Тетяна Ворожко
Автор нової книги «Утрачене царство: Поклик імперії та формування російської нації з 1470 по сьогодні», гарвардський історик Сергій Плохій поспілкувався з «Голосом Америки» щодо одного маловивченого наслідку Голодомору 1932–1933 років та про несподівану причину розвалу Радянського Союзу. Першу частину інтерв’ю можна прочитати тут. Повністю розмову дивіться у включенні на Фейсбук.
– У світлі нових документів та під кутом Вашого дослідження, якою була мета Сталіна в організації Голодомору?
Голодомор мав важливий культурно-мовно-ідентичний компонент. У грудні 32-го року Сталін підписав указ про припинення українізації за межами УРСР
– Голодомор мав важливий культурно-мовно-ідентичний компонент. У грудні 32-го року Сталін підписав указ про припинення українізації за межами УРСР. Більше мільйона етнічних українців тоді жили за межами УРСР. Вони видавали україномовні журнали, існувала система освіти. Найбільш відомий приклад Кубань. На протязі кількох років вони усі були переписані росіянами.
Укази, підписані під час Голодомору, абсолютно нівелюють і знищують українську діаспору в Росії, перетворюючи її на російську
Укази, підписані під час Голодомору, абсолютно нівелюють і знищують українську діаспору в Росії, перетворюючи її на російську.
Інший момент це - знищення української інтелігенції. Микола Хвильовий покінчив самогубством. Людей заарештовували. Засилали. Це був страшенний удар по розвитку української культури.
Складаються умови, за яких українська мова не може поширюватися, у тому числі на Донбасі, де проживає високий відсоток росіян, вихідців з інших регіонів. Місто було русифіковано. Голодомор кладе край українізації міста. Це те, з чим Україна пізніше увійшла в незалежність 91-го року.
– Що допомогло Україні досягти незалежності у 1991 році?
За уявленнями 18-го століття, мова визначає націю. В Україні на протязі 20-го століття, у тому числі в радянський період, формувалася нація, в якій мова була фактором, але не єдиним
– За уявленнями 18-го століття, мова визначає націю. В Україні на протязі 20-го століття, у тому числі в радянський період, формувалася нація, в якій мова була фактором, але не єдиним.
З припиненням українізації, починаючи з 32-33-го років, в містах з’являється категорія російськомовних, російсько–культурних українців. Вони думали про себе як про українців, вживаючи російську мову і вважаючи себе частиною спільних культур, однаково добре ставлячись як до Пушкіна, так і до Шевченка.
Путін прийшов в Україну з ідеєю нації 19-го століття: Якщо ти говориш російською, то ти – росіянин, якщо ти росіянин, то ти лояльний до Російської Федерації чи до «Новоросії»
І це той момент, який врятував Україну в 2013-2014-х роках. Путін прийшов в Україну з ідеєю нації 19-го століття: Якщо ти говориш російською, то ти – росіянин, якщо ти росіянин, то ти лояльний до Російської Федерації чи до «Новоросії». Це не спрацювало. Українці відповіли: мова і нація в нашій національній ідентичності – це, може, пов’язані речі, але різні. Знищення мови не призвело до знищення ідентичності. І це було одним з факторів, що посприяв досягненню незалежності у 91-му році.
Інший фактор має справу з елітами. (Соціальний – ред.) ліфт, який давав можливість українцям рости в рамках імперії, а потім Радянського Союзу, фактично зупиняється напередодні незалежності. Чудовий ліфт запропонували Хрущов і Брежнєв – «дніпропетровська мафія» так звана. Українські кадри потоком йшли до Москви. Для них відкривалися великі кар’єри.
Починаючи зі смерті Брежнєва на початку 80-х років в Москву почали приїздити люди зі Свердловська, тепер ми бачимо, що пітерські правлять в Росії. Цей ліфт зупинився, що змусило українські партійні еліти подивитися трохи інакше на свої відносини з Радянським Союзом.
Традиція українських еліт, які були заворожені на Схід, почалася в 17-му столітті і фактично тривала до 1991 року.
Перша частина інтерв'ю з гарвардським істориком Сергієм Плохієм: «Як росіяни вирішили, що походять із Києва, і що з цим робити українцям?»