Східні танці по-луганськи

Олеся Василець виїхала з Луганська у 2014 році, адже збиралася вступати до Києво-Могилянської академії на магістратуру з журналістики. Сподівалася, що складна ситуація в її рідному місці вирішиться за рік, але сталося інакше. Крім навчання, ще однією причиною залишити рідний дім були погрози в соціальних мережах: у Луганську Олеся займалася активною просвітницькою діяльністю і ніколи не приховувала свою патріотичну позицію.

«Моя діяльність не була пов'язана з політикою, більше з культурою та освітою, але погрози були. Я відчувала, що АТО затягнеться. Думала, що це буде рік, трохи більше. Сподівалась, що зможуть повернутися батьки додому, поки я буду навчатися, але тепер всі живемо на Київщині», – розповідає Олеся Василець.

​

Коли дівчина приїхала до Києва, то вирішила відкрити свою студію східного танцю. Сама займалася танцями 13 років. За цей час змінила кількох викладачів, бо шукала власний стиль. Тепер, каже, готова надихати та навчати інших. Проте зіткнулася з головною проблемою – нестачею коштів.

«Я приїхала з однією тисячею гривень. Не було навіть грошей орендувати житло, потрібно було позичати. Коли я вступила до Києво-Могилянської академії на бюджет, то почала працювати одразу в трьох редакціях. Кошти були невеликі, але разом складалися в непогану фінансову картину», – каже Олеся.

За кілька місяців дівчина змогла відкласти 5 тисяч гривень – ці гроші й витратила на першу оренду студії в Ірпіні. Каже, було дуже важко знайти клієнтів, адже східні танці не настільки популярні в невеличких містах. Хоча запевняє, що східними танцями може займатися будь-хто.

«Жінки, чоловіки, діти будь-якого віку: від 3 до 80 років, – жартує Олеся. – У мене є жінки з великою вагою, які займаються. І вони худнуть, адже постійно тренуються та дотримуються правильного харчування. Східні танці – це дуже важкі фізичні навантаження, які потребують бездоганної концентрації на рухах. Але це – стиль, який допомагає набути жіночості, крім того, якщо є проблеми зі спиною, вам теж потрібні східні танці. І головне – це активні рухи, а отже, гарне самопочуття».

«Я вважаю, що від таланту залежить дуже небагато. Кожна людина з народження може танцювати і бальні, і народні, і східні танці, потрібно лише вірити у свої сили та щось робити», – додає Олеся.

Василіса й Софія – сестри. Їм по 10 років. Дівчата до східних танців займалися бальними, проте, розповідають, минулий викладач не знайшла з ними спільної мови, тож улюблену справу покинули. Але зупинитися і не танцювати не змогли. Бо, кажуть, це вже поклик душі. Тож, побачивши оголошення про східні танці, вирішили прийти на одне заняття.

«Ми думали, якщо нам сподобається, то обов'язково залишимося. Якщо ні, то мама знайде нам інші танці. Але ми спробували, у нас вийшло, і ми тепер постійно виступаємо. А ще в нашій секції тепер займаються наші двоюрідні сестри. Тож це вже сімейний гурток», – розповідає Софія.

Василіса й Софія танцюють у дуеті, вже неодноразово змагалися на турнірах.

«Нікого іншого не бачили й не пробували в дуеті. Просто разом спробували танцювати, і нам вдалося. Вирішили, що так і будемо продовжувати. Іноді репетицій нам замало, тож відпрацьовуємо рухи й удома. Звичайно, буває, що сваримося. Одна забула рух, інша швидше щось зробила, але потім заспокоюємося і знову разом все повторюємо», – каже Василіса.

Дівчата зізнаються, що у свої 10 років ще не дуже розуміють, про що саме танцюють. А у східних танцях кожен рух щось пояснює. Кажуть, що танок – про кохання. Та коли вони рухаються синхронно – це зачаровує. І однолітки в захваті.

Олександра Матвієнко займається півроку в дорослій групі. Каже, що спробувати свої сили у східних танцях було її мрією, але донедавна все не було нагоди. Та й студій поруч теж не знайшла. Коли прийшла на перше пробне заняття до Олесі, зрозуміла, що про східні танці майже нічого не знала.

«Ніколи не уявляла, що буде так важко. З боку коли дивишся, такі хвилі м'які, рухи легкі. Але коли починаєш танцювати, то одразу відчуваєш роботу м'язів. Потрібна дуже гарна фізична підготовка для виконання всіх цих рухів», – розповідає Олександра.

Тепер Олександра виступає на чемпіонатах та перемагає. Каже, що хвилини виступів розкривають нове «я» та мотивують до наступних кроків. Збирається продовжувати займатися східними танцями й надалі, адже знайшла свого тренера.

Олександра додає: Олеся зламала всі стереотипи, які раніше доводилося чути про переселенців.

«Коли тільки переїхали з Донбасу люди, дуже багато негативу чула про них. І подумки все рівно десь складався про них якийсь образ, хоча я й розуміла, що всі люди різні. Але Олеся – патріот. Вона робить стільки для того, щоб розвивати українську молодь, допомагати переселенцям. Вона зламала стереотип, що вихідці з Донбасу байдужі до своєї країни. Так само, як і стереотип про «інший» менталітет на сході України. Інший – це не обов'язково гірший. У нас абсолютне порозуміння. Мені подобається, що в Лесі – європейський підхід до всього», – каже Олександра.

Олеся Василець зізнається, що працювати подобається і з дітьми, і з дорослими. Зараз у її танцювальній студії 9 філій. Але мріє охопити всю Україну, щоб у кожній області були її центри. Поки що готується в цьому році втілити іншу мрію.

«Я дуже хочу до дня пам'яті Небесної сотні, щоб мої сто учнів у білих костюмах, зображаючи янголів, станцювали повільний східний танець зі свічками на Майдані. Це данина пам'яті та наша повага до всіх хлопців і дівчат, які загинули, захищаючи свободу України», – каже Олеся Василець.

Також у планах переселенки з Луганська – розвиватися в бізнесі, пов'язаному з робототехнікою та комп'ютерами. Крім того, Олеся Василець вже зараз веде онлайн-курси та майстер-класи для своїх земляків, як розпочати власну справу.

ПОСЛЕДНИЙ ВЫПУСК РАДИО ДОНБАСС.РЕАЛИИ:

(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу)