Україна розірвала з Росією договір про економічну співпрацю, припинив дію договір про військово-технічну взаємодію. З України висилають російських дипломатів. Це відбувається на тлі зростаючих обсягів торгівлі між державами та російських інвестицій в український бізнес. Чи справді Україна настільки незалежна від Росії та іншого виходу немає, чи це лише питання політичної волі та фінансової зацікавленості української політичної та бізнес-еліти? Про це в ефіри Радіо Донбас.Реалії розповів економіст Борис Кушнірук.
– Чи дійсно Україна настільки економічно пов’язана з Росією?
Торговельні відносини з країною, яка здійснила агресію проти України, продовжуються
– Торговельні відносини з країною, яка здійснила агресію проти України, продовжуються. Проблема у тому, що ми зіштовхнулися, не тільки Україна, а й увесь світ, із новою системою проведення війн. Вони ведуться у різних площинах і можуть мати надзвичайні наслідки для функціонування країни.
Росія – досі найбільший партнер України. Але у 2013 році це було десь 35%, а зараз 9%
Щодо партнерства з Росією, вона – досі найбільший партнер України. Але у 2013 році це було десь 35%, а зараз 9%. Окрім того, вся економіка суттєво просіла, загальний експорт та імпорт просів, тому ця частка більша, якщо брати в абсолютних числах.
Але повністю ці торговельні стосунки між Росією та Україною не припиняться. У деяких випадках є або критична залежність від Росії, або вимушена, коли будь-які інші рішення будуть вкрай економічно невигідні для самої України.
Ми припинили практично повністю всю співпрацю у військово-промисловій сфері. Ми припинили угоду про економічну співпрацю, тому що вона включала і військово-технічну співпрацю, енергетичну, космос та інші сфери діяльності.
Ухвалення рішення про те, що ми розриваємо цю угоду – де-факто відбулося значно раніше, у 2014-2015 роках. Тому я б не перебільшував значення цього кроку.
Росія переважно для нас була сировинною територією: нафта, газ, вугілля. А росіяни переважно імпортували з України саме готову продукцію
А залежність, на жаль, залишається. Це ті сфери, у яких ми наразі найбільше імпортуємо у Росії. Вона переважно для нас була сировинною територією: нафта, газ, вугілля. А росіяни переважно імпортували з України саме готову продукцію.
Є критична залежність – ситуація з ядерною енергетикою
Зараз у нас є критична залежність – ситуація з ядерною енергетикою. Ми постачаємо ядерне паливо з Росії, з «Росатому» для 9 з 15 енергоблоків в Україні. А з 2021 році ми лише ще на один енергоблок почнемо поставляти палива Westinghouse, звідки зараз постачається лише на 6 енергоблоків. Для такого типу реакторів, які у нас є в Україні, можуть виробляти продукцію лише «Росатом» та Westinghouse.
– Чи може «Росатом» просто припинити постачання ядерного палива в Україні на ці 9 українських енергоблоків?
– Для усіх цих енергоблоків є річний запас, щоб був час щось думати. Але це суттєві ризики та одна з причин, чому, на мій погляд, Україна повинна вирішувати питання на рівні Ради національної безпеки про переведення. Врахувати певні ризики, пов’язані з юридичними оскарженнями з боку «Росатому». Адже він може подати у міжнародні суди та вимагати відшкодування збитків.
Також враховувати збройну агресію з боку Росії. Потрібна політична воля і юридичний супровід для ухвалення рішення. Це більше питання не економічної, а політичної площини.
Якщо ми переходимо на використання палива Westinghouse, то ми отримуємо певні можливості домовлятися зі Сполученими Штатами Америки.
Борис Кушнірук
– Віктор Медведчук (кум російського президента, учасник переговорів у Мінську, очільник організації «Український вибір» – ред.) в інтерв’ю для BBC казав, що у Європі Україну ніхто особливо не чекає і не варто нехтувати ринками, які вже давно є з Росією. Ви із цим не погоджуєтеся?
