Оксана Бедратенко
(Рубрика «Точка зору»)
Легко вже не вдасться, треба – ефективно!
Як і після Майдану, в 2005-2006 роках, Україна зараз – в центрі уваги іноземних інвесторів, про що неодноразово говорили українські політики та посадовці.
В перший день нового року прем’єр-міністр України Володимир Гройсман наголосив на тому, що Україна продемонструвала найкращу динаміку в своєму регіоні за рейтингом Світового банку з легкості ведення бізнесу.
«Гарна новина! Financial Times визнала Україну першою серед всіх пострадянських країн світу щодо поліпшення ділового клімату. Показники темпу розвитку в нашої держави виявилися найкращими», – написав Гройсман у Facebook.
Незважаючи на найкращі показники зростання за цим рейтингом, Україна все ж опинилась після Казахстану, Молдови та Білорусі.
Опитування Institutional Investor’s Research Group виявило найвищу привабливість України в очах інвестиційних фондів. «214 фондових менеджерів і 154 інвестиційні компанії зазначили, що планують відвідати Україну в найближчому році, щоб оцінити інвестиційні перспективи країни», – відзначив президент України Петро Порошенко, коментуючи результати рейтингу.
За Індексом конкурентоспроможності Світового економічного форуму Україна піднялась до 81-ї з 85-ї позиції в 2017-му. Зниження ризиків, пов’язаних з країною для інвесторів зафіксувало агентство Moody’s в серпні, наголосивши на успішних структурних реформах. Інвестори найкраще за шість років оцінили інвестиційну привабливість України згідно з індексом, складеним Європейською бізнес-асоціацією на основі опитування топ-менеджерів компаній-членів асоціації. Водночас вже у другій половині 2017-го цей показник дещо погіршився.
Отож, як і після Майдану в 2005-2006 роках, іноземні інвестори зацікавились Україною. І, як і десять років тому, оптимізм міжнародних інвесторів спричинений не стільки наявністю успішних реформ, скільки очікуваннями швидкого реформування. Потужна міжнародна підтримка України є гарантією зниження політичних ризиків в майбутньому, переконані вони.
Однак теперішня ситуація значно відрізняється від того, що було десять років тому, коли задля залучення інвестицій Україна могла пропонувати їм участь в мегапроектах на кшталт великої приватизації чи розбудови інфраструктури. Звичайно, врешті-решт, успішними з таких великих проектів десятирічної давнини можна назвати хіба приватизацію «Криворіжсталі».
Тепер додались ризики поширення воєнної нестабільності. До того ж, кількість мегапроектів, які можна було б запропонувати інвесторам, є меншою. Перспективи великої приватизації вже не викликають значного оптимізму. Після невдалих спроб в 2017-му наступна спроба продати державний пакет Одеського припортового заводу, запланована на весну 2018 року, може знову зірватись, якщо не буде врегульоване питання заборгованості заводу перед особами, які перебувають під санкціями. Ще одним з проектів, який потенційно може привабити масштабні інвестиції, як від приватних компаній, так і від міжнародних фінансових установ – це великі інфраструктурні проекти з відбудови Донбасу. Однак це стане можливим лише у віддаленій перспективі при інтеграції регіону.
Таким чином з альтернативи «діяти як легко чи як ефективно» в співпраці з інвесторами залишається непростий шлях не яскравих мегапроектів, а щоденних копітких реформ, спрямованих на покращення інвестиційного клімату. На відміну від великих проектів, такі реформи можуть не бути привабливими з точки зору політичних рейтингів, але вони є необхідними.
Подолання корупції і забезпечення захисту права власності є ключовими для створення сприятливого бізнес-середовища, стверджують бізнесмени в численних опитуваннях. До цих проблем, які історично притаманні Україні, додались нові виклики, які виникли після «гасіння пожеж» під час нестабільності 2014 року. Зокрема, нові побоювання інвесторів спричинили обмеження на репатріацію дивідендів, які було накладено у вересні 2014 року. Навіть після повного врегулювання цього питання сам той факт, що Україна накладала такі обмеження, додає ще один вид ризику для ведення бізнесу.
Масштабність викликів не обов’язково означає необхідність масштабної відповіді. Шлях покрокових реформ, серед яких, зокрема, створення антикорупційних судів, дерегуляція, підвищення прозорості майнових реєстрів, лібералізація репатріації прибутків, захист прав акціонерів та інші, здатні значно підвищити впевненість інвесторів в захисті капіталів і є легшим шляхом ніж, скажімо, реформування існуючої судової системи.
Оптимізм інвесторів та макроекономічна стабілізація – важливі досягнення країни в 2017-му. Це – гарний час для інвесторів, які все ще можуть отримати високі прибутки на ризиковому українському ринку, однак в той же час бачать перспективи розвитку країни, захисту своїх інвестицій і мають шанс стати першими на ринку країни, яка твердо стала на шлях зростання та прозорості. Однак без постійного руху на шляху реформ очікування інвесторів знову можуть залишитись нереалізованими.
Оксана Бедратенко – економіст, аналітик та журналіст «Голосу Америки»
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
Оригінал – на сайті «Голосу Америки»