Як пуерториканець закохався в українські народні танці й намагається донести їхню красу всьому світу

Орландо Паган – американець з родини пуерториканців, який досліджує традиції різних регіонів України, історію козацтва, Української повстанської армії – усе це, щоб якнайглибше розповісти про Україну через її танці.

Він ще підлітком закохався в український фольклор, виступав у танцювальному ансамблі «Сизокрилі», а тепер є його художнім керівником, а також ще двох шкіл українського танцю в штатах Нью-Йорку та Нью-Джерсі. Орландо Паган та його дружина прагнуть зробити українські танці не менш популярними у світі, ніж аргентинське танго чи австрійський вальс.

Орландо виріс у районі Бронкс у Нью-Йорку. У дитинстві займався бейсболом, мріяв стати зіркою кіно. Танцями захопився ще в середній школі – вчитель пообіцяв, тих, хто танцює, буде вчити також і акторській майстерності. Далі вступив у престижну нью-йоркську школу виконавських мистецтв. Знову ж таки, хотів на акторські курси, а взяли на танцювальні​.

Орландо Паган

«​Усі наступні чотири роки я лише те й робив, що танцював. Я вивчав балет, сучасний танець, джаз, чечітку (степ), африканські танці», – розповідає він.

Лариса Паган, яка з дитинства займалася українськими танцями, пригадує, як Орландо вперше з’явився в школі танцю Роми Прийми-Богачевської.

«Я пам’ятаю, у нас була репетиція, і пані Рома нас запитала, чи знає хтось хлопця, який уміє танцювати». Одна дівчинка подивилася навколо, підняла руку й каже: «Я знаю, але він не українець». «Не має значення», – відповіла пані Рома.

Коли вона подзвонила Ордандо й запропонувала йому прийти на репетицію українського танцювального ансамблю, він відповів, що навіть не знає, що це таке. Пуерториканець і не здогадувався, що погодившись, він знайде свою пристрасть.

Лариса Паган

«Раптом я побачив ці неймовірні кидки, вражаючі повороти, рухи, яких я раніше ніколи не бачив. Цей азарт, цей атлетизм і щось ще, почуття, яке в мене це викликало, яке я досі не можу пояснити. Я слухав цю музику, дивився на танцювальні рухи і відчував емоції, які можна порівняти тільки з тим, коли вперше закохуєшся. І тоді я сказав собі: «Не знаю, чи в мене це вийде, але я мушу спробувати».

Хоча Орландо був досвідченим танцюристом, гопак давався йому непросто: «У балеті ви мусите мати розвинуті м’язі, але вони гнучкіші, довгі. В українському танці ви робите стільки присідань і стрибків з нижньої позиції, що маєте бути дуже сильним, з великими м’язами на ногах. Минуло чимало часу, поки я зміг це робити з легкістю».

Родина була здивована його вибором, батькові було важко прийняти той факт, що один із його синів танцює​.

Орландо Паган з батьком

«Його улюбленим спортом був бокс. І тут я – танцівник. Але з часом він сказав, що пишається мною, тим, що я зміг досягти мети, яку сам перед собою поставив», – розповідає Орландо.

По закінченню школи Орландо довго себе шукав. Працював у фірмі батька. Створив з друзями музичний гурт. Час від часу брав участь у балетних виставах. Але, говорить, що б він не робив, ніколи не пропускав уроки українського танцю. Саме їм він завдячує тому, що в 32 роки був зарахований до трупи Танцювального театру Гарлема під керівництвом Артура Мітчела. Під час кастингу один із членів відбіркової комісії поцікавився «дивним хобі» латиноамериканського хлопця.

«Я тут бачу, що ти танцюєш українські народні танці. Покажи мені». – Я показав 4-5 танцювальних рухів. Звичайно, що це було моє найкраще виконання в житті», – пригадує він.

Орландо Паган

Тоді ж вони побралися з Ларисою. Зустрілися вони ще підлітками.

«Коли ми вперше побачилися, зустрілися поглядами – і все було як у кіно. Принаймні для мене. Таке відчуття, що все навколо уповільнилося, що крім нас нікого немає», – згадує Лариса.

«Я зайшов у кімнату, подивився і побачив біляву прекрасну дівчину. Вона подивилася на мене – і все. Це була вона. Але минуло ще 8 років, як ми почали зустрічатися», – ось так запам`яталася ця мить Орландові.

Орландо і Лариса Паган

А в 2003 році, як згадує Орландо, Рома Прийма-Богачевська попросила, щоб він разом з дружиною взяв на себе керування її школами танцю. Він досі пам'ятає той момент, коли вона запросила подружжя до себе додому на розмову.

«У неї був рак легенів, вона проходила хіміотерапію. Але в свої майже 80 років вона була такою сильною, такою потужною жінкою. І ми думали, що, звичайно, вона подолає рак. А вона почала говорити про те, що відходить від справ і хоче, щоб я опікувався школами в Нью-Йорку та Нью-Джерсі. Я сказав: «Я не знаю. Це велика відповідальність. Я не знаю, чи я того вартий». Вона сказала: «​Ти зможеш​. Ти є уособленням гарного вчителя і гарної людини…»​ Я поїхав на гастролі з трупою в Європу, а коли повернувся, дружина з другом зустрічали мене в аеропорту. Від них я дізнався, що вона відійшла в ту ніч. Вона так багато для мене значила – як материнська опіка, як ментор, як хтось, хто в мене вірив».

Аня Богачевська-Лонкевич, виконавчий директор усієї «танцювальної імперії», говорить, що її мати цінувала Орландо і як танцюриста, і як учителя: «Вона завжди підтримувала його танцювальну кар’єру. Він дуже динамічний танцюрист. Прекрасні стрибки, прекрасні повороти, він був чудовим партнером. Як учитель, він має талант до плекання людей, бачення їхнього потенціалу, розвитку. Він підтримує дисципліну, але з посмішкою. Дуже подібно до моєї мами, але вона була жорсткішою».

Орландо танцює гопака з ансамблем «Сизокрилі» на Союзівці в Нью-Йорку

Сьогодні Орландо Паган – художній керівник фундації та ансамблю «Сизокрилі». У нього за останні понад 20 років навчалися сотні дітей з української діаспори.

«Він настільки пройнявся українською культурою, що ми навіть не можемо думати, що він якоїсь іншої національності. Ми його всі сприймаємо як нашого рідного українця», – каже Галина Середюк, мама одного із учнів школи танців​.

«​Орландо і Лариса піднімають танці на інший рівень. Технічно це дуже складно, але це приносить дітям стільки радощів», – розповідає Тейлор Пірс, батько однієї з учениць подружжя Паган.

Як хореограф, Орландо уважно вивчає історію та культуру регіонів України: «Оскільки я не українець і хочу поставити танець, скажімо, з бойківського регіону, я намагаюся зробити все, щоб включити естетику й стиль цього регіону України. Якщо це танець із шаблями, я вивчаю історію Козаччини. Зараз я хочу поставити танець, який базується на історії УПА, і тому вивчаю цей період».

Орландо вірить, що навіть ті, хто не знає українську історію та культуру, будуть у захопленні від українських танців. Він пригадує, як уперше відео його виступу побачив брат.

Орландо Паган

«Він дивився і рухався в такт музиці, підстрибував і казав: «Вау!» і потім настала кульмінація. У фіналі гопака танцюристи кричать «Засвистати!», – вони їдуть через гори на конях у битву. Це настільки вражає, що треба бути зомбі, щоб не відчувати емоцій. Я пам’ятаю, він каже: ​«О, Боже!», «О, Боже!» – і в нього сльози на очах», – згадує він.

І саме тому, каже Орландо, українські танці повинні вийти за межі української громади. ​

«Я намагаюся зробити так, щоб український танець став настільки ж популярним, як, наприклад, балет, сучасний танець чи джаз. Я хочу донести його до інших громад. Я знаю,що коли вони це побачать, обов’язково закохаються. Їм сподобаються атлетизм, кольори, музика. Я вірю, що люди зможуть побачити українські народні танці як чисту форму мистецтва».