Звіт: ЄС не готовий до швидкого реагування, розпрацьовує «військовий шенген»

Чи готова Європа до швидкового реагування у випадку військового конфлікту? Як сатло відомо зі спеціального звіту Євросоюзу, пересуванню європейських військ і техніки може перешкоджати не так кордони, яких вже давно нема, як громіздка європейська бюрократія. Європейські фахівці з’ясували, що вони мають обтяжливе законодавство щодо транзиту вибухових речовин та небезпечних матеріалів, а також непристосовану до військових потреб дорожню й залізничну інфраструктуру. Нині ЄС оприлюднив плани створення безкордонного «військового шенгену», який дозволить арміям і техніці оперативно з’являтися там, де цього потребуватиме критична ситуація

Якими би потужним та модерним не було військове оснащення країн ЄС, для того, аби воно було швидко направлене в потрібне місце у потрібний час, поки що умов немає. Надто багато ще існує, по-перше, бюрократичних перепон, скажімо, щодо перевезень вибухонебезпечних продуктів, чи, загалом пересувань військової техники з однієї країни співдружності в іншій. По-друге, дорожня інфраструктура країн-членів ЄС після завершення Холодної війни зазнала так би мовити, невійськової адаптації: мережа європейських шляхів насамперед вибудовувалася з урахуванням потреб торгівлі, а не військової необхідності.

План дій щодо створення цього, так би мовити, безкордонного «військового шенгену» для полегшення транспортування військ та обладнання в межах Європейського Союзу був оприлюднений у середу в Брюсселі єврокомісаром з питань транспорту Віолетою Булц.

«Перше, до літа держави ЄС мають скласти список військових потреб, і це буде звірене з нашими планами транспортної інфраструктури. На основі цього ми складемо список проектів подвійного (військового й цивільного) застосування. Ці проекти, зокрема стосуватимуться зміцнення мостів для можливого транспортування військової техніки», – заявила у середу єврокомісар із транспортних питань, наголошуючи, що ця ініціатива не може насправді називатися «військовий шенген», бо стосуватиметься виключно країн ЄС, без винятку, включно із 5-ма країнами, які не входять до військово-політичного блоку НАТО.

Другим фокусом для досягнення вищої військової мобільності буде гармонізація та спрощення митних, прикордонних, адміністративних перешкод у транспортуванні вибухових та небезпечних продуктів, – пояснила єврокомісар Булц, додаючи, що «наразі ці речі дуже уповільнюють та перешкоджають військовій мобільності».

ЄС хоче могти бути напоготові, не згадуючи Росію як загрозу

Обґрунтовуючи необхідність змін та реорганізації європейських транспортних шляхів та регуляторних правил, єврокомісар із питань транспорту Булц дипломатично оминає називати Росію загрозою, але наголошує, що ця адаптація диктується необхідністю ЄС бути напоготові.

«Ми намагаємося застрахуватися, на випадок, коли оборонні речі буде треба активізувати, й ми виявимося спроможними це зробити. Я – за вічний мир, але не хочу бути заскоченою зненацька і бути неготовою відреагувати, коли цього вимагатимуть умови. Нам відомо, що світ дуже непередбачуваний, і ми є свідками багатьох змін, які сталися за останні роки і навіть місяці», – пояснила Віолета Булц.

Високий представник ЄС із зовнішньої та безпекової політики Федеріка Моґеріні переконує, що «покращуючи військову мобільність в рамках ЄС, ми можемо бути більш ефективними у запобіганні криз, успішному розгортанні наших місій та швидшому реагуванні на виклики. Це буде ще одним кроком у поглибленні нашої співпраці на рівні ЄС, також в рамках Постійного структурного співробітництва. Єдиний спосіб для ЄС бути ефективним у сучасному світі якраз і є співробітництво».

Напередодні деякі дипломатичні джерела ЄС пояснили: «ці пропозиції мають практичний вимір, але їхня ціль очевидна в той час, коли загострюється напруга із Росією». Дехто з європейських лідерів у приватних розмовах в кулуарах євроустанов зауважував, що нині «ми вже не можемо сказати, що конфлікт у Європі неможливий».

«Військовий шенген» вже діє між країнами Балтії, решта Європи відстає

«Дорожня карта», яку оприлюднили в Єврокомісії, насамперед, містить визначення потреб у військовому транспортуванні та окреслення інфраструктури, яка може бути використана для його переміщення.

Ініціативи ЄС щодо полегшення військових пересувань у межах співдружності вже неодноразово вітав генсекретар НАТО Єнс Столтенберґ. Генерал Бен Годжес, колишнього командувач американськими силами в Європі зі свого боку зауважив, що «військовий шенгенський простір потрібен, адже росіяни на своїй території мають повну свободу пересувань. Ми повинні також мати можливість так само швидко рухатися, щоб для стримування розташовувати наші військові сили проти ворожого потенціалу».

Так само, як 26 країн-членів Шенгенської зони скасували контроль на своїх внутрішніх кордонах, «військовим потрібна така ж свобода пересування в межах ЄС, як і у вантажівок із яблуками з Польщі, які прямують до Франції», – пояснив американський генерал.

Характерно, що так би мовити, «міні-шенген» уже існує в балтійських державах Естонії, Литві й Латвії, де завдяки внутрішнім угодам була адаптована і дорожня мережа, і скасовані всі бюрократичні перешкоди, що могли з’явитися на шляху пересувань військ, танків чи іншої техніки з одієї держави до іншої.

Але в Європейському союзі все це залишається значно складнішим, і, як пояснив на умовах анонімності чиновник однієї із брюссельских євроустанов, «у разі конфлікту ми не матимемо сьогодні часу для пошуку практичних маршрутів або завершення бюрократичних процедур для переміщення танкової техніки, скажімо, з Нідерландів до Естонії».

Військовим потрібні ширші дороги, міцніші мости, вільні тунелі й спрощені митні процедури

Дипломати кажуть, що якнайшвидше мають бути створені необхідні інфраструктури, вільні для руху тунелі, а дороги й мости повинні бути достатньо широкими й міцними, щоб витримувати вагу транспортованих військових матеріалів. «Для цього ЄС повинен спільно адаптувати всю інфраструктуру, особливо, у Східній Європі, де у цьому є нагальна потреба», –пояснив один з європейських військових чиновників.

В ЄС інформують, що запланували співфінансування близько десятка транснаціональних коридорів, однак, рішення про їхнє виконання, а також про їх використання у військових цілях є суверенними питаннями держав-членів.

Нині, коли напруга із сусідньою Росією, яка не припиняє «брязкати зброєю» досягає нових висот, європейці, які об’єднуються у військовий союз, першим кроком якого було створення «Постійного структурного оборонного співробітництва» (PESCO), шукають шляхи покращення своєї військової логістики.

Елізабет Брау, аналітик із Атлантичної Ради, коментує: «позиція Росії полягає в тому, щоб знову зосередитись на захисті своєї території. І ми можемо мати все найнеобхідніше обладнання, але якщо ми не зможемо направити його туди, де воно може бути найефективнішим, то воно абсолютно не має сенсу».