належать Константинополю, в тому числі на горі Афон в Греції, яка зараз є популярним паломницьким центром для російської еліти», – мовиться у статті.
Автори також нагадують, що всі ці події призвели до чималих занепокоєнь щодо можливого насильства як наслідок церковного розколу.
Американська газета The New York Times опублікувала міркування про релігійний розкол між Росією та Україною і його наслідки для інших країн.
Автор статті нагадує, що «зусилля Росії зберегти Україну «під пальцем» вже призвели до революції у 2014 році та війни, яка забрала понад 10 тисяч життів». Нова криза ж покликана прагненням української церкви до незалежності від Москви. Вона має глибокі історичні корені і може найближчими роками відобразитися на релігійних і світських зв’язках між багатьма країнами.
В самій Україні все це також матиме серйозні наслідки, переконаний автор. Нова незалежна українська церква знову отримає вплив і, ймовірно, захоче перебрати об’єкти, які зараз перебувають у розпорядженні Московського патріархату. Це, в свою чергу, дедалі більше погіршить відносини між двома країнами, мовиться у статті.
«Крім того, розрив відносинах між Москвою та Вселенським патріархатом може ослабити останній, якщо інші православні церкви послідують за Росією, відмовляючись від верховенства Константинополя. Такі шокові хвилі можуть вплинули на відносини між церквами, які опинились по обидві сторони розколу, змушуючи їх також розривати відносини. Церкви Польщі, Сербії та Сирії вже зайняли російську сторону», – зауважує автор.
Грецька церква також може пережити струс, оскільки низка грецьких священиків може підтримати Москву проти Варфоломія, припускає автор. Він нагадує, що багато службовців у монастирській громаді Афонського самоврядування в північній Греції, які розглядаються як «перлина у короні» Вселенського патріархату, мають проросійські настрої.
Загалом ця проблема обирати між сторонами торкнеться багатьох монахів, пише автор.
Греція та Росія – традиційні друзі – вже встигли опинитися на рівні політичних розбіжностей: «Афіни видворили російських дипломатів у липні за спроби вплинути на громадську думку проти угоди з колишньою югославською Республікою Македонія, згідно з якою малий сусід Греції буде перейменований в Північну Македонію», – нагадує автор.
«Так, Македонська православна церква, яка відійшла від Сербської церкви ще в 1967 році і не підтримувала діалог із жодною церквою, звернулася до Константинополя про незалежний статус Охридської архієпископії. Результат оскарження може залежати від того, чи обидві країни ратифікують угоду між Грецією та Македонією щодо назви останньої. Це, в свою чергу, могло б ускладнити ситуацію з Росією та іншими церквами, що протистояли автономії Охридської архієпископії, пояснює автор.
«Як і в більшості розколів в історії християнства, цей визначається стільки ж реальною політикою та національними інтересами, як і догмою. Канонічні проблеми можуть визначати політичну поведінку, тоді як політика часто диктує церковні події», – зауважує автор.
В статті аналітичного центру New Eastern Europe пишуть, що попри те, що величезна увага зосереджена на санкціях США та ЄС проти Росії через її дії в Україні, сам Київ не робить всього необхідного для підтримки цієї політики.
Очікується, що саме Україна має бути рушійною силою у запровадженні санкцій щодо Росії, щоб натиснути на неї і змусити припинити гібридну війну, мовиться у статті.
Україна, наприклад, хоча й синхронізувала свій список санкцій з американським «Кремлівським списком», вона не включила деяких ключових гравців з попередніх років. Наприклад, під час санкцій США з 2014 року Аркадій та Борис Ротенберґ були виключені. І лише внаслідок критики Сергія Лещенка про вибірковість цих санкцій список оновили, додавши ще 11 осіб та 30 компаній, у тому числі членів родини Ротенберґа, зауважує автор.
Незважаючи на всі оновлення, список санкцій в Україні все ще залишається «пористим», йдеться у статті. За даними Центру розслідувальної журналістики, ще 40 організацій та 25 осіб не відповідають вимогам американського списку.
Таку невідповідну санкційну політику в Україні може пояснити нестача політичної волі та слабка правоохоронна система. Вибірковість санкцій може пояснити те, що Росія має певні інтереси в Україні, а саме чимало бізнесу. Навіть перебуваючи під санкціями, Мордашов та Дерипаска, наприклад, змогли зберегти свій бізнес в Україні та придбати нові фірми.
Також в українському законодавстві все ще не вистачає положень Кримінального кодексу щодо порушень санкцій, що дозволяє легко уникати покарання, зауважує автор.
Такий підхід України щодо політики санкцій може послабити довіру до держави та підірвати підтримку з боку міжнародних партнерів, переконана автор.
НА ТЕМУ ПОМІСНОЇ ЦЕРКВИ В УКРАЇНІ:
Верховна Рада дозволила передати Андріївську церкву Вселенському патріархату
«Спроба перевороту чи самоізоляція». Як реагують на рішення РПЦ про розрив із Константинополем?
Порошенко про рішення РПЦ: «Ми на правильному шляху»
Росіянам припекло: томос для України здійняв переполох серед виборців Путіна
Церква України і «анафема Варфоломію»: мудре рішення роздратувало Кремль
Вселенський патріарх Варфоломій I під час вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду в Україні 1932–33 років. Київ, 26 липня 2008 року