Треба робити героїв, які подобаються – сценарист «Мавки»

​Від солом’яного бичка до мавки у 3D – українська анімація святкує 90-річчя. На початок 2018 року очікується прем’єра мультфільму українського виробництва «Викрадена принцеса», а у 2019-му – анімаційної стрічки «Мавка. Лісова пісня». Сценарист Ярослав Войцешек впевнений, що анімаційні фільми повинні вчити дітей добру, «не скочуючись у моралізаторство».

Українська анімація: 90 років історії, перспективне майбутнє | Ранкова Свобода. Частина 2

Продюсер студії «Анімаград» Єгор Олесов переконує, що українська анімація зараз має всі можливості для того, щоб створювати дійсно якісний продукт.

«Зараз взагалі такий переломний момент. З’являються і повнометражні проекти, з’являються і серіали, з’являються нові студії. Можна сказати, що розвивається і комерційна анімація. Я вважаю, що за декілька років ми побачимо дуже багато цікавих результатів. Цьому приділяється все більше і більше уваги. Я вважаю, що взагалі зараз дуже класно, що звернули увагу на анімацію як на потенційний напрямок з точки зору експорту українського контенту», – прокоментував Олесов.

Про цілі та перспективи українських аніматорів в ефірі «Ранкової Свободи» розповів автор сценаріїв до мультфільмів «Викрадена принцеса» та «Мавка. Лісова пісня» Ярослав Войцешек.

– На яку аудиторію орієнтований мультфільм «Мавка»?

– Будь-яка повнометражна анімація, якщо це не авторська анімація, розрахована на сімейну аудиторію. Тобто це широкий загал, це фільм для того, щоб батьки разом із дітьми прийшли і подивилися. Тому треба, щоб було цікаво і дітям, і батькам. Така анімація робиться двошаровою, щоб були якісь жарти для малечі і щось для себе могли з цього фільму взяти й батьки. Це доволі складне завдання, і ми зараз намагаємось із ним впоратись.

– Процес виробництва анімаційних фільмів – вочевидь, це вже не папір і пензлі. Зокрема, «Мавка» – це сучасний рівень технологій чи ми, все ж таки, від Голівуду відстаємо?

– Це все пов’язано: чим більше грошей, тим більше можна приділити уваги виробничому процесу, можливо, якимось дослідженням цього процесу, тим паче що в нас технологія 3D тільки починає розвиватись. Ми зараз доробляємо свій перший мультфільм «Викрадена принцеса», який вийде наступного року 7 березня.

Наші продюсери катали тізер «Мавки» по різних фестивалях, і дуже добрі відгуки були навіть у Disney.

Навіть той матеріал, що вже зроблений по «Викраденій принцесі», ми показували представникам різних студій, в тому числі Disney, і нас дуже хвалили і не могли повірити, що за такі гроші можна зробити щось подібне. Взагалі відгук від людей теж іде такий, що дуже схоже на Disney. З одного боку, дехто каже: а чому у вас так схоже на Disney? А з іншого – ми так думаємо – в Disney та ж якість іде за 200 мільйонів доларів, в нас така якість менш ніж за п’ять мільйонів. Тому, ну добре, дякуємо за комплімент, ми змогли зробити в 20 разів дешевше.

– Очевидно, що різниця в коштах впливає ж і на час виробництва, так?

– Звісно. Крім того, є такі процеси, яких треба просто навчитись, зробити якісь дослідження.

– Якщо процес розтягується, його важче й окупити?

– Бокс-офіс максимальний, який був в Україні – це 95 мільйонів гривень, це «Пірати Карибського моря-5». Це максимум, який будь-яка стрічка збирала, а це менше ніж 3 мільйони доларів. Тому, якщо ми згадаємо, що 50% одразу відраховуємо кінотеатрам, залишається півтора мільйона, і з них ще 30% на податки, дистриб’юторів і таке інше. Тобто коштовні проекти неможливо окупити в Україні, тому є тільки один шлях, як це можна зробити – одразу орієнтуватись на імпортні ринки, на західний ринок, на Азію і таке інше.

– Що для цього робиться?

– Проводиться величезний обсяг роботи нашими директорами з маркетингу, нашими продюсерами. Вони їздять по всіх ринках, де тільки можна, і показують: ось, дивіться, ми зробили ось таке, давайте поговоримо про прокат у вашій країні. І якщо брати як приклад ту ж «Викрадену принцесу», то вже більш ніж 30 країн придбали права таким чи іншим чином.

– Певний час тому було відчуття, що, якщо зробити фільм в Україні ще можуть, то з прокатом вже проблеми. Зараз ситуація вирівнюється?

– Я брав участь як один із сценаристів фільму «Сторожова застава». Було доволі непогане промо, і ті ж самі люди будуть робити промо і до наступних наших проектів – і до «Викраденої принцеси», і до «Мавки». Ми знаємо, що така проблема існує, бачили її на прикладах наших колег, і ми намагаємось усіма можливими ресурсами цю проблему виправити.

– Чи треба закладати в анімаційний фільм смисли? Чи просто розповідати історію?

– Всі найбільш успішні комерційно анімаційні проекти – я маю на увазі повнометражну анімацію – йдуть із підтекстами, зі смислами, з якимись дуже добрими посилами, від найпростіших, що добро повинно перемагати зло. Це просто, але для дитини, яка тільки починає усвідомлювати цей світ, це дуже важливо. Далі йдуть смисли більш такі дорослі, щоб чіпляти дітей, які вже щось розуміють, і там вже ми можемо побачити, що мультфільми вчать йти до мети, перемагати якісь труднощі, того, що бути поганим – це не є шлях, погані люди, погані вчинки погано впливають на твоє життя і таке інше.

– А як Ви ставитесь до смислів, пов’язаних із національною ідеєю, патріотизмом?

– Щоб не скочуватися в пропаганду, в «агітку», не скочуватися в якесь моралізаторство, яке буде відторгнуте дітьми, вони ж розуміють, коли їх намагаються навчити «в лоб», треба робити героїв, які б подобалися. І ці герої повинні бути нашими. Як взагалі будь-яка людина сприймає екранних персонажів? Вона їх асоціює з собою, якщо ця асоціація відбувається, тоді людина співпереживає цьому персонажу і вже з цікавістю дивиться, що далі. Ось ми повинні робити таких персонажів, які були б українськими, які б дуже подобались нашим дітям. Взагалі в фільмі «Сторожова застава» щось на кшталт було зроблено.

Коли виходить наш богатир, який починає жартувати, діти сміються, вони відчувають, що це наше, хочуть бути на нього схожими – ось вам те, що треба було зробити. Те саме будемо робити і в «Викраденій принцесі», і в «Мавці», і наші діти будуть розуміти, що це – наша міфологія, що ця мавка була – можна вийти в ліс і побачити нашу мавку.

Взагалі в нас дуже багато таких амбітних цілей, щоб не тільки наші діти побачили власну міфологію, але й в світі дізнались, що богатирі – наші, мавка – наша, українська.

Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі