(Рубрика «Точка зору»)
Для того, щоб здолати корупцію, Україні бракує, вочевидь, принців. Справжніх – таких, як у казках, себто наділених шляхетністю та почуттям обов’язку. І це майже не жарт. У Саудівській Аравії боротьбу із найбільшим суспільним злом очолила монарша особа – принц Мухаммед бен Сальман Аль Сауд. Саме він продумав алгоритм антикорупційної кампанії, котра й проходить під його егідою. При цьому проходить елегантно і гуманно – нікого не лише не страчують (як це роблять із китайськими чиновниками), а й навіть не саджають до тюрми. Щоправда, з єдиною умовою.
Переказувати цей сюжет у деталях немає сенсу. Відомо, що масштабне антикорупційне розслідування почалося в Саудівській Аравії на початку місяця. 5 листопада влада затримала 11 членів королівської сім’ї, чотирьох діючих і десятки колишніх міністрів. Генпрокурор королівства заявив, що за останні кілька десятиліть через «систематичну корупцію» країна втратила мінімум 100 мільярдів доларів.
Побоюючись заморозки своїх активів, деякі мільярдери і мільйонери з Саудівської Аравії спробували убезпечити кошти, перемістивши їх подалі від пильного ока прокуратури, повідомив Bloomberg. У відповідь на це саудівська влада доручила посилити огляд на кордоні королівства. Зрозумівши, що іншого виходу немає, 95% затриманих погодилися передати свої активи владі, 1% зумів довести свою невинуватість, ще 4% готуються до суду разом із командою адвокатів.
Подія викликала сенсацію. І, як пояснив принц Аль Сауд в інтерв’ю The New York Times, до операції готувалися заздалегідь – ще у 2015 році було складено список з 200 підозрюваних із самих «верхів», серед них були й члени вінценосної родини. На викорінювання корупції добро дав сам король Сальман бен Абдель Азіз Аль Сауд. А відтак затримані знали: фінансове помилування їм не світить, адже глава держави – не на боці крадіїв.
Одному з підозрюваних – принцу Аль-Валіду бін Талалу – не допомогло й заступництво «міжнародних бізнесменів», як засвідчив той таки Bloomberg. Своє слово на захист бін Талала сказав і голова Microsoft Білл Гейтс. Останній зауважив, що принц чимало часу та ресурсів присвятив благодійництву. Решта оборонців обвинуваченого принца також вказувала на його чесноти, особливо акцентуючи на філантропії арештанта та порушуючи питання про те, якою є справжня причина його затримання.
Однак жодні намагання подібного штибу не дали результату. Аль-Валід бін Талал є не тільки відомим жертводавцем, але й племінником короля, проте й ця наближеність до його величності не пом’якшила обставин, в яких опинився принц. Влада країни сподівається отримати від усіх фігурантів кримінальної справи близько 800 мільярдів доларів. Такий куш нівелює будь-які сімейні зв’язки, тим паче, що йдеться про гроші, отримані нечесним шляхом. Так, в усякому разі, вважають місцеві органи правопорядку.
Румунське диво
Інша історія, котра – без перебільшення – якщо не потрясла, то вразила світ, пов’язана зі ще одним антикорупційним «кейсом». Мова про національну легенду Румунії – голову Національного антикорупційного директорату (DNA) Лауру Ковеші, котра, за переказами, саджала по одному корупціонеру в день – причому і по вихідних, і на свята. Слід зазначити, що згадана структура існує давно – з 2003 року, проте реальні успіхи у боротьбі з корупцією в DNA почалися саме з приходом Ковеші.
За відносно короткий час головою DNA були порушені тисячі кримінальних справ, де фігурували міністри, більше трьох десятків мерів, сотні суддів, митників та поліцейських. 90% обвинувачених в корупції отримали кримінальне покарання, також було конфісковано майна на 150 мільйонів євро. DNA вдалося покласти край повної безкарності, яка довгий час була візитівкою румунського політичного класу.
У січні 2014 року за отримання 630 тисяч євро хабарів отримав додатковий термін у чотири роки екс-прем’єр Румунії Адріан Нестасе, при якому і був створений Антикорупційний директорат. У листопаді 2014-го за звинуваченням в корупційних схемах затримали голову Національного управління по боротьбі з економічними злочинами і тероризмом Аліну Бику – в січні 2017 роки її засудили до 3,5 років в’язниці. У червні 2016 року було засуджено до 4 років в’язниці за корупцію Мірча Бесеску – брата екс-президента Румунії Траяна Бесеску. У вересні 2015 року затриманий за звинуваченням у корупції мер Бухареста Сорін Опреску.
На стадії чекання
Як і у випадку з Саудівською Аравією, в Румунії за ґрати відправляли, не дивлячись на висоту крісла, глибину родинних зв’язків чи широту колишніх заслуг. Чому подібна ситуація можлива в інших країнах (геть не подібних за менталітетом, традиціями та політичною культурою), але неможлива в Україні? Власне, відповідь лежить на поверхні – в обох державах антикорупційний похід очолили перші особи: у саудитів це був король, а в румунів – президент.
Власне, без підтримки лідера Румунії Клауса Йоганніса успіх Лаури Ковеші був би неможливим. При цьому лінійного зв’язку між ними немає, оскільки Ковеші була призначена ще колишнім президентом Траяном Бесеску. Але головними програмними засадами Йоганніса стала саме боротьба з корупцією, яка передбачала в тому числі і політичну підтримку DNA.
Як не прикро це констатувати, але українська традиція надломлювати хід історії черговим Майданом не конвертується у реальні зміни. Оскільки зміни ці бажані «низам», але не підтримані «верхами». Міняється русло, яким біжить владний потік, але не якість останнього – він все такий же брудний та каламутний. Після подій 2013-2014 року, коли на олтар перемоги лягли людські життя, здавалося, що гарантія незворотності реформ отримана – надто високу за неї сплачено ціну. Однак не спрацювало і це.
Як не спрацювали й чисельні державні новоутворення – Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро, Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Україна й досі – згідно із замірами Transparency International – найбільш корумпована держава Європи та Центральної Азії.
Виправити стан речей можна не клонуванням суто номінальних «контор», котрі, по суті, не довели до логічного завершення жодної гучної справи, а діями, на які мусить зважитися найвище керівництво держави. Проте останнє не прагне робити собі харакірі. А відтак, як слушно зауважив один з експертів, «навіть якщо ми запросимо в Україні Лауру Ковеші, вона нічого не зможе зробити – її втоплять в болоті української корупції». Борсання в болоті для українців триває, а принци-антикорупціонери на білих конях скачуть десь берегом, не завертаючи у наші краї.
Михайло Поживанов – голова Фонду муніципальних реформ «Магдебурзьке право», народний депутат України чотирьох скликань
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
ГПУ проти НАБУ: чому замість боротьби з корупцією борються одне з одним?