Кримчанин Олександр Костенко: у російській в'язниці читає українською та чекає на кожен лист із волі

Кримчанин Олександр Костенко останні три роки перебуває в ув'язненні в російській в'язниці. Його справа стала прецедентом, коли в Криму російська влада засудила людину за участь у київських подіях 2014 року на Майдані. Правозахисний центр «Меморіал» визнав Костенка політичним в'язнем.

У російській колонії кримчанин читає українські книги та стежить за всіма новинами з України, чекає на листи з батьківщини. Для в'язнів Кремля такі послання ‒ ковток свободи й неоціненна моральна підтримка. Але є одна умова ‒ писати треба російською мовою, інакше листи не передадуть адресату.

Лист бранцю Кремля. Що співачка Руслана написала кримському політв'язню? (відео)

«Вітаю, брате! Пишу тобі й знаю, що ти будеш радий. Будеш здивований і будеш зігрітий моїми словами», ‒ так починає своє послання до Олександра українська співачка та громадський діяч Руслана Лижичко.

Руслана Лижичко

Вони не зустрічалися на Майдані, але в Руслани є відчуття, ніби стояли пліч-о-пліч.

«Писала як рідній людині. Я просто розуміла, якби я його побачила на Майдані, ми б відразу, за секунду, знайшли спільну мову. Це, знаєш, буває кровний брат, а буває духовний брат. Ось це ‒ духовний брат. І ти його будеш відчувати, навіть якщо в житті не бачила людини. Він ніде не зламався, він ніде не зрадив», ‒ говорить Руслана.

Кримська історія

У 2013 році кримський міліціонер Костенко оприлюднив схему торгівлі жінками, яку, як він стверджував, організували в Криму впливові росіяни та спецслужби двох країн. Через погрози й тиск він звільнився, переїхав до Києва, а коли почалися зіткнення на Майдані ‒ він був у центрі подій, допомагав медикам.

Друг Костенка Станіслав Краснов згадує, що після закінчення протистояння на Майдані Олександр волонтером вирушив на Донбас.

А через рік після подій на Майдані ФСБшники схопили Олександра біля його будинку в Сімферополі. Під час викрадення йому зламали руку, потім катували струмом. У Криму над майданівцем і колишнім міліціонером влаштували показовий політичний процес.

Олександра Костенко доставили на судове засідання. Сімферополь, 20 квітня 2015 року

Повний зал «беркутівців» і нині екс-«прокурор» анексованого Криму, депутат Держдуми Росії Наталя Поклонська в ролі обвинувача. Справедливого рішення Олександр і не чекав.

«Звичайно, обвинувальне, яке ще?! Я виправдувального не чекаю, тому що пані Поклонська оголосила, що хоче посадити мене на п'ять років», ‒ говорив Костенко в суді 15 травня 2015 року.

Тоді Олександру висунули два звинувачення: нібито він кинув камінь у кримського «беркутівця» на Майдані 18 лютого, а ще незаконно зберігав удома частину ствола пістолета. Підконтрольний Кремлю суд дав Костенку чотири роки та два місяці ув'язнення.

Історія з російської в'язниці

Під час процесу над Костенком продовжували знущатися в СІЗО.

«Стало від мого підзахисного відомо, що його в СІЗО три дні не годували, триває побиття... Нацистський лад, який встановився в Криму, він у принципі не викликає жодних сумнівів», ‒ коментував ситуацію тоді адвокат Олександра Костенка Дмитро Сотников.

Захист таки домігся скорочення терміну до трьох з половиною років позбавлення волі. Тепер Олександра тримають за дві тисячі кілометрів від дому ‒ в колонії міста Кірово-Чепецьк Кіровської області Росії.

Мати тільки один раз змогла побачитися з сином. Каже, що зовні він дуже змінився, потребує протезування ліктьового суглоба, бо рука майже не рухається.

«Я коли побачила його в 2016 році в колонії, у нього права рука нормальна, а ліва ‒ пошкоджена, травмована, зовсім тоненька... і він не може навіть ворушити кистю», ‒ каже мати політичного в'язня Олена Костенко.

У неволі Олександр заново вчиться ворушити пальцями, не падає духом. У бібліотеці колонії знайшов книги Франка та Гончара, читає українською. Чекає на кожен лист з волі.

Олена Костенко

Вікно свободи

Частину листів, які отримав Олександр в російській в'язниці, ув'язнений передав на зберігання рідним.

Листи Олександру Костенку

«Вони (політв'язні ‒ ред.), багато хто, думають, що нікому не потрібні, а коли до них починають приходити листи, у них піднімається настрій... Цей з Австралії: «Привет, друг, я не говорю по россии, это переводчик Googl так, извините. Есть люди, как я, в Австралии думает о вас. Джоан», ‒ зачитує один з тих листів брат політичного в'язня Євген Костенко.

Мама замість Саші написала відповіді всім людям, які надсилали йому листи підтримки, бо його відповіді з колонії не відсилають.

«Через півроку йому сказали: «Забери свої конверти, ми їх не відіслали», ‒ каже мати.

Всі дзвінки з колонії для Саші платні, коли додзвонюється, він просить рідних розповідати йому про важливі події в Україні.

«Я йому виписую новини й читаю рухомий рядок новин українських, він слухає ‒ так, коротенько», ‒ розповідає Олена Костенко.

Біда не приходить одна

Арешт Олександра дався взнаки всій сім'ї. Коли Сашу забрали, у мами Олени стався інсульт. Батько Федір зник безвісти. Чоловік їздив до Києва, щоб розповісти про те, як катували сина представники ФСБ у Криму. Батько Олександра зник дорогою додому, коли в'їхав на анексований півострів. Останнім з ним розмовляв телефоном молодший син Євген.

Фотографії батька Олександра Костенка

«Я йому зателефонував перед потягом. Він сказав: «Я їду до Сімферополя, тікай... поки я не приїду, щоб ти не перетнувся з ФСБшниками... потім я приїду ‒ будемо розбиратися». І він не приїхав», ‒ пам'ятає останню розмову Євген.

Євген Костенко

Майже за три роки про батька більше звісток не було. Але рідні та споріднені духом не втрачають надію на краще.

«Для нас кожен політичний в'язень ‒ це наша сила, це наш дух. Не просто не забувати їх або писати їм листи, а спиратися на них. Вони для нас ‒ авторитет. Вони для мене ‒ авторитет», ‒ говорить, завершуючи послання Олександру Руслана.

Ув'язнення Олександра має закінчитися в серпні цього року. На його повернення вже чекають.