Кожен новий Путін – це інший Путін – Курносова

Аби замінити Володимира Путіна, в якого сьогодні була четверта інавгурація на посаду президента Росії, потрібна людина масштабу Вацлава Гавела чи Андрія Сахарова. Так вважає російська політик Ольга Курносова. На її думку, політична система Росії надто міцно прив’язана до особистості новообраного президента. А представниця Центру міжнародних досліджень Олена Снігир не бачить підстав для змін статусу-кво в Росії найближчим часом – вона припускає, що він триматиметься ще 10-20 років.

Четверта інавгурація Путіна. Яких сюрпризів чекати світові та Україні? | Ранкова Свобода. Частина 1

Російська політик в еміграції Ольга Курносова поки не робить припущень, яким буде черговий термін президентства Путіна.

«Кожен новий Путін – це інший Путін. Кожен його термін відрізнявся від попереднього. Тому яким буде цей новий термін – дізнаємось найближчим часом, тому що незабаром буде затвердження нового складу уряду, і ті скандали та гризня, яка відбувається зараз, багато про що говорять. І нам дуже цікаво, яке співвідношення умовні силовики та умовні системні ліберали матимуть в новому уряді», – зазначає вона в ефірі Радіо Свобода.

Окрім складу майбутньої верхівки влади, на думку опозиціонерки, має й зовнішній фактор, зокрема позиція Північної Кореї. В цьому контексті нещодавня зустріч північнокорейського лідера Кім Чен Ина з президентом Південної Кореї Мун Чже Іном, на її думку, не на руку Кремлю.

«Якщо північнокорейське питання буде вирішене, то все менше в Путіна залишається аргументів для того, щоб торгуватись із Заходом. Тому для нього ситуація дійсно найгірша з усіх його термінів».

Курносова припускає, що протягом наступних шести років Путін може шукати собі наступника, а також розглядати інші варіанти, які дозволять йому безпечно залишити посаду президента.

Ольга Курносова

«Можливі якісь зміни в системі управління – наприклад, посилення ролі прем’єр-міністра. Як ми пам’ятаємо, той термін, коли «місцеблюстителем» був Дмитро Медвєдєв, за великим рахунком, основні рішення, як і раніше, ухвалював Путін. Тому, власне, нічого не заважає повторити цю схему», – міркує вона.

Однак причин говорити про остаточне усунення Путіна від влади у видимому майбутньому політична діячка не бачить.

«Вся система побудована таким чином, що він її очолює. Вона така путіноцентрична. Для того, щоб прибрати Путіна, треба змінити систему. Недарма Сурков сказав, що сьогодні Росія – це Путін, а Путін – це Росія. Він говорив не про країну, а про систему влади».

Ця система, на переконання Курносової, настільки міцна, що для її зміни потрібні зусилля непересічних особистостей.

«Сьогоднішня Росія набагато більше схожа на Радянський Союз, ніж будь-коли. Власне, якщо говорити про тих людей, які могли б цю систему зрушити, то це мають бути дуже потужні не просто політики, але й люди з дуже серйозним моральним та інтелектуальним досвідом. В Радянському союзі був Андрій Дмитрович Сахаров, у Чехословаччині – Вацлав Гавел. Сьогоднішній Росії дуже потрібна людина такого масштабу», – вважає вона.

Провідний фахівець Центру міжнародних досліджень Дипломатичної академії України Олена Снігир також не бачить підстав для близьких змін у політичному середовищі Росії.

Олена Снігир

«Ніяких об’єктивних передумов для того, щоб Росія змінювалась, щоб змінилась внутрішня політика, зовнішня політика, а тим більше – щоб з’являлись якісь нові політичні альтернативи Володимиру Путіну або російській політичній системі, я не бачу», – зізнається вона.

На думку Снігир, Захід почав реагувати на агресивну зовнішню політику Москви тільки після того, як ця політика зазіхнула на західні демократії – наприклад, втручанням у вибори США. Однак вона підкреслює, що ракція Заходу має підстави бути поступовою.

«Одномоментне падіння Росії, атака на Росію або виключення її зі світової економічної системи матиме дуже погані наслідки для багатьох інших країн світу. Цього Захід намагається теж не допустити і якось домовитись із Москвою».

Директор Інституту аналізу і прогнозування Юрій Лісничий припускає, що Росія схилятиме Захід до домовленості, за якою західні країни поступляться інтересами України. Втім, в успіхи таких спроб він не вірить.

Юрій Лісничий

«Навряд чи Захід може дозволити зараз країні, в якої економіка заледве тримається в двадцятці, в якої насправді є серйозні запитання до фінансової стабільності, сідати з ними і внаслідок якихось агресивних дій, говорити на рівних. Це дещо схоже на ситуацію з Північною Кореєю, коли немає інших аргументів, окрім аргументів бездумної сили», – порівнює він.

Аналітик припускає, що кремлівські фахівці з зовнішньої політики чітко розуміють межі дозволеного. Однак деякі питання для Москви лишаються принциповими – наприклад, анексований Крим.

«Крим і все, що пов’язано з Кримом – це, напевно, будуть найболючіші нюанси в питаннях до Путіна. Він якомога сильніше намагається відтягнути це питання. Насправді багато в чому завдяки кримському питанню з’явилося питання донбаське – щоб відволікати увагу і сконцентрувати увагу на іншій проблемі, а не на цій».

Однак Лісничий впевнений, що Путін не наважиться підвищити ставки у протистоянні із Заходом.

«Як би Путін не пробував взяти до набору своїх козирів і північнокорейське питання, і сирійське питання, ці козирі в нього потроху вибивають, їх не залишається. Шантажувати світ однією Україною і тут створювати додаткову напругу теж не вийде. Європейське розуміння і навіть певні нормативні документи чітко визначають Росію відповідальною за те, що відбувається на Донбасі», – стверджує експерт.

Олена Снігир робить висновок, що, попри західний тиск, Росія не зміниться найближчим часом.

«Поки що я не бачу в середньостроковій перспективі шансів на зміну цієї системи. Незважаючи на санкційну удавку, падіння економічного розвитку, ще якісь негативні чинники, в Росії достатньо запасів для того, щоб протриматись ще 10, а то й 20 років», – прогнозує вона.

Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі

​