Миколаївський спортсмен Максим Яровий здобув 11 березня для України другу золоту нагороду. Сьогодні «синьо-жовті» спортсмени змагалися лише на одній дистанції – лижні гонки 15 кілометрів (сидячи). Завершився цей етап українським гімном. І це – перша медаль вищого ґатунку для Ярового. Чому Максим обрав саме лижні гонки? Як відновлювався після травми? Хто підтримував спортсмена? Радіо Свобода знайшло найцікавіші факти про паралімпійського чемпіона.
Факт 1. Травма хребта
У 14 років упав із висоти та отримав травму хребта. Після цього переніс дві важкі операції. Останні чотирнадцять років молодий чоловік пересувається в інвалідному візку.
Максим Яровий
Факт 2. Спочатку були комп’ютери
Мати Максима Ярового постійно шукала йому заняття для душі. Спочатку це було малювання, але куплені фарби так і лежали не відкриті. Далі була гітара, але музика знову не заполонила серце майбутнього паралімпійця. Нарешті Максим проявив зацікавленість до роботи на комп’ютерах.
Факт 3. Навчання
Звичайна зацікавленість комп’ютерами переросла у вищу освіту. Максим Яровий закінчив Миколаївський університет «Україна» за спеціальністю «комп’ютерна інженерія».
Факт 4. А мав би стати плавцем або займатися фехтуванням
На зборах у Євпаторії Максимові запропонували тренування одразу у двох групах – фехтування та плавання. Обрали другий варіант. Тренувалися в плавальному басейні «Водолій» у Миколи Семеновича Ільїна. А потім була доленосна зустріч із миколаївським спортсменом Олександром Васютинським – екс-паралімпійцем, який і розповів Максимові про лижні гонки. Хлопець спробував проїхатися на «бобах», йому сподобалося, так і почалося підкорення нового виду спорту.
Факт 5. Перше «золото»
На іграх у Пхьончхані Максим Яровий здобув своє перше паралімпійське «золото». Чотири роки тому українець повернувся з Сочі з трьома нагородами – 2 «срібла»: у біатлоні (7,5 кілометрів) та лижних перегонах (10 кілометрів), а також «бронза» в лижному спринті.
Максим Яровий
Цікаві цитати з різних інтерв’ю Максима Ярового.
Про підтримку: «Батьки мене дуже підтримували. Саме вони зробили мене таким сильним та загартованим».
Про вибір в спорті: «У басейні ти пливеш від бортика до бортика. А в лижах мене привабила свобода дії, а ще – природа. Їдеш по трасі – весь час картинка навколо змінюється, а якщо ще й місцевість гарна…»
Про сніг: «Коли я перебуваю на снігу, я вільний від усього: неприємностей, клопотів і негативних моментів».
Про свободу: «Катання на лижах – це те, чим можу займатися, і я роблю це добре. Я можу подорожувати, покращувати себе і здійснювати щось корисне. Сніг, природа і швидкість дають мені це почуття свободи».
Про зміни в собі: «Я став більш впевнений, спокійний, сильно змінився. Уже й не пам’ятаю, мабуть, як у 15 років був вітер у голові. Простіше мені стало з людьми спілкуватися. Спершу після травми я був замкнутий. Але це таке в усіх. Тільки хтось долає це, а хтось – ні. Я став більш комунікабельним».
Українські паралімпійці продовжують доводити, що вони – найсильніші в світі як фізично, так і морально. Вболіваємо разом за збірну України у Пхьончхані. Читайте останні новини та Щоденники Паралімпійських ігор на нашому сайті і в соціальних мережах.