Перед початком саміту «Групи двадцяти» у Китаї представники української влади передали канцлеру Німеччини та президенту Франції списки українських в’язнів у Росії та заручників на окупованих територіях з проханням натиснути на президента Росії у його сприянні щодо звільнення цих людей. Про це повідомила віце-прем’єр-міністр України Іванна Клипуш Цинцадзе. За словами правозахисників, кількість українців, утримуваних Росією з політичних мотивів вимірюється десятками, і більшість з них є кримчанами. До цих людей іноді немає елементарного доступу, але в української влади все ж є механізми для порятунку бранців, запевнила в інтерв’ю Радіо Свобода голова Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.
– Прокоментуйте, будь ласка, перебіг справи щодо Ільмі Умерова. Чи допоможуть йому, на Вашу думку, проведення акцій на підтримку і міжнародний розголос?
Росія, скажімо так, не перший раз не те, що на акції не звертає уваги, а й на міжнародні норми. Тому чхати їй на будь-які дії, на жаль
– Якщо говорити про саму російську владу, то на неї такі акції навряд чи будуть мати вплив, але важливо, що вони порушують тему і тримають її в інформаційному полі. Ці акції важливі для того, щоб привернути увагу інших громадян та інших держав, в першу чергу – європейських, які можуть вплинути на Російську Федерацію. Тому що Росія, скажімо так, не перший раз не те, що на акції не звертає уваги, а й на міжнародні норми. Тому чхати їй на будь-які дії, на жаль. Тому що така зараз держава. Але для того, щоб тримати в курсі всіх інших і таким чином досягати тиску на Російську Федерацію, такі акції – важливі.
– Крім, Ільмі Умерова, як сказав Рефат Чубаров, зараз близько 17 політв’язнів-кримчан на півострові. Які дані у вас? Як просуваються їхні справи у судах?
Зараз, наприклад, справа Євгена Панова – це також політв’язень. Але адвокати досі не можуть отримати доступ до свого підзахисного
– Я думаю, їх навіть більше. Якщо ми візьмемо, наприклад, справу «Хізб ут-Тахрір», це політична справа саме проти мусульман. Там лише 14 осіб вже під арештом. Далі – це справи пов’язані з переслідуванням учасників Майдану: Олександр Костенко і Андрій Коломієць. Це веж 16. Також ми бачимо, що жертвою ув’язнення, але в дуже цинічній формі став Ільмі Умеров. Тобто таких людей більше, ніж 17, тому що ці справи тривають. І ще є люди, які знаходяться на території Російської Федерації. І, на жаль, переліку всіх осіб ми не знаємо, тому що інколи ми не маємо доступу до всіх людей. Зараз, наприклад, справа Євгена Панова – це також політв’язень. Але адвокати досі не можуть отримати доступ до свого підзахисного. Якщо цих людей порахувати,то вже 20 осіб виходить.
– Як витягувати людей, до яких елементарно немає доступу. Як українська влада може їм допомогти?
–Тут є багато дій, які варто вчиняти. Вони різні, в різних площинах. Перші – суто практичні – надати адвокатів. Тому що, якщо чесно, лише адвокати можуть отримати доступ, хоч б інколи, до людини і зупинити катування, як це було в багатьох справах. По-друге, адвокат – це можливість спілкування людини за ґратами із зовнішнім світом. І тут треба розуміти, що це гроші за послуги адвоката, і тут постає питання чим може допомогти Україна в цих питаннях. Є справи, коли Україна шукала гроші, але здебільшого ці гроші шукають правозахисні, громадські організації або благодійні внески. І це велике питання, тому що справи тривають по два роки, як от Ахтема Чийгоза, справа «26 лютого». Тобто це важливе питання, про яке треба говорити.
На всіх можливих перемовинах та заходах треба говорити та вимагати звільнення всіх наших політв’язнів
Крім того, це дипломатичні дії, це тиск на Російську Федерацію. На всіх можливих перемовинах та заходах треба говорити та вимагати звільнення всіх наших політв’язнів.
Третє – це розробка механізмів. Тому що ми бачимо, що Росія багато міжнародних норм просто ігнорує і не бере їх до уваги. І тому тут треба розробляти нові механізми. Дуже дієвий механізм – економічний, тобто коли для Росії кожен день утримання наших громадян незаконно буде коштувати грошей. Зрозуміло, що на території Російської Федерації важко знайти доступ до цих грошей, але є багато власності, багато рахунків Росії як держави, або державних службовців за кордоном, на які можна вплинути і які можна заморожувати. Це, дійсно, може вплинути, але поки що такий механізм не розробляється. І далі – всі інші дипломатичні заходи.
– Нещодавно ваша організація оприлюднила моніторинговий звіт за липень. У звіті, серед іншого, йдеться про переслідування проукраїнських журналістів та громадських активістів, обшуки в їхніх помешканнях, заборону на виїзд із території півострова. Що це, якийсь новий метод гібридної війни?
– Якщо чесно те, що використовується в Криму, це вже не новий метод гібридної війни Російської Федерації, тому що вона у своїй державі щонайменше 10 років використовує такі методи. Що стосується журналістів-блогерів, то це передусім завдання просто ліквідувати інформаційний простір в Криму. Взяти його повністю під контроль влади, а також заборонити, щоб інформація з Криму виходила за межі півострова. Це мета переслідування журналістів. Що тут робити? Тут людині треба самій визначитися, чи вона залишається в таких умовах і буде боротися, чи все-таки розуміє ризики та виїжджає. Тут різні стратегії, як себе поводити.
Що стосується громадських активістів, то тут головна мета – просто знищити громадянське суспільство, щоб ніхто не міг з боку почути, що тут є люди, які не згодні
Що стосується громадських активістів, то тут головна мета – просто знищити громадянське суспільство, щоб ніхто не міг з боку почути, що тут є люди, які не згодні, тому що Росія хоче далі просувати міф про те, що начебто всі були згодні з анексією, окупацією. Але це не так.
– Якщо говорити про інші резонансні останнім часом справи, зокрема, про так званих «кримських диверсантів». Про що свідчить поява таких закидів?
– Це свідчать проте, що це справа також з категорії політично мотивованих, ми бачимо, що це велика провокація. Що стосується деталей, тут велика проблема, адже де-факто «влада» робить все, щоб адвокат, найнятий родиною, не отримав доступу до Євгена Панова, бо є що ховати. Якщо б це була чесна справа і, дійсно, люди були б у чомусь винні, то чому не допустити адвоката, чому не зробити засідання відкритим? Тож ховати є що: ховаються сліди тиску або сліди катування. Це вже чітка риса того, що справа сфабрикована. І на жаль, більше ми не знаємо, оскільки адвокат вже третій тиждень намагається отримати доступ. Вже є рішення Європейського суду з прав людини, відповідь за 39-ю статтею, де Європейський суд вимагає також доступу адвоката до підзахисного, але й досі Росія цього не виконала.
