Білецький про імовірність перевороту, «водевіль» справи Савченко і спілкування з Аваковим

«Влада вирішила погратися в силовий сценарій» – таким чином народний депутат, лідер партії «Національний корпус», засновник полку «Азов» Андрій Білецький прокоментував обшуки на заводі «АТЕК» у Києві. В інтерв’ю Радіо Свобода Білецький переконував, що ніяких порушень закону з боку «Азову», «Національного корпусу» не було. Гість студії сказав, що «Національний корпус» доведе цю справу до суду і разом з іншими патріотами не дозволить «монтувати нову диктатуру» в Україні. При цьому Білецький зазначив, що в Україні не буде військового заколоту. Водночас, за його словами, значна частина фронтовиків не зброєю, а як ідею готова підтримати силову зміну влади. Причиною цього Білецький називає ситуацію всередині України – «економічну, соціальну, політичну, моральну деградацію».

​

Олександр Лащенко: Події навколо заводу «АТЕК» у Києві. На ваш погляд, що сталося – підсумовуючи подій п’ятниці 23 березня?

– Влада вирішила погратися в силовий сценарій. Вона вирішила політично залякувати, політично репресувати і по можливості політично дискредитувати патріотичний рух і національний рух як такий. Я думаю, що такі мрії були дуже давно. Але зараз вирішили, що вдалий момент – на хвилі переляку суспільства довкола всієї цієї брудної історії з Савченко, власне кажучи. Зараз дуже легко викликати негатив до будь-кого – до добровольців, патріотичних рухів і так далі.

Я думаю, що було сподівання залякати, дискредитувати. Наприклад, я думаю, що вони думали, що буде так, що або вони знайдуть якусь зброю, або вдасться підкинути якусь зброю. Насправді такі спроби сьогодні були, але «Беркут» зі своєю зброєю і вийшов.

– «Беркут»?

– «КОРД». Як це зараз називається? Ще якимись там словами. Від цього не сильно міняється обличчя цієї інституції.

Тобто, якщо б була зброя, якщо б вдалося прийти до силового протистояння, то можна було би крутити на тому емоційному фоні (я ще раз кажу), який зараз є в суспільстві довкола Савченко, було б дуже класно дискредитувати патріотичні, націоналістичні сили.

– Директор департаменту комунікації Національної поліції України Ярослав Тракало наголосив, що жодні політичні чи громадські формування, які можуть перебувати на території заводу «АТЕК», «не є предметом зацікавленості з боку Національної поліції».

– Давайте розглянемо, як на мене, цю абсолютно нікчемну версію влади. Там справді надзвичайно жахлива і заплутана історія. Там вже три чи чотири, чи п’ять вже господарів цього заводу, які пов’язані з різними…

– До речі, пане Білецький, на ваш погляд, коректно ж сказати, що територія заводу «АТЕК» – це база «Національного корпусу»? Чи «хаб?» Чи як?

– Ні. Коректно буде казати про те, що приблизно 20 соток землі у 2014 році були взяті в оренду тоді ще добровольчим батальйоном «Азов», на якому була повністю зруйнована двоповерхова будівля, навіть без даху і жодного вікна, яка два роки руками хлопців-рекрутів, які йшли на фронт, вони там і тренувалися, і реально працювали. Було безліч журналістів, є безліч відео з цього матеріалу, як хлопці власними руками, всі ми абсолютно, включаючи мене, брали участь у відновлені цього заводу. У нас не було грошей, тому це розтягнулося на надзвичайно довгий… Не заводу, а колишньої їдальні заводу насправді.

– А загалом територія скільки приблизно?

– Там фантастично величезна територія. Вона розбита на декілька секторів, які між собою поділили ці господарі. Там декілька господарів, на цій території. І цих 20 соток – це єдине місце, яке не зруйноване на заводі. Вивезені там основні тримаючі металоконструкції і так далі. Потім почали його руйнувати на будматеріали. Єдині, хто щось залишив і робив, творив, а не ламав, – це був «Азов». Але це 20 соток. Ці 20 соток були домом для більше ніж 1,5 тисячі хлопців, які пішли на фронт через «АТЕК». Це був рекрутинговий і тренувальний центр на ту хвилину. Зараз полком він майже не використовується. Там справді є база набору рекрутів і все. Все інше перетворилося на такий собі молодіжний хаб. Відсотків на 20 має стосунок до «Національного корпусу». Мабуть, найбільший у Києві безкоштовний соціальний спортзал.

Ми будемо доводити цю справу до суду. Тому що дозволяти починати монтувати нову диктатуру в країні – це занадто дорого для всієї нашої нації. Ми діяли в рамках закону. Хоча ми зібрали більш ніж тисячу людей за декілька годин. І, повірте, було б і дві, і три, і чотири тисячі людей до вечора, якщо б ця ситуація не вирішилася. Але ми діяли максимально ввічливо, максимально за законом. У нас є факт, ми змусили їх відфіксувати цей факт. Ми будемо доводити ці речі…

– Від імені «Національного корпусу»?

– Безумовно. Ми будемо доводити ці речі і від імені, наприклад, побитих хлопців, пограбованих людей, від пограбованих ветеранів. Ми будемо доводити до суду… Я теж буду. Ми, депутати-«азовці», депутати-націоналісти, а там було дуже багато депутатів, всі «свободівці»… Насправді багато хто дзвонив і хотів під’їхати, але ситуація вже вирішувалася.

– Ви особисто як народний депутат України звертатиметеся кудись?

– Так, безумовно.

– До речі, ви спілкуєтеся з міністром внутрішніх справ України Арсеном Аваковим?

– Наприклад, сьогодні (у п’ятницю – ред.) не спілкувався. Хоча було б логічно.

– А загалом?

– А загалом, я думаю, людина логічна може зрозуміти, що я залишаюся «азовцем».

– Це ж підрозділ Нацгвардії.

– Абсолютно точно. І колишнім «азовцем» я себе жодним чином не вважаю. Мало того, я вважаю, у мене така справа, як бути куратором, умовно кажучи, полку. І полк входить у структуру Нацгвардії. Як це трапилося – теж абсолютно зрозуміло кожній нормальній людині. Тому що абсолютна більшість добровольців попала у структури МВС. Тому що в армії тоді заборонялося створювати добровольчі підрозділи.

Тому, так, у мене є спілкування з тим же міністром внутрішніх справ, але воно стосується виключно полку «Азов». І робити з цього якісь абсурдні заяви і так далі – смішно. У політичному плані, я думаю, сьогоднішній день (23 березня – ред.), вчорашні обшуки у активістів у Дніпропетровській області і вся моя абсолютно політична діяльність показує, що політично ми точно не союзники.

– З Арсеном Аваковим?

– А в тому плані, що я буду і далі думати… От сьогодні ми передали три нові снайперські комплекси. Не держава їх купила, нічого. Передали у полк три нові снайперські комплекси…

– …тобто з командуванням Нацгвардії, наскільки я вас розумію, є повна координація?

– …це не державні кошти. Ми знайшли тут ці кошти. Два з яких, комплекси, не мають реально аналогів в Україні – 338.

Так, я все одно курую полк. І таким чином я спілкуюся з Аваковим щодо того, що стосується полку.

– Звісно, тему Надії Савченко ми обійти не можемо. Ви вже встигли на цьому тижні прокоментувати. Якщо я вас правильно зрозумів, ви вважаєте, що тут має бути більше робота (щодо Надії Савченко) не стільки прокурорів і суддів, скільки психіатрів. Я вас правильно розумію?

– Моє внутрішнє переконання як людини, я не фахівець, що ми маємо ситуацію з клінікою. Учорашнє відео, з того, що я побачив…

– Те, що пред’явили у Верховній Раді… Ви ж були присутні й голосували за зняття недоторканності з Надії Савченко, за затримання, але не голосували за арешт.

– Але не голосував за арешт. Поясню свою позицію. По-перше, вчорашнє відео ні в чому не поміняло мою позицію. Навіть підтвердило, що вона – психічно хвора. Єдине, що вразило вчора – це те, що вони возили цю зброю справді з «ДНР» і мали справу з цими…

– З Рубаном, маєте на увазі?

– Це, безумовно, бридко. І це дуже деморалізує. І я думаю, що, власне кажучи, у цьому контексті, коли піде суд до кінця, до рішення суду доживе виключно ось ця історія. Тобто контрабанда зброї і зв’язки з «ДНР».

В іншому – про що ми говоримо? Так, це неадекватна ситуація. Так, це неадекватна людина. Її справою повинні займатися психіатри, а не правоохоронні органи. Влада хоче висмоктати з пальця якусь сенсацію, вона хоче налякати народ. Що хоче сказати влада всіма цими історіями? Вона хоче сказати просту річ: при нас не стало краще, у більшості речей при нас стало гірше, ми справді крадемо, ми справді не народили національної ідеї, ми нічого не зробили, ми наполовину зруйнували навіть армію рівня 2015 року, у нас провали на зовнішньополітичному фронті, у нас кожен день гинуть абсолютно люди і так далі, але, як співав Кобзон перед виборами 2004 року, «лишь бы не было войны».

Тобто вони будуть робити все для того, аби казати: але при нас є якась стабільність! І от лякати такими речами. Ми можемо говорити всерйоз про військовий заколот, який складається з двох людей – з «шістки» Медведчука і психічно хворої людини?!.

– Ви вважаєте Рубана людиною Медведчука?

– Це, безумовно, так і є. Тобто про якого всі знали в 2014-му, 2015-му, 2016 році. Я абсолютно певен, що СБУ вела і має по ньому (Рубану – ред.) матеріали про всі ці роки. Я абсолютно у цьому певен. Навіть у мене є невеличкий інсайд, скажімо так, з цього приводу. Але не чіпала його. І психічно хвору людину. І вісім співробітників СБУ або людей, які працювали тимчасово на СБУ. Ну, військовослужбовці, яких там…

Тобто теракт, військовий заколот – двома людьми?!. Тобто всі, на кого вони опиралися, виявляються, всі вісім, або співробітники, або співпрацюють з СБУ.

Так, ми можемо говорити про щось брудне, про щось неприємне, воно повинне мати свою оцінку, у тому числі юридичну. Тому я вважаю, що давно пора зняти недоторканність взагалі зі всіх депутатів. Тому я голосував за зняття недоторканності, тому я голосував за притягнення. Але, вибачте, голосувати за те, щоб вона сиділа в тюрмі – навіщо влада дає трибуну і продовжує…

– Ви вважаєте, що знову образ жертви з Надії Савченко роблять?

– Так. І вони будуть продовжувати цей водевіль до нескінченності, власне кажучи. Відправте у психіатричну палату. І з палати «вєщать» політичні речі, мені здається, значно складніше, ніж з камери СІЗО.

– Пане Білецький, я хотів би, щоб ви прокоментували заяву Надії Савченко ще до цих подій. Минулого тижня, коли вона прийшла вперше на допит (чи як це назвати?) у СБУ (тоді ще не позбавлена депутатської недоторканності) та заявила потім пресі: «Зараз є багато військових, які погоджуються, що військовий переворот в Україні – це досить очікувана і, напевно, досить правильна подія». Як можна прокоментувати такі слова?

– Не всі ж навіть люди з психічними відхиленнями говорять неправду. Це правда. Я не вірю в можливість військового перевороту. Я вам відразу кажу. Є дуже багато причин, починаючи від війни…

– …все ж таки це підігрування Путіну, як ви вважаєте? Можливість така – в Україні?

– … цілий перелік може бути таких причин. Але я вам можу сказати, що внутрішньо підтримати, наприклад, силову зміну влади – на це погодиться…

– Внутрішньо?

– Тобто це не викличе у них негативу, а викличе, радше, позитив. Це значна частина військових. Це безумовно.

– І «Азов», даруйте? «Азов» готовий до такого кроку?

– Вони не підуть. Давайте ще раз повторюся. Вони не підуть на цю річ. Я в цьому не сумніваюся. Але внутрішньо підтримають. Тому що ці люди… Люди на війні бачать чудово, тому що у них є сім’ї, вони не відрізані і не живуть на якомусь острові, бачать ситуацію всередині країни – економічну, соціальну, політичну, моральну деградацію, але в той же час вони бачать й те, що у більшості (я можу це зрозуміти, не простити) людей на обличчях є величезна накопичена втома від війни. Так от, люди тут воліють вже війну не помічати багато в чому, а люди на фронті бачать небезпеку в тилу величезну, і це помножено на те, що вони бачать перед собою, перед обличчям на

фронті.

– Але це моральна (якщо завгодно), внутрішня підтримка, без зброї – не йти на Раду, не йти на Банкову?

– Ні. Я вам ще раз повторюю, я думаю, що це не викличе внутрішнього спротиву. Але те, що у нас не буде військового заколоту, …я переконаний, що так.

– У середу «Національний корпус», ВО «Свобода» та «Правий сектор» провели акцію біля адміністрації президента Порошенка з вимогою звільнити керівника Миколаївської ОДА Олексія Савченка з посади. Учасники акції звинувачують його у доведення до самогубства бойового льотчика Владислава Волошина. Трагічна подія… Сам Савченко відкидає всі звинувачення, що він ніби мав якийсь дотик до цієї трагедії.

Ви наполягаєте на цій вимозі? Адже Дмитро Ярош… Можу я його назвати вашим бойовим побратимом?

– Безумовно.

– Навпаки, він до Савченка звертається: «Олексію, брате!.. Не виправдовуйся. Просто роби те, що зобов’язаний. Адже собаки брешуть, а караван іде».

– Я думаю, що у нас досить вільна країна. І кожна людина (і це абсолютно нормально) має право на власні погляди з будь-якого питання. Це перше. Тому коментувати, наприклад, пости Дмитра в цій ситуації я не маю просто елементарного права.

Тепер що стосується справи Савченка, тому що Савченко – «губернатор», людина, призначена президентом Порошенком, щодо якої є підозра (я ще раз повторюся) всього-на-всього – пробував прокрутити корупційну схему. Це є у відкритому доступі. І вся ця система, як без тендеру почався ремонт аеропорту, як на це було заведено 150 мільйонів гривень, як на Волошина (це вже заявила його заступниця, заступниця директора аеропорту) тиснули, що він не збирався підписувати ці папери і так далі, що тиск підсилювався в останні тижні.

Тому що вони потрапили у неприємну ситуацію – тендеру немає, фактично це відвертий корупційний злочин. І їм треба було все це заднім числом провести. На нього, Волошина, тиснули. Це показує його телефонна переписка зі своїм товаришем.

Є такі величезні питання: загинула людина, яка була не дутим героєм України, а була реальним Героєм України (так званим «народним героєм», неофіційна громадська відзнака; офіційно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня), яка пройшла пекло! І от така людина прийшла працювати на державу, сподівалася жити по-новому, як казав наш президент, який обіцяв рубати руки за корупцію і тому подібні речі, примушувалася поступитися своїми правилами… Вирішила залишитися до кінця чесною і залишитися до кінця людиною честі – покінчила життя самогубством.

Та навіть якщо є 10% такої підозри, то сам Савченко повинен був приїхати, не у відпустку піти у той же ж день, у ту ж годину, а приїхати у Миколаїв, сказати: «от – я, от – моя заява про звільнення або про відсторонення до кінця розслідування». Де мені бути? У Києві? В Миколаєві? Я не винний, але я розумію, яка на мене лягає тінь. Навіть якщо 10%. А тут, вибачте, не 10%! Тут все досить прозоро і зрозуміло. І вже майже тиждень – мовчить президент, мовчить вся його вертикаль. А раптом розсмокчеться?

– Ярослав Бабич, ваш побратим – теж трагічна смерть. Щодо розслідування, об’єктивності чи ні, ви заявили каналу «112 Україна» ще у березні 2016 року (вже два роки минуло): «Версія одна: не вбивство, а самогубство. Ми відколупали все, що могли. Наші люди фактично проводили паралельне розслідування. На превеликий жаль, у нас мінімальна кількість сумнівів».

Через два роки ви так само вважаєте щодо Ярослава Бабича? Нічого не змінилося у ваших оцінках?

– Нічого не змінилося у моїх оцінках. Для мене це… Я втратив товариша. Це абсолютна правда. «Азов» стоїть за своїх до останку. Живий ти чи мертвий – ми будемо за тебе боротися. Так як боролися за «Чудіка», який нещодавно вийшов з полону «денеерівського», так як боремося за абсолютно кожного хлопця, який отримав інвалідність, і так далі. «Азовці» своїх не кидають. Якщо би в мене були підстави для сумнівів, власне кажучи, у цій історії, в історії з самогубством, то, безумовно, ми доводили б цю справу до кінця. Але я не можу бути певен у чомусь на 1000%. Але на 99% я певен, що, на превеликий жаль, це (у випадку Ярослава Бабича – ред.) було самогубство.

– Пане Білецький, ви як народний депутат України… Зміни до закону, відповідно президент Порошенко підписав і набули чинності, щоб народні депутати, взагалі люди не допускалися до органів державної влади, зокрема Верховної Ради, зі зброєю. Для вас як це? Були повідомлення, що деякі народні депутати (називали Володимира Парасюка та інших) проти…

– Я жодного разу не приніс зброю у будівлю Верховної Ради. Але цей закон я вважаю просто наддешевим піаром. Тому що єдине питання, яке вирішить, – треба зняти з депутатів недоторканність, як мінімум, у питаннях кримінальних справ. І те ж саме – повинен зняти з себе і президент цієї країни.

90% людей зараз в сесійній залі мають нагородну зброю, короткоствольну, пістолети. Я нагороджений пістолетом за звільнення півмільйонного міста Маріуполь, яке я планував і в якому я безпосередньо брав участь.

Я не знаю, чому. Я розумію, що там є пара десятків людей, які мають абсолютне право на носіння нагородної зброї, але не 400 людей. 90% мають цю зброю – введіть, дайте можливість і всім іншим українцям мати цю зброю не як вільне, а як система відповідального володіння.

ПОВНІСТЮ РОЗМОВА З АНДРІЄМ БІЛЕЦЬКИМ – У ВІДЕОВАРІАНТІ ІНТЕРВ’Ю

УСІ НАЗВАНІ В ЦЬОМУ ІНТЕРВ’Ю ОСОБИ ТЕЖ МАЮТЬ ПРАВО ВИСЛОВИТИСЯ В ЕФІРІ, НА САЙТІ РАДІО СВОБОДА