Молодь побудує нову Україну не через політику – Саакян

​Розчарування в своїх політиках властиве всім молодим європейцям, проте в Україні воно поглиблюється, адже бюрократична державна машина безнадійно застаріла, вважає політолог Олег Саакян. Проте, вважає він, не все так погано: українська молодь будує нову країну поза межами державного сектору. А співавторка нового дослідження української молоді Катерина Зарембо стверджує, що цій категорії українців властива певна політична безграмотність та загалом зневіра в політиці.

Чому нове покоління зневажає політику? | Ранкова Свобода. Частина 2

За результатами дослідження «Молодь України 2017», проведеного центром «Нова Європа», політика цікавить лише 10% молодих людей віком від 14 до 29 років, і лише 4% молодих українців планують займатись політикою.

Такі цифри, на думку політолога Олега Саакяна, спричинені тим, що пострадянські інституції не відповідають запитам сучасних українців.

«Найбільша на сьогоднішній день криза в Україні – це далеко не політична. Це криза майбутнього, це криза самореалізації людини в державі, чи то ми візьмемо гуманітарну, чи технічну, чи будь-яку іншу сферу. В усіх враження, що стеля самореалізації занадто низька», – розповів він в ефірі «Ранкової Свободи».

Такий тренд, за його словами, є загальноєвропейським – сплеск популізму та радикальних настроїв в Євросоюзі Саакян пов’язує саме з тим, що політична еліта не розуміє потреб молодшого покоління та не може запропонувати йому гідної альтернативи. В Україні ж становище ускладнюється тим, що державний апарат морально застарів, каже він.

«Людина, коли стикається з державним бюрократичним апаратом, вона вже не виросла в радянській бюрократичній системі, вже не вважає для себе нормальним сидіти в черзі декілька днів, втрачаючи свій час, який могла б витратити на самоосвіту, роботу або інші речі», – міркує політолог.

Натомість, продовжує він, молоді українці шукають самовираження в креативному секторі, відкривають власний бізнес, займаються спортом чи розвиваються в професіях, які передбачають кар’єрний зріст в тому числі і за кордоном.

Олег Саакян

«В соціальній сфері майже ніхто себе не бачить, бо бути чиновником в Україні – це або бути маргіналом із зарплатнею, яку для тебе встановлюють, з восьмигодинним робочим днем, або бути крадієм. Якщо в тебе з’являється сім’я, то ти так чи інакше будеш крадієм, бо на ці гроші ти вижити не можеш».

Однак цю тенденцію Саакян не оцінює як однозначно негативну – на його переконання, це ознака готовності молодих українців брати відповідальність на себе, не очікуючи допомоги від держави.

«Третя революція недарма вийшла за людську гідність. Ця сама гідність і є тим наріжним каменем, який зараз стає точкою тяжіння українського суспільства, допомагає і спонукає молоде покоління формувати нову Україну, ту Україну, яку воно бачить. Вона і формує молодь не в політичній сфері, а в соціальній сфері, в гуманітарній сфері, навіть в сфері своєї роботи. Це нові форми самоорганізації, нові форми вирішення гострих соціальних питань. Умовно кажучи, молодь бере державні функції на аутсорс і робить їх без держави набагато краще, ніж це могла б зробити держава», – впевнений політолог. Він прогнозує, що саме цей процес, який відбувається і в регіонах теж, допоможе збудувати «людиноорієнтовану державу».

Співавторка дослідження, заступниця директора центру «Нова Європа» Катерина Зарембо називає результати дослідження швидше неоднозначними, ніж тривожними.

«Чверть молоді абсолютно не довіряють чинним політикам. Це так, присутня повна, не сказати, щоб апатія, бо апатія – це байдужість, а саме зневіра, недовіра, яскраво виражене негативне відчуття до політиків є», – каже вона.

Ілюстрацією такої зневіри є явка молоді на президентських виборах у 2014 році. Зарембо згадує, що тоді на виборчі дільниці прийшли 45% молодих українців.

«У країнах Центрально-Східної Європи, наших сусідів, наприклад, у Словаччині (явка – ред) понад 80%. Тобто є різниця – не настільки молодь активна в політиці, як навіть їхні однолітки в Європі», – порівнює експертка.

Наразі політикою в Україні цікавиться в середньому 11% опитаних, на загальнонаціональному рівні – 13%. Причому ці цифри супроводжуються явищем, яке Зарембо характеризує як «політичну безграмотність».

«Коли ми питали в молоді, чи праві, чи ліві політичні погляди їм ближчі, в цілому молодь зазначила, що їй ближчі праві політичні погляди. Коли ми просили оцінити певні тези, які по суті виявляли більшу прихильність до лівих чи правих поглядів – зокрема, наприклад, щодо участі держав в економіці – з’ясувалося, що насправді молодь підтримує все ж таки ліві погляди. Це означає таку певну кашу в голові», – констатує вона.

Окремо автори дослідження винесли питання про те, хто несе відповідальність за початок військових дій на сході України.

Катерина Зарембо

«Варіанти відповіді: Росія, Україна, інше, куди можна було віднести обидві сторони. Загалом 61% українців вважає, що Росія відповідальна за розпалення збройного конфлікту, і тільки 5% покладає відповідальність на Україну. На півночі та заході майже 80% вважають, що відповідальна саме Росія, і, знову ж таки, 5% вважають, що Україна», – перераховує Зарембо.

Молоді жителі південно-східної України здебільшого не змогли назвати одного винуватця початку агресії: на півдні відповідальність на Росію покладають 36%, на сході – 22%; на Україну – відповідно 6% та 13%.

«Щодо тих, хто не визначився: на півдні таких 52%, тобто більше від половини молодих людей не змогли дати відповіді або сказали, що їм важко відповісти, на сході – майже 60%. Це просто рекордна цифра», – зізнається Зарембо.

Вона припускає, що причиною такої невизначеності є недовіра респондентів: не знаючи, хто може отримати доступ до їхніх відповідей, люди боялися давати однозначну відповідь.

Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі