Короткотермінове перемир’я на Донбасі більше вигідне Росії – Тизенгаузен

Гості програми «Ваша Свобода»: Борис Тизенгаузен, експерт-міжнародник; Олег Жданов, військовий експерт.

Уже в неділю, 1 липня, на Донбасі має настати «режим тиші». Принаймні, у Мінську домовилися про чергове припинення вогню. Про «режим тиші» на Донбасі домовлялися вже понад десяток разів, але всі ці «шкільні», «великодні» та інші перемир’я були зірвані. Тим часом президенти США і Росії Дональд Трамп і Володимир Путін зустрінуться 16 липня цього року в столиці Фінляндії – Гельсінкі. Напередодні Москву відвідав радник президента Трампа з національної безпеки Джон Болтон і зустрівся зокрема з Путіним.

Ваша Свобода | «Припинення вогню» на Донбасі та розрахунки Путіна

Олександр Лащенко: Пане Тизенгаузен, а раптом буде це перемир’я з неділі – можна сподіватися на таке диво?

Борис Тизенгаузен: Звісно ні. Саме перемир’я не залежить від бойових угруповань, які стоять зараз одне напроти іншого. У більшій мірі, звісно, від російського війська воно не залежить. Ми всі прекрасно знаємо, від команди якої людини залежить.

​(Повна версія програми)

Короткотермінове перемир’я в даному випадку більше вигідне російській стороні – на час проведення Чемпіонату світу з футболу Росії не потрібне відволікання уваги на Україну. Але абсолютно жодної надії, так як і на півтори десятки попередніх.

На даний момент немає таких сфер і таких людей, які могли б повпливати і змусити Путіна вивести війська, якщо сам цього не хоче. У нас є дві величезні складові проблеми – війна на південному-сході і анексований Крим. Якщо бодай мікроскопічними кроками щодо сходу якось просуваємося, то щодо Криму абсолютно тупикова ситуація – Крим можна або віддати, або не віддати, але віддавати його при живому Путіні ніхто не збирається.

«Мінськ» і «нормандський формат» лишаються законсервованими інструментами, які зможуть працювати, якщо на те буде політична воля з Кремля.

– Пане Тизенгаузен, можливо, Дональд Трамп є тією людиною, яка може вплинути на Путіна у питанні справжнього перемир’я на Донбасі?

Борис Тизенгаузен: Ні. Лінія переговорів спецпредставника Курта Волкера і Суркова існує для того, щоб врегулювати, бодай рухатися у цьому напрямку. На думку самого Волкера, ці переговори зайшли у глухий кут – занадто суттєва різниця в розумінні перемир’я, миротворчої місії між Україною і Росією існує.

Що говорили радник Трампа і президент Росії після зустрічі в Москві

Щодо можливої зустрічі, то на неї теж особливо не слід покладатися. Можливо, за результатами її підпишуть обтічний документ – дотримуємося Мінських угод, налаштовуємося на якесь можливе перемир’я, обговорюємо миротворчу місію. Але не більше. Конкретної дорожньої карти не буде.

Як правило, зустрічі Трампа і Путіна в результаті супроводжуються загостренням в російсько-американських відносинах.

Трамп так і не перелаштувався з бізнесмена у політика. Він розглядає США, як бізнес-модель. Цей підхід не є поганим – він розцінює бюджет США, як власний, і намагається скрізь зекономити, як бізнесмен, чітко дивитися крізь призму бізнес-інтересів своєї країни. Якщо Україна вписується у цю модель бізнес-інтересів, будемо йому цікаві. Якщо ж ні – ні. І система противаг – Конгрес досить правильно практично на старті президентської каденції Трампа обмежив його у повноваженнях, розуміючи, що він є людиною досить імпульсивною.

Росія останнім часом глобально втрачає вплив у всьому світі. Росія дуже часто і нав’язливо пропонувала себе у ролі переговірника, сподіваючись отримати певні бонуси в інших місцях. Зокрема у переговорах щодо Північної Кореї. Сирія – Росія втрачає і цей важіль впливу.

Методи Росії силові – це створити проблеми у різних точках регіону і запропонувати світу вирішення їх. Можливі два варіанти розвитку – або ж відкриття нових так званих вогнищ, де Росія знову «заварюватиме» конфлікт, або ж поглибити цей конфлікт у нас.

Борис Тизенгаузен

Навіть цьогорічні персональні санкції доволі серйозно вплинули на деякі сектори економіки в Росії. Персональний санкційний тиск – це не панацея, але хороший інструмент.

Проте, коли російські олігархи заробляють основну частину своїх капіталів в Росії, поки вони бояться власних спецслужб більше, ніж іноземних, то ми не можемо вести мову про жодну внутрішню революцію.

– Пане Жданов, із 1 липня чергове перемир’я на Донбасі – буде воно чи ні?

​Олег Жданов: Ми вкотре наступаємо на ті ж граблі. Справа в тому, що в Мінську розмовляємо не з тими людьми, які ухвалюють рішення. Не очікую, що будуть якісь зміни. Тим більше на початку липня відбуватиметься саміт НАТО, а минулого разу перед Варшавським самітом НАТО у нас було надгаряче літо. Це, скоріше, може викликати конфронтацію на фронті та посилення обстрілів.

Симфонія війни: морпіхи тримають оборону на Приазов'ї – відео

«Порятунок потопаючого – справа рук самого потопаючого». Україна має чітко визначитися, хто є інша сторона конфлікту. Якщо інша сторона – Росія, то треба про це заявити офіційно і сідати за стіл переговорів за допомогою посередників із Російською Федерацією безпосередньо. Тоді можемо досягти результату. Все решта – ходіння по колу.

Путін поважає силу. Він і сам діє методами сили. Якщо його притисли капітально у Північній Кореї, то Росія тихенько включила задню і пішла не тільки з переговорного процесу, а й зробила вигляд, що Північної Кореї для неї зараз не існує.

Якщо вводимо воєнний стан на окупованих територіях і офіційно називаємо їх окупованими, то нам допомагатимуть усі – ніхто не миритиметься з війною на європейському континенті. І віднайдуться важелі впливу на Російську Федерацію не тільки для дотримання перемир’я, а й для переговорного процесу щодо врегулювання цієї кризи.

Олег Жданов

– Пане Жданов, у Сирії знову чергове загострення. З чим це може бути пов’язано? Можливо, це якийсь крок з боку Росії, щоб підняти ставки? Чи це просто збіг обставин?

​Олег Жданов: Щодо сирійської проблеми, то там Росія просто намагається зберегти свої позиції. Росію у Сирії може найближчим часом спіткати доля, як в Північній Кореї – під натиском військової сили Росія буде вимушена поступитися. Вже зараз поступається. Питання Сирії – це питання часу, наскільки США будуть зацікавлені у швидкому вирішенні цього питання.

Якщо ж ми самі не висуватимемо свої самостійні політичні вимоги, то США теж такий варіант влаштовує – затяжний конфлікт на сході України. Допоки у нас збройне протистояння з Російською Федерацією, а у світі всі це прекрасно розуміють на неофіційному рівні, ті ж США спокійно збирають кошти з країн-членів НАТО на європейському континенті. Як сказав Трамп, за безпеку треба платити.