«Я отримала телефоном виклик до МОЗ» – відсторонена від посади ректора Університету Богомольця Катерина Амосова

20 лютого Міністерство охорони здоров’я вирішило відсторонити від виконання обов’язків ректора Національного медичного університету імені Олександра Богомольця Катерину Амосову. Як пояснили у Міністерстві охорони здоров’я (МОЗ), це пов’язано із тим, що у цьому університеті не відбувся ліцензійний інтегрований іспит «Крок 1. Стоматологія». А днем раніше прокуратура міста Києва заявила, що розпочала процесуальне керівництво в кримінальному провадженні за фактом доведення 19-річної студентки цього університету Мукаддас Насирлаєвої до самогубства. У МОЗ стверджують, що ці два випадки між собою не пов’язані.

Якою ж є версія цього конфлікту з Міністерством охорони здоров’я самої Катерини Амосової? У чому його суть, на її погляд? Про це дотеперішня ректор Університету імені Богомольця, відсторонена рішенням МОЗ України, розповіла в інтерв’ю Радіо Свобода, відповідаючи на запитання Віталія Портникова.

Віталій Портников: Пані Амосова, яка ваша версія цього конфлікту з Міністерством охорони здоров’я, що призвів до такого рішення? У чому його сутність?

– Формальний привід – це те, що я не погодилася підписати договір про оплату послуг державної організації «Центр тестування» на 1,5 мільйони гривень на підставі договірної процедури, а оголосила тендер, оскільки, за консультаціями наших юристів, це було незаконно, по-перше, а по-друге, у нас в університеті, як в будь-якому закладі, є окремий тендерний комітет, куди не входить ані ректор, ані проректори, і рішення щодо формату тендеру і всі процедури здійснює цей тендерний комітет. Я навіть, якщо й зустріну його членів на вулиці, їх не впізнаю, тому що у мене немає комунікації.

– У цьому тендері мала бути одна фірма, наскільки я розумію. Вона подала заявку на участь.

– Відкриті торги бувають дуже-дуже різні. Якби був один Центр тестування і не було б другого учасника, то, безумовно, тендер не відбувся б, і це мало би повторюватися тричі. Але ми не мали іншого виходу, оскільки я є відповідальна за бюджетні гроші.

– Чому Центр тестування не взяв участі у тендерній процедурі?

– Вони хотіли використати переговорну процедуру. Я думаю, що за цією процедурою працює вся Україна 15 років. І їм це було зручніше. По-перше, думаю, швидко підписати договір і отримати гроші, а по-друге, відкритий тендер – це є відкритий тендер. А що там закрито, яка там є калькуляція і все інше – це закрите. Я думаю, що не хотіли рушити ту схему. Плюс, можливо, певною мірою дискредитувати мене і дати підстави для цього наказу. Оскільки ця історія вже має багату давнину.

– Ви повідомляли, що ви разом з проректорами внесли в якості «благодійної процедури» гроші на рахунок Центру тестування. Що це взагалі – гроші звичайні, так би мовити, готівку внесли на їхній рахунок?

– У нас була ургентна ситуація щодо одного з серії іспитів, які відбуваються впродовж року, саме для студентів-стоматологів. Їх 200 осіб. Вони усі контрактники. І там була дата 20 лютого, яка визначена нами. Решта іспитів повинна була відбуватися через 2 місяці. Тобто за 2 місяці можна було пройти багато тендерів. І у нас була абсолютно екстремальна ситуація. І сума 103 тисячі гривень є дотендерною. І коли Центр тестування не підписав угоду від університету на 103 тисячі без тендеру, залишалося менше, ніж доба, нас троє внесли наші гроші як єдиний благодійний внесок в касу університету, а університет встиг це до вечора переслати від університету і отримати платіжне доручення.

– Як від університету, це від вас особисто? Я не розумію. Може бути так, за законом?

– Безумовно. У нас є юрист і головний бухгалтер. Ми внесли гроші у касу університету. До речі, у попередні часи регулярно так пропонувалося попереднім ректором на публікацію книг про університет і певною мірою частково добровільно. Ми внесли ці гроші. Це було по 36 тисяч з кожного з нас трьох. Оскільки Центр тестування відмовився їх взяти безпосередньо від нас як фізичних осіб, він відмовився це робити. Він сказав, що принципово, щоб вони йшли від НМУ. Гаразд. Вони прийшли до Центру тестування від Національного медуніверситету.

– А яким чином ви це зробили?

– Ми внесли цільовий благодійний внесок на рахунок медуніверситету. А університет від себе цю суму перерахував в Центр тестування. І ми думали, що це вирішить цю ситуацію, дасть можливість студентам протестуватися, щоб не робити їх заручниками розборок.

– З вами не погодилося Міністерство охорони здоров’я?

– Центр тестування не прийняв ці гроші. Я абсолютно впевнена, що чітко за погодженням, за вказівкою, за ляльководством МОЗ мало бути, щоб «Крок» (ліцензійний інтегрований іспит «Крок 1. Стоматологія» – ред.) не відбувся, що давало їм підстави для всієї цієї історії з приводу мого контракту.

– Тобто ви вважаєте, що це взагалі привід, а не причина?

– Я вважаю, що так. Оскільки Центр тестування є державною організацією при МОЗ. Він є не приватною організацією. Його функціонал – це забезпечити ліцензійне тестування. Тобто чи з грішми, чи, даруйте, і без грошей. Оскільки це не є приватна фірма. І саме так вважаю не тільки я. У нас гарний юридичний супровід. І це позиція наших адвокатів.

– Виконувач обов’язків міністра охорони здоров’я Уляна Супрун вважає, що ви не проведенням цього іспиту не виконали умов контракту.

– Все це влітку ми вже переживали з паном Лінчевським, першим заступником міністра охорони здоров’я, і з Центром тестування. З тим, що, зараз розуміючи (під керівництвом пана Лінчевського), не давав нашим випускникам сертифікати, створюючи підстави саме для того, щоб Амосова не забезпечила випускників документами, необхідними для їх розподілу. Тоді ми не висвітлювали цю проблему. Ми виходили шляхом медіації.

Але пан Лінчевський, на жаль, для нього, свої вказівки до нас, які стосуються господарської діяльності, писав у листах. І ці листи збереглися і влітку, і збереглися вони і зараз. І мої адвокати вважають, що це є підставою для заяви в НАЗК і НАБУ щодо зловживання службовим становищем.

Якщо я вже пройшла всі ці розмови з паном Лінчевським, які були в присутності проректора і адвоката влітку... Він сказав, що ви маєте можливість підписати це і це як ректор, але якщо ви це не підпишете – гаразд, це підпише інший ректор. Як ви думаєте, мій мотив, щоб не підписувати цей договір – який може бути мотив? Коли я абсолютно чітко розуміла , на що я наражаюся. Я абсолютно це чітко розуміла. Ну, який був мотив?

Бюджет університету, надходження – це 700 мільйонів. Йшлося про 1,5 мільйони. Але на відміну Центр тестування не є розпорядником бюджетних коштів. Його всі процедури значно менш серйозні, ніж коли університет є розпорядником бюджетних. Вони не йдуть через казначейство і таке інше. Головне – це все фінансова дисципліна.

Це є дуже вразливо. Але я зробила разом зі своєю командою абсолютно все – Центр отримав гроші, щоб провести тестування. Моя совість абсолютно чиста перед студентами. І я все це висвітлювала публічно, всю цю епопею на сайті університету, у «Фейсбуці» університету і у своєму «Фейсбуці».

– Небезпечно, що студенти стали заручниками цієї ситуації.

– А у цьому немає нашої вини. І це є також юридична позиція, позиція адвокатів. До речі, студенти це абсолютно чітко розуміють. Вони підтримують нас. І у п’ятницю на засіданні наглядової ради, яка відбулася в нашому університеті, студенти-стоматологи це висловлювали і члени наглядової ради також.

– Ви спілкувалися з в.о. ректора? Я так розумію, що це ж ваш колега.

– Ні. Навіщо? Його, до речі, студентський актив абсолютно на власний розсуд і рішення не пустив до ректорату. Ані в.о., ані комісію, яку очолив пан Лінчевський. Тут теж є цікава річ.

До речі, студенти прийшли на той крок у вівторок о дев’ятій ранку. Вони впродовж дня спілкувалися з директоркою Центру тестування, оскільки ситуація не була зрозуміла, чи взагалі відбудеться, чи не відбудеться. Тобто, чи сидіти їм ніч готувати і хвилюватися, чи ні? І директорка Центру тестування відходила від цього питання. У тому числі є скріни у «Фейсбук» з такими речами: ну, ви не постраждаєте.

Але о 8:30 я отримала телефоном виклик до МОЗ, де мене чекав абсолютно завізований, зареєстрований наказ за підписом державного секретаря про створення комісії і моє відсторонення. Його неможливо зробити за півгодини. Це є факти.

– До речі, я хотів запитати у вас про ще одну комісію, яка створена у зв’язку з самогубством туркменської студентки (студентки Мукаддас Насирлаєвої із Теркменистану – ред.). Це було буквально за день до цих подій. Тобто це дві комісії, правильно?

– Ні. Мені невідомо про комісію МОЗ щодо самогубства студентки. Мені це невідомо. Я абсолютно в курсі цієї абсолютно жахливої ситуації. Я би застерігала проти використання слова «самогубство».

– Давайте говорити «зникнення».

– Давайте казати про зникнення. Востаннє студентку бачили співробітники деканату по роботі з іноземними студентами 30 січня. Наступного дня, 31 січня, вже за заявою її двоюрідних сестер, які є також студентками нашого університету на курс вище, було зареєстроване провадження. Слідчий прийшов і опитав всіх працівників деканату. Це було 31 січня. Університет відразу ж створив власну комісію для проведення службового розслідування, яка взяла письмові покази усіх, хто спілкувався з нею, починаючи з того часу, як вона прийшла з протермінованою візою на місяць за невідомих причин для оформлення посвідки. Але це є порушенням міграційного законодавства, що входить в умови контракту, що підлягає і відрахуванню з університету.

Вся інформація детальна щодо нашої комісії, яка досліджувала обставини, які передували зникненню студентки, викладена на сайті НМУ для всіх абсолютно. Далі в одному з ефірів такого серйозного радіо я була разом з адвокатом цієї родини. Це було нещодавно. Він мав усі можливості для спілкування зі мною. А зараз, я впевнена, ситуація є у компетенції слідчих органів.

Але, на жаль, в інтернеті запустили фотографії декана і заступника декана. До речі, заступник декана у перший же ж день, у понеділок вранці, 19 числа після того, як в інтернеті, в мережі з’явилося дуже багато постів з обвинуваченнями її особисто, з викладенням її фото, її телефону, її реальної адреси (це були вихідні, це було ще до мого відсторонення), чекала мене під кабінетом з заявою, з проханням відсторонити її від виконання обов’язків, яку я задовольнила.

Ще коментар. Заступник декана не є адміністративною посадою. Це є викладач вишу, який додатково виконує ці адміністративні обов’язки. І зараз, на жаль, їй і декану та співробітникам деканату надходить багато погроз в інтернеті і навіть телефоном, для їхніх членів родини. Це важка ситуація.

– Якщо повернутися до ситуації з вашим відстороненням, то якими будуть ваші подальші кроки?

– По-перше, вся ситуація з Центром тестування, з договорами є абсолютно господарською ситуацією, у господарському полі. З університетом як суб’єктом господарювання і Центром тестування як суб’єктом господарювання. І політизація цієї ситуації була зроблена не з нашої ініціативи. Відсторонення є, згідно консультацій наших адвокатів, незаконним. Хоча така опція прописана у моєму контракті, і я вже цю процедуру проходила всю з попереднім МОЗ часів Квіташвілі-Павленко, два роки тому, але, за законом про вищу освіту, який з’явився після підписання мого контракту, там такої опції взагалі немає. Оскільки цей закон концентрується на правах вишу для самоврядування. Відсторонити ректора може тільки конференція трудового колективу. Тому ми подали заяви до суду. І це зараз перейшло абсолютно в юридичну площину, всі ці речі.

– Ви погоджуєтеся все ж таки з тим, що не може Національний медичний університет спокійно існувати без діалогу з МОЗ, без нормальної співпраці? Тому що це все дивно. Ви розповідаєте про ситуацію, яка говорить, що між МОЗ і університетом конфлікт просто перманентний.