Ми диверсифікуємо свою економіку і робимо її за стандартами Євросоюзу, ми зможемо постачати свою продукцію по всьому світу.
– Ні. Ба більше, враховуючи, що ми диверсифікуємо свою економіку і робимо її за стандартами Євросоюзу, ми зможемо постачати свою продукцію по всьому світу.
Згадаймо кризу, яка почалася з четвертого кварталу 2012 року. Ми втратили понад 30% експорту в Росію у 2013 році ще до агресії. Не тому, що була політична складова, це була суто економічна ситуація.
Ця критична залежність від Росії була однією з причин, чому на початок 2014 року ми мали абсолютно голий бюджет
Ми постачали інвестиційні товари у Росію – труби, метали, обладнання, що потрібно російській економіці. А коли в Росії почалося падіння інвестиційного попиту, теж у четвертому кварталі 2012 року, у нас обвалився експорт у Росію. Ми почали відчувати величезні проблеми з постачанням. Ми мали проблему залежності від російського ринку вже тоді. Ця критична залежність від Росії була однією з причин, чому на початок 2014 року ми мали абсолютно голий бюджет, а не лише тому, що «регіонали крали».
Потрібно йти в Європу і диверсифікувати ринки збуту своєї продукції, усвідомлюючи, що ми поки що не можемо повністю відмовитися від Росії.
Є ще приклади, де ми залежимо, хоча й не так критично. Коксівне та бітумінозне вугілля, для металургійних галузей, ми купували у Росії на мільярди доларів. Якби ми захотіли відмовитись, то технологічно б не змогли його замінити.
– Залежність зменшується у ці роки?
– Ні, пропорція така ж. Обсяги практично не змінювались.
Ще один напрямок, де ми залежимо. У 2017 році ми дуже наростили закупку мінеральних добрив. Уряд, в інтересах компаній, які належать Фірташу, ввів заборонювальне мито на імпорт. Наші аграрії вимушені купувати міндобрива значно дорожче в Україні. Але проблема у тому, що міндобрива – це простий вид добрив, у яких до 90% витрат – на газ. Тож кінцева ціна залежить від ціни на газ.
У Росії хімічні підприємства отримують газ на значно дешевших умовах, ніж вони експортують газ з Росії, міндобрива з Росії значно дешевші ніж ті, які є у світі.
– А бенефіціар Фірташ?
– Коли ухвалили рішення про блокування, це підприємства, які контролюються Фірташем.
– Виходить, олігархату вигідно підтримувати стосунки з Росією, а не йти у Європу? І це головна причина економічної залежності України від Росії?
– Ні. Коли виникає технологічна залежність, то її не можна просто так позбутися. Щоб зняти залежність, потрібно не просто фізично розривати зв’язки, а максимально диверсифікувати економіку та зробити її більш складною. Якщо продукції з більшою доданою вартістю виготовляється більше, то залежність від сировини з Росії буде скорочуватися.
А якщо просто відмовитися від сировини з Росією, зупиняться підприємства, падіння надходження до бюджету, доходу населення.
– Тобто у цьому зацікавлені не лише власники підприємств?
– Так. За ці роки незалежності ми перетворили свою економіку з низьким рівнем доданої вартості. Переробка дуже нескладна. Тому ми залежимо від багатьох сировинних факторів. У нас така залежність від енергетики, тому що ми споживаємо її в рази більше. На опалення житлових приміщень йде у чотири рази більше тепла, ніж у Німеччині. У цьому винні усі, а не Порошенко, адже це триває не перший рік.
– Петрові Порошенку закидають «Роттердам плюс», зв’язки з Ахметовим.
– Я лишаюсь прихильником, щоб ціна на усі енергоресурси, у тому числі й вугілля, котувалися за рівнем міжнародних ринків. Це той факт, внаслідок якого припинаються будь-які можливості зловживання з різницями на ціни.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу)