(Рубрика «Точка зору»)
Повалення Плотницького, тепер уже колишнього ватажка угруповання «ЛНР», не є приводом для радощів українцям. Тепер у ОРДЛО проросійська пропаганда виходить на новий рівень, а серед «посадовців» варто очікувати змагання в демонстративній українофобії.
Відлунали жарти патріотів з приводу «перевороту» в Луганську. Більшість із них раділи відстороненню Плотницького. Проте останні кадрові призначення в окупаційній адміністрації обіцяють посилення пропаганди під керівництвом російських кураторів.
До інформпростору «республіки» повертаються найбільш радикальні «новороські» сайти, які були заборонені за часів Плотницького. А керувати «державною» телерадіокомпанією «ГТРК ЛНР» призначили людину, яка особисто писала сценарії фальшивок про «українських диверсантів» і займалася інформаційними спецопераціями в інтернеті.
Отже, буде дуже гаряче.
Повернення заборонених «новоросів»
Крім українських інформаційних ресурсів, за часів Плотницького в угрупованні «ЛНР» були заблоковані й цілком «правовірні» сайти «новоросів». На них розміщувалися публікації, які дискредитували тодішнього «главу ЛНР» (у переліку – позиції 322, 323 та 327).
Плотницького звинувачували у вбивстві польових командирів: Олександра Бєднова («Бетмен»), Олексія Мозгового, Павла Дрьомова та інших, менш відомих. Також йому приписували розкрадання гуманітарної допомоги та її продаж. Крім того, писали, що за дорученням «глави» була сфабрикована «кримінальна справа» про підготовку перевороту в Луганську восени 2016 року. На додаток Плотницького звинуватили в організації обстрілів Луганська в 2014 році, коли гинули мирні жителі.
Цим публікаціям рік тому були присвячені статті Радіо Свобода «Кібервійна у «ЛНР»: хто хоче замінити Плотницького?» та «Навіщо Росія повертає у медіапростір супротивника Плотницького Болотова?».
Останні події підтвердили висловлену тоді думку, що проти Плотницького діяли силовики «ЛНР», які працюють під дахом російських спецслужб. Саме на сайті «міністерства держбезпеки ЛНР» нещодавно оприлюднене відео допиту колишнього бойовика батальйону «Зоря», де той розповідає про обстріли Луганська з відома Ігоря Плотницького.
Та тепер, на відміну від інтерв’ю Болотова, «МДБ» майже відкритим текстом каже, ніби Плотницький – агент Києва.
«Шановні друзі! З сьогоднішнього дня всі жителі «Луганської Народної Республіки» мають вільний доступ до сайту «Луганськ 1». І це один з перших наочних прикладів відновлення свободи слова й законності. «Луганськ 1» був заблокований (читай – заборонений) за указом «глави ЛНР» Ігоря Плотницького на підставі доносу, підготовленого в його адміністрації», – мовиться у зверненні на сайті від 30 листопада.
Сили набуває «фабрика жахів»
Цей і кілька інших сайтів наповнює медіагрупа «Лугань-Центр», яка працює під крилом силовиків угруповання «ЛНР». Про неї робило велике розслідування видання «Реальна газета». Видання отримало доступ до зламаних хакерами електронних поштових скриньок російського координатора цієї групи В’ячеслава Матвеєва.
З листування випливало, що співробітники інформгрупи частково влаштовані у структурі «МДБ», частково – у «МВС ЛНР», та всі вони отримують завдання з єдиного центру. Група відпрацьовує певні напрями («вектори»), пишучи тексти для сайтів та дописи у блогах і соцмережах. Серед векторів важливі місця посідають «Образ «хунты», «Не забудем, не простим», «На Украине хуже» (граматика оригіналу), «Во всем виновата Украина».
Видання відстежило, як народжуються пропагандистські фальшивки – від постановки завдання до здачі готових текстів. Зокрема, «Реальна газета» наводить листування про підготовку фейкового відеосюжету про схрон зброї «укроДРГ», статей про тотальний алкоголізм та наркоманію у ЗСУ, «новини» про «звірства» Нацгвардії у Сєверодонецьку. Останню вигадав «секретар спілки письменників ЛНР» Андрій Чернов.
«Андрію, привіт. Необхідно написати невеличкий матеріал з цього приводу. Є інформація, що на вихідних в Сєвєродонецьку нацгвардійці хотіли зґвалтувати дівчину, за неї заступився хлопець, відбив її, але потім цього хлопця знайшли, вирізали йому органи і все в цьому дусі», – отримує «письменник» завдання. І ось вже готова історія з подробицями й нібито «прямою мовою» очевидців.
Так виглядає замовлення фальшивки пропагандисту. Листування секретаря "спілки письменників ЛНР" Андрія Чернова зі зламаної електронної скриньки. Скріншот видання «Реальна газета»
Чого очікувати найближчим часом?
Саме куратори цих пропагандистів тепер формуватимуть інформаційну політику в угрупованні «ЛНР». Про це свідчить, зокрема, призначення «гендиректором» телекомпанії «ГТРК ЛНР» Сергія Колеснікова. До 2014 року він працював у редакції новин обласного ТБ, а останні роки – «начальником прес-служби» «МВС ЛНР».
Саме Колесніков писав сценарій згаданого фейкового сюжету про схрон «укроДРГ» у Луганську. У звіті за 2016 рік Колесніков писав своєму координатору: «…за завданням тих же співробітників «МДБ ЛНР» начальником «ЦГЗ» «МВС ЛНР» С.В. Колесніковим інсценувалися витоки оперативної інформації, на підставі матеріалів допитів затриманих «МДБ ЛНР» готувалися інформаційні вкидання, а також розроблялися пропозиції для реалізації окремих інформаційних заходів «МДБ ЛНР».
Сергій Колесніков на презентації дитячого журналу «Вєжлівиє чєловєчкі», лютий 2016 року
Особисто Колесніков розробляв пропагандистський журнал для малюків «Вєжлівиє чєловєчки». А медіагрупа в цілому створювала програму «патріотичного виховання», згідно з якою інструктори «МДБ» та «МВС» у таборах займалися військовою підготовкою молоді. Це ознаки того, що найближчим часом пропаганда набиратиме обертів.
Новий ватажок «ЛНР», колишній «міністр МДБ» Леонід Пасічник пообіцяв, що «полювання на відьом» не буде. Проте силовики вже говорять по позбавлення недоторканності «депутатів» «народної ради ЛНР», які підтримували Плотницького. Стосовно них уже розгорнута кампанія з підозрами у «роботі на Київ». Тобто варто очікувати, що решта виступатиме з радикальною антиукраїнською риторикою, аби запобігти звинуваченням.
Усе це – передвісники великої інформаційної кампанії, добра від якої Україні не буде.
Олександр Бєлокобильський – журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода