Дев’ятого березня у південнокорейському Пхьончхані стартують зимові Паралімпійські ігри. Україна вшосте бере участь у Паралімпіаді, і цього разу українську команду представляє 33 спортсмени: 23 особи з інвалідністю і 10 людей, які їх супроводжуватимуть на старті і трасі. Адже є певні особливості для таких спортсменів. Кожен із них пройшов непростий шлях до великого спорту і кожен налаштований на перемогу в Південній Кореї. Спортсмени з інвалідністю візьмуть участь у лижних гонках, біатлоні і гірськолижному спорті. Серед тих, кого називають фаворитом команди, 28-річний Микола Яровий із Миколаївщини. Яким був його шлях до спорту?
У 14-річному віці Максим Яровий впав із висоти, зазнав важкої травми – перелому хребта. Переніс дві складні операції. Останні чотирнадцять років молодий чоловік пересувається в інвалідному візку. У 2010 році Максим проходив реабілітацію в Криму, і зустріч із паралімпійцем Олександром Васютинським змінила його життя.
Олександр Васютинський запропонував мені займатись лижами. Сказав тоді, що бачить, що я активний
«Олександр Васютинський запропонував мені займатись лижами. Сказав тоді, що бачить, що я активний. Я подумав, а як це так – у візочку і лижами займатись. Я ж не знав, що це можливо. Він мені показав відео. Спершу я тренувався з ним, потім почав приїжджати на збори сюди, у Західний реабілітаційний центр (Львівська область). І так помаленьку пішло. Мені сподобалось», – розповідає Максим Яровий.
Найскладніше на початку тренувань було навчитись тримати рівновагу, виїжджати на підйоми, але з кожним тренуванням у Максима виходило краще і краще. Тренер спершу приїжджав до нього додому, підтримували хлопця батьки. Чим більше займався, тим більше спорт його затягував.
Я став більш впевнений, спокійний, сильно змінився. Простіше мені стало з людьми спілкуватись
«Я став більш впевнений, спокійний, сильно змінився. Вже й не пам’ятаю, мабуть, як у 15 років був вітер у голові. Простіше мені стало з людьми спілкуватись. Спершу після травми я був замкнутий. Але це таке у всіх. Тільки хтось долає це, а хтось – ні. Я став більш комунікабельним», – каже він.
Щодня тренування
Три-чотири рази на рік Максим Яровий у складі української збірної проходить тренування у Західному реабілітаційно-спортивному центрі на Львівщині. Тут створені всі умови для спортсменів із інвалідністю. Щоденні тренування у спортзалі, на лижній трасі, надзусилля, які докладає, дали результат. У Максима Ярового велика колекція нагород. Шість золотих медалей на Чемпіонатах світу, два срібла і бронза в лижних гонках і біатлоні на Паралімпіаді в Сочі у 2014 році.
На Чемпіонаті світу у 2017 році я взяв чотири золота і це мій рекорд. Був на Чемпіонаті у США – два золота і срібло
«На Чемпіонаті світу в Німеччині у 2017 році я взяв чотири золота і це мій рекорд. Був на Чемпіонаті у США – два золота і срібло. Золота на Паралімпіаді не мав, отож буду старатись в Кореї здобути», – зазначає Яровий.
Оскільки у Максима травмована спина, тому йому складніше вдається долати на трасах підйоми. Саме на них може втратити секунди у Кореї.
«У нас між спортсменами є класи. В Кореї траси зробили для 12-го класу, до якого належать спортсмени без ніг. У них спина працює, а у мене – ні. Я трішки повільніше їду, а вони швидше вилітають на підйомах. Але якщо багато підйомів і поворотів, то це багато часу забирає. Але працював над собою багато», – каже спортсмен.
Максим Яровий у Пхьончхані бігтиме шість гонок, а це і спринт – 1 кілометр, середню дистанцію – 10 кілометрів, довгу – 15 кілометрів, а також біатлон. Він налаштований на перемогу.
Сьогодні 28-річний спортсмен не уявляє своє життя без спорту. Заняття не лише тримають у формі, але й стимулюють у житті. Він почувається активною людиною, здобув освіту, сам дає собі раду. Наразі не одружений, але про сім’ю мріє. На своєму візочку Максим проїхав половину Миколаєва. Якби місто було облаштоване пандусами, то взагалі б не відчував труднощів при пересуванні.
«Рух для мене важливий. Головне – працювати і себе перебороти», – говорить паралімпієць Максим Яровий.
