Західні партнери усвідомлюють, що Україна має чи не останній шанс для змін – Солодкий

Гості програми «Ваша Свобода»: Сергій Солодкий, аналітик центру «Нова Європа»; Ганна Гопко, народний депутат України.

Президент України Петро Порошенко сподівається, що Рада безпеки ООН ухвалить цього року резолюцію щодо миротворчої місії ООН на Донбасі. Порошенко також висловив упевненість, що в 2021 році країна отримає перспективу членства в Європейській союзі. Ці та інші заяви президент зробив у п’ятницю, перебуваючи на Всесвітньоому економічному форумі в Давосі.

Ваша Свобода | Україна у Давосі

Віталій Портников: Пане Солодкий, наскільки зараз вагомою є позиція, яку Україна може, так би мовити, пред’явити іншим країнам на Всесвітньому економічному форумі?

​

Сергій Солодкий: Сам факт, що на форумі приділили увагу нашому регіону – Центральної та Східної Європи – свідчить, що перебуваємо у фокусі уваги, про наші проблеми хочуть чути, про наші перспективи хочуть знати. Світ хоче довідатися, як регіон виживатиме і виживає в контексті російської агресії, які загрози може нести ця агресія для всього континенту, відповідно для всього світового порядку. Це при тому, що зараз вистачає викликів, але про нас не забувають.

У 1990-х Україну було прийнято зараховувати до пострадянського простору, де вона сприймалася в колі усіх держав навколо Росії. Зараз зовсім інший тренд, коли світ абсолютно чітко починає розуміти інакшість України не тільки в плані ідентичності, а й у плані ширшому – політичному, цивілізаційному навіть. Україна вже на рівних сприймається з Литвою і Польщею.

На цьому тлі досить прикметним є те, як, наприклад, представлена Росія. По-перше, на офіційному рівні – лише віце-прем’єром, а по-друге, з цією делегацією взагалі ніхто не хоче мати справи. У порядку денному Давоського форуму питань, присвячених Росії, немає, якщо і є, то в контексті її політики щодо Європи в цілому.

– Пані Гопко, як Ви вважаєте, ми дійсно можемо вважатися хоча б геополітично частиною Центральної Європи, чи залишаємося все ж між Центральною Європою та пострадянським простором?

​Ганна Гопко: Ми належимо до Центральної Європи, Східної Європи. Давно своє право підтвердили. Питання тільки побудови сильних інституцій, зменшення розриву в економічному розвитку між Україною та країнами Центрально-Східної Європи, які є вже членами ЄС і НАТО. Але в України є своє домашнє завдання.

У Вільнюсі наші партнери зібрали віце-президента Європейського інвестиційного банку, ЄБРР, Світового банку, Єврокомісії, проговорювали нові фінансові інструменти, як підтримати Україну, так званий європейський банк для України.

Ключові меседжі – допоки Україна не зможе ефективніше використовувати кошти, які вже були надані, не покаже, що й далі слідує прогресу реформ й імплементації законів, які ухвалені, просити нових грошей і траншів чи від ЄС, чи від інших донорів зарано. Маємо продемонструвати не обіцянками, як це звично, а інституційно посилювати управління державою, закріплювати верховенство права, прозорість у закупівлях...

Віце-президент Європейського інвестиційного банку Вазіл Гудак у Брюсселі сказав, що з 3 мільярдів євро, які дав банк Україні на різні проекти від 2014 року, лише 20% використані. Інший проект (400 мільйонів євро) – ще в 2016 році угода для підтримки малих фермерських господарств – досі ці кошти до фермерів не дійшли.

– Президент Порошенко обіцяв присутнім на «Українському сніданку» реформи приватизації, захисту інвесторів та поліпшення інвестиційного клімату в Україні. Коли президент дає такі обіцянки на Заході, який організовує один із українських олігархів – Віктор Пінчук, наскільки взагалі інвестори можуть приймати такі заяви як належне?

Ганна Гопко

Ганна Гопко: Це вже така цинічна ситуація давно. Які олігархи? Сировинні олігархи, які не є винахідниками, інноваторами...

Минулого року дуже багато політиків цуралися туди летіти, а цього року на них напала амнезія і відразу полетіли, ніби нічого не сталося.

І про болючі компроміси, які на сторінках впливового американського видання пропонував Пінчук нам в обмін на Крим, так званий гібридний псевдомир усі забули.

Але й інші спонсори, які там були, як російський олігарх, власник «Альфа-Банку»... Невже після реформи, яку здійснювала Гонтарева, не знайшлося українського банку, який міг би підтримати важливий для популяризації України український house в Давосі? За ті 26 років скільки не було б президентів, але залишаються одні і ті ж олігархи – Ахметов, Фірташ, Коломойський, Пінчук, які продовжують залишати свій вплив.

​Сергій Солодкий: Маємо розуміти, що грошей у наших друзів, партнерів не так і багато. У них свої є проблеми, куди хотіли б і могли б ці кошти спрямувати. Даючи кошти, підтримуючи Україну, звичайно, хотіли б більше підзвітності й відповідальності з боку Києва.

Не питання в тому, що не хочуть чи не можуть, чи не будуть надалі підтримувати Україну, а ще суворіше запитуватимуть в України. Не питання в тому, що Україна нічого не робить (ніхто з партнерів цього не говорить).

Але маємо визнавати, що до України завищені вимоги. Наші західні партнери, як і ми, усвідомлюють, що це чи не останній шанс для України змінитися. Це не той момент, коли країна може змарнувати підтримку і політичну, і фінансову.

Владі українській може бути прикро, що ЄС чи США постійно говорять «ви повинні», «ви повинні», забуваючи робити позитивні ремарки. Хоча ми чули дуже багато і позитивних слів з боку США і ЄС – Україна зробила справді чимало. Але цього замало, щоб вона відбулася як успішна країна з успішно взірцевим євроінтеграційним шляхом.

Якраз в останній рік бачимо інтенсифікацію відносин між Вашингтоном і Києвом, суттєве поліпшення. Адміністрація Трампа йде на кроки, які при попередній адміністрації навіть і не снилися. Через кілька днів у США очікується оприлюднення так званого «кремлівського звіту» – посилення санкцій щодо Росії. Російські олігархи і російська влада налякані. У контексті Давосу це відчувається. Ніхто не хоче мати справу з російськими делегатами, бо падає тінь. Хто знає, хто опиниться у санкційному списку?

Сергій Солодкий

Деолігархізація в Україні – це питання зараз чомусь зникло з порядку денного. Президент України має враховувати, коли перебуває з метою просування інтересу України за кордоном, що потрібно користуватися незалежними майданчиками, які не зв’язували б його олігархічною залежністю. Це замість позитиву може зробити ведмежу послугу для України.