Київ – Українські торговельні обмеження щодо російських товарів хоч і з запізненням, але вдарять по економіці агресора, вважає колишній міністр економіки України та економічний експерт Володимир Лановий. І уточнює: Україні варто було запровадити їх значно раніше, навіть попри те, що збитки від цього для Української держави будуть більш відчутні. Про зиски і втрати від запровадження Україною та Росією взаємних торговельних санкцій у 2016 році експерт поділився своїми міркуваннями в ефірі Радіо Свобода.
– Чи є обсяги торгівлі між Україною та Росією достатньо великими, щоб взаємні санкції помітно позначилися на їхніх економіках?
Зменшення поставок українських товарів в Росію для нас буде більш відчутним, ніж зменшення поставок російської продукції в Україну
– Варто зазначити, що обсяги торгівлі України з Росією і навпаки є нерівнозначними в абсолютному й відносному розрахунках. Російські поставки в Україну були більшими, а українські в Росію – меншими. Наш експорт в Росію складав приблизно 25%, в той час як російський імпорт в Україну – біля 40%. Поки що залишається поза санкціями поставка газу в Україну, хоча вона значно зменшена. Але реверсний газ – російського походження, і ми від нього поки що не відмовляємося. Звичайно, через ці обставини зменшення поставок українських товарів в Росію для нас буде більш відчутним, ніж зменшення поставок російської продукції в Україну.
– Але ж саме газ і становив основну частину імпорту з Росії до України. Не секрет, що Росія має більші обсяги національної економіки. Чи не вийде так, що Росія українських санкцій не дуже помітить, а от Україна зазнає відчутних втрат?
– Тут треба знову ж таки вдатися до відносних показників: поставки наших товарів і послуг в російську економіку складали приблизно 7-8%. В той час як російська поставка в Україну була до 40%. Зараз вона на третину зменшилася, зараз це приблизно 30% поставок в Україну. Але, звичайно, шкоди від таких навіть симетричних обмежень, крім газу, для нашої економіки буде більше. Тому говорити про дзеркальні якісь реакції поки що не варто. Наш уряд останнім часом трохи перебільшує та вдається до демагогії.
– А чи зможуть такі економічні важелі впливати на політику, приміром на ситуацію на Донбасі. Чи загасять вони агресію Росії чи, навпаки, можуть ще більше її розпалити?
Давно варто було приєднатися до західних санкцій. Проти агресора, проти цієї воєнної експансії в Криму і на Донбасі треба було діяти так, як діють всі країни у військові часи – адекватними, економічними обмеженнями
– Ми приєднуємося до санкцій проти Росії, які запровадили інші європейські країни, а також американських санкцій. Вони все-таки додають якусь силу. Давно варто було приєднатися до західних санкцій, навіть не дивлячись на те, якою є політика Росії відносно України. Проти агресора, проти цієї воєнної експансії в Криму і на Донбасі треба було діяти так, як діють всі країни у військові часи – адекватними, економічними обмеженнями. Але навіть із запізненням – це додасть труднощів російській економіці. Згадаймо, що і ціни на нафту падають, і є величезний борг, 52 мільярди, за судовим розглядом справи Ходорковського, плюс український внесок – все це разом буде серйозно обмежувати економіку Росії. Якби не той золотовалютний запас, який вони зробили за десять років, то Росія вже б відреагувала в політичному, військово-політичному відношенні, а так вона буде триматися, тому що для них такі політичні зиски важливіші, ніж економічні.
– Чи зможуть українські експортери компенсувати свої економічні втрати на інших ринках?
Нам треба переходити на більш сталі і більш платоспроможні ринки
– Українські виробники давно б мали переключатися на інші ринки, тому що торговельні відносини з Росією є несталими і такими, які приносять неочікувані втрати, відмови, розриви контрактів – все це приносить збитки нашим окремим постачальникам. Нам треба переходити на більш сталі і більш платоспроможні ринки. Але, звичайно, це стосується не тільки ринку ЄС. Нам треба шукати ринки в різних напрямках. Оскільки ринок ЄС, його споживчі потреби неадекватні споживчим потребам Росії: Росія все-таки використовувала переважно нашу продовольчу групу, а для ЄС можуть бути необхідні інші товарні позиції. Тому перед українськими виробниками та експортерами попереду велика робота.
