В окупованому Луганську продовжує діяти Українська православна церква Київського патріархату. Донські казаки пікетували Свято-Троїцький кафедральний собор УПЦ КП ще до війни. У 2014 році бойовики захоплювали священика. Проте богослужіння українською тривають.
«Так, у Луганську служать. Як збереглася парафія, запитуєте? З Божою допомогою», – каже владика Афанасій (Яворський), єпископ Луганський і Старобільский, керуючий Луганською єпархією УПЦ КП.
Зараз єпархія перебуває в евакуації в Сєвєродонецьку. Владика Афанасій порадив про життя УПЦ КП в окупації поговорити безпосередньо з отцем Анатолієм (Назаренко), настоятелем Свято-Троїцького кафедрального собору в Луганську.
Великдень в окупації
«О пів на десяту вечора у Хресній ході брали участь десь із 50 парафіян. Пізніше, години до 12-ї зібралося близько сотні людей», – розповідає отець Анатолій.
В окупованому Луганську вночі діє комендантська година. Її скасовують кілька разів на рік – на Новий рік, Різдво та на Великдень.
«Біля нашого храму також чергували наряди «поліції» – але все пройшло спокійно», – каже настоятель Свято-Троїцького собору.
Святкове богослужіння, як і всі решта в холодний час року, проходило не у великому кафедральному соборі – його обігріти нема грошей. Службу правили в маленькому храмі святої великомучениці Варвари, розташованому в будівлі єпархіального управління на цій же території.
На світлинах зі сторінки у Facebook видно, що людей на службах зазвичай небагато. Але на щоденних і навіть недільних службах і в інших храмах не завжди аншлаги. Як же оцінити: сотня вірян у церкві Київського патріархату на Великодній службі на окупованій «русским миром» території – це багато чи мало?
Казаки ставили священика на коліна й до стінки
Луганськ і до війни був вотчиною Московського патріархату. Міськрада обласного центру роками відмовляла УПЦ КП у виділенні земельної ділянки для побудови храмів. Врешті-решт єпархія викупила ділянки у приватному порядку і за два роки, з 2011-го до 2013-го, кафедральний собор збудували.
Патріарх Філарет править першу службу у луганському Свято-Троїцькому соборі, 20 липня 2013 року
Коли кафедральний Свято-Троїцький собор приїхав освячувати особисто патріарх УПЦ КП святіший Філарет, його зустріли досить численним пікетом. Майоріли прапори донського казацького війська, Прогресивної соціалістичної партії Наталії Вітренко, чорно-жовто-білі знамена російських монархістів. Частина з пікетників була у казачих одностроях, подекуди можна було побачити «георгіївські стрічки». Увесь цей шабаш виглядав як пролог до «русской весны», до якої лишалося трохи більш, ніж півроку.
Пікет під час освячення Свято-Троїцького собору. 20 липня 2013 року
Коли розпочалася окупація, багато луганців-патріотів, а саме з них складалася громада, мали рятуватися від переслідувань бойовиків.
«Я – місцевий, з Кам’яного Броду (найстаріший район Луганська. – ред.), все життя тут прожив. Куди я бігтиму? І що, залишати єпархію?» – запитує отець Анатолій.
Йому 70 років, колишній вчитель, у минулому Анатолій Назаренко брав участь у політичному житті. Головував в обласному відділенні Української республіканської партії «Собор», член «Просвіти».
«Влітку 2014-го у єпархії під час обстрілів облаштували бомбосховище. У нас переховувалися до 100 людей. Тоді було усяке. Захоплювали казаки храм, мене на коліна ставили й до стінки ніби розстрілювати збираються. Казали, що я «фашист», «бандерівець», погрожували родині… «Ну, який я фашист – подивіться на мене», – казав я їм. Потім слово за слово, виходили на якусь розмову з ними», – згадує отець Анатолій.
Повсякдення храму у Facebook
Хроніка церковного життя – на сторінці у Facebook: «Минулого місяця наш собор відвідали представники ООН, а днями – представники місії ОБСЄ. Міжнародні спостерігачі цікавляться життям і турботами нашої церковної громади, потребами храму та безпекою його вірян». (29 січня 2018 року)
Отець Анатолій за службою. Жовтень 2017 року
До Дня святого Миколая учні недільної школи «Янголятко» при Свято-Троїцькому кафедральному соборі отримали рюкзаки з канцтоварами, книжки, розмальовки, настільні ігри, солодощі з Харкова і Києва. Також усім присутнім роздали часточки просфори на здоров'я, яку для луганських парафіян передав особисто Київський патріарх Філарет.
«Довгий час Свято-Троїцький кафедральний собор був без ікони над одним із входів. Було проблемою знайти робітників, машину, справа постійно переносилась і відкладалась. Ситуація прикра, невідомість – та все-таки було вирішено відслужити молебень на початок всякого благого діла. Майже одразу після молебня – дзвінок. З’явилась машина, готові робітники. У той же день на соборі було встановлено Почаївську ікону Божої Матері». (28 серпня 2017 року)
Напередодні проголошення «поза законом»
У лютому угруповання «ЛНР» ухвалило «закон», яким зобов’язало усі релігійні об’єднання упродовж 6 місяців зареєструватися у так званому «міністерстві юстиції». На сьогодні парафія Свято-Троїцького собору КПЦ КП не має такої «реєстрації». Якщо цього не зробити, у липні громада Київського патріархату буде, так би мовити «поза законом» для угруповання «ЛНР», що визнане в Україні терористичним.
Сповідь. Літо 2017 рік
Владика Афанасій, єпископ Луганський і Старобільський, посилається на Женевську конвенцію, яка забороняє переслідування мирного населення за ознакою релігійної належності. Та настоятель собору отець Анатолій просить вирішити, як бути з «реєстрацією», на найвищому рівні – він підготував листа на ім’я і владики, і предстоятеля УПЦ КП патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.
Утім, закрити парафію для окупаційної адміністрації не становило би жодних проблем. Минулого року Свідків Ієгови проголосили «агентами СБУ і «Азову», «знайшовши» у них проукраїнські листівки. Що зупинило б так зване «міністерство держбезпеки ЛНР», якби воно захотіло «знайти крамолу» в храмі Київського патріархату чи єпархіальному управлінні, де є козацький музей з гаслом «Ще золотіти нашій булаві»? Цьому не завадить жодна «реєстрація».
З іншого боку, існування невеличкої громади Київського патріархату може бути вигідним для окупаційної влади. Так само, як і робота українського музично-драматичного театру, який діє в Луганську. І те, й інше для тамтешньої пропаганди – свідоцтва того, що бойовики – «не проти України, а лишень борються проти хунти».
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
УПЦ (Московського патріархату) в час війни України з Росією
Кому служать священики Московського патріархату?
Полонені на Донбасі і Московський патріархат. Що може зробити церква?