– Та ні, не перманентний. Дивіться, влітку ми залучили процедуру медіації. І наші адвокати дуже гарно вийшли з цієї ситуації, яку розрулили шляхом медіації. Я розуміла особисто, на що я наражаюся, оскільки певні речі не залишаються.

Але я ще до цієї посади ректора, на яку я абсолютно... Я не планувала у своєму житті цю посаду. Я працювала заступником кафедри багато років. Але я працювала з проректором Москаленко, який був абсолютно неприязним до мене. Я 8 років працювала. Я розуміла, що маю працювати супер, щоб не дати проти себе нічого. Тобто для мене це є звичайний стан. На цій ректорській посаді також. І наша команда це відчуває також. Ми абсолютно чітко, гарно працювали.

Зараз теж ми говорили і говоримо, що наша сторона відкрита для медіації за допомогою того ж самого нашого адвоката. І ми абсолютно впевнені, що медіація є найкращий шлях вирішення цього конфлікту. Але, даруйте, у мене є честь і гідність. І я не дозволю просто за революційною доцільністю взагалі мене теж так виставляти у публічному просторі. Але на медіацію – гаразд.

– Що буде з іспитом студентів? Хто зараз буде відповідати за те, щоб діти здали цей тест?

– У нас МОЗ призначило в.о. нашого ректора. В.о. ректора, який є на посаді професора кафедри хірургії НМУ. До речі, ця частина наказу теж суперечить законодавству. Оскільки в статуті університету, який зроблений на підставі закону про вищу освіту, прописано, що в.о. ректора може бути лише проректор як людина, яка обрана на цю посаду спільнотою, а не призначена МОЗ. Тому проректор нашого університету подав позов до суду для відновлення його прав, оскільки вони були порушені цією частиною наказу МОЗ.

– Тобто, ви маєте на увазі, що людина, яка не була проректором, не може керувати людьми, які вже є проректорами університету?

– За цим законом так, що проректор має бути обраний. І за наявності п’яти проректорів, які були обрані вченою радою...

– Один із них має виконувати обов’язки ректора?

– Так, безумовно. А їх п’ять – на вибір!

– А нинішній в.о. ректора не є проректором?

– Ні. Його не... Це цікава ситуація. У МОЗ навіть такий молодий, який має бути прогресивним, не розуміє, що, крім революційних рішень, є закон. І перш за все, яким не був би закон, але треба ним керуватися, що ціль не виправдовує засоби. І ця ситуація виникла завдяки революційному напору МОЗівців і нехтуванням, до речі, ними закону, що не є першим прикладом за останній рік.

– Я правильно розумію, що тепер в.о. ректора може підписати відповідну угоду з Центром тестування і...?

– Так, тут цікава ситуація. До речі, студентські активісти не дають йому можливості сісти в крісло.

– Тобто ваш університет паралізований?

– Ні. Чому? У нас два проректори мають право підпису. Абсолютно (університет – ред.) не паралізований. Оскільки я ходжу на роботу, і я маю ходити на роботу – я отримую зарплату...

– Ректорську?

– Так, ректорську. І у моїй декларації – безумовно, вже відомі і зарплата прописана також.

Я бачу, що відбувається в холі. Студентський актив по черзі приходить. І як це було, до речі, чотири роки тому. Така ж сама була ситуація. Там висловлюють свою позицію, громадянську позицію щодо комісії і щодо в.о. І це важливо наголосити, що правом банківського підпису мають два проректори, я (я не можу ним користуватися) і головний бухгалтер. І тому вся поточна діяльність є.

Тепер щодо угоди. Тут відбулася цікава річ, доволі оригінальна. Два дні тому МОЗ оформило пакет документів щодо легітимності, за законодавством для відповідного відділу Мінюсту, мабуть, і надало виконувачу обов’язків ректора право підпису. З нашого боку адвокатів це є незаконно. Саме, мабуть, для того, щоб...

– Щоб провести це тестування?

– Для підписання договору. Але для того, щоб пішли банківські гроші після угоди, то недостатньо підпису одного керівника.

– І, звичайно, ми готові вислухати і представників МОЗ з роз’ясненням їхньої позиції. І сподіваємося, що все ж таки студенти Національного медичного університету імені Богомольця не будуть заручниками цього конфлікту і пройдуть тестування так, як і належить, згідно з обраною ними спеціальністю